Подружжя є союзом між чоловіком та жінкою, з яким не можна імпровізувати. На це звернув увагу Святіший Отець Франциск, промовляючи до паломників, які у середу, 27 травня 2015 р., заповнили площу Святого Петра у Ватикані. Свою чергову катехизу про сім’ю він присвятив періодові заручин, перестерігаючи перед так званою «культурою одноразовості», яка підважує основи подружжя, як союзу на все життя.
Святіший Отець зауважив, що нареченство є шляхом, на якому покликані «добре і спільно попрацювати над любов’ю», що є також «вивченням», якого не можна недооцінювати. «Із союзом любові між чоловіком та жінкою, союзом на все життя, не можна імпровізувати, – сказав він, – його не створюється з одного дня на другий. Не існує експрес-подружжя, над любов’ю потрібно працювати, потрібно пройти певний шлях. Цього союзу між чоловіком та жінкою слід навчитися та вдосконалювати його. (…) Зробити із двох життів одне – це також майже чудо, чудо свободи й серця, яке покладається на віру».
За словами Наступника святого Петра, той, хто хоче «всього і відразу», так само від усього відрікається при перших же труднощах. Адже коли переважає звичка «споживати любов, немов психофізичну добавку», не залишається місця для надії, яка випливає з довір’я, та щастя, яке походить із дарування себе іншій особі. Про це Святіший Отець ще раз пригадав, коли вітав іспаномовних паломників, закликавши долати споживацьке наставлення одноразового використання, яке проникло в наші суспільства і яке «намагається перемінити любов в предмет споживання, який не може стати основою життєвого союзу».
У світлі біблійного образу взаємин між Богом та Його народом як подружніх взаємин, Папа зауважив, що у Святому Письмі також і в цьому контексті зустрічаємо поняття заручин, коли Всевишній робить обітницю: «Вчиню тебе своєю вірною нареченою і ти пізнаєш Господа», – пише пророк Осія. Як зауважив Єпископ Риму, це був довгий шлях нареченства, який завершився відкупленням, довершеним Христом, Який став женихом Церкви, Божого люду.
Глава Католицької Церкви звернув увагу на те, що Церква чітко розрізняє стан заручин і стан подружжя, наголошуючи, що це не одне й те саме. Оскільки «у символах тіла» вміщені також «ключі душі», то «неможливо легковажно ставитися до тілесних зв’язків, не завдавши при цьому глибоких ран духа». «Сучасні культура та суспільство, – зауважив він, – стали радше байдужими до делікатності й серйозності цього переходу».
У цьому контексті Святіший Отець звернув увагу на важливість так званої передподружньої катехизації, до якої багато пар ставляться, як до тягаря, однак, опісля є задоволеними й вдячними, оскільки це дало їм нагоду «переглянути свій досвід не з банальної точки зору». Адже багато пар «протягом довшого часу перебуваючи разом, іноді навіть допускаючи інтимні стосунки чи співжиття, так насправді не знають один-одного». «Це може здаватися дивним, – додав він, – але досвід підтверджує саме це. Ось чому слід наново переосмислити заручини, як період взаємного пізнавання та творення спільного проекту. Шлях приготування до подружжя повинен мати саме таку перспективу, послуговуючись також простим і промовистим свідченням християнських подруж».
Папа закликав наречених разом відкривати для себе Святе Писання, молитву, Святі Тайни і намагатися якнайкраще прожити шлях, який випереджує подружжя, який може дійсно стати «часом втаємничення», впровадженням «до несподіваних духовних дарів, якими Господь через Церкву збагачує горизонти нової сім’ї, яка готова жити з Його благословенням». MCI
