Папа Франциск зустрівся з учасниками формаційного курсу про душпастирську опіку кризових сімей, що відбувався з 26 по 30 листопада 2019 у Римі та був організований Римською Ротою. Тема курсу: захист подружжя і душпастирська опіка подружжів у кризі. Папа сказав: “Сьогодні рани, яких зазнають подружжя, спричинені різними численними причинами: психологічними, фізичними, культурними й екологічними, а часто вони спричинені закритістю людських сердець на любов і гріхом, який зачіпає кожного”. Папа запевнив, що Церква співстраждає із подругами, які перебувають у “зранених подружжях” і шукають зцілення у правді.
“Коли Церква стикається із реальністю зранених подружжів, вона сумує і страждає разом з ними” – зазначив Франциск. Церква найперше прагне втішити та зцілити їх, “намагається бути об’єктивною і неупередженою у пошуку правди для розбитого подружжя”.
Римська Рота – це один з трьох судів Святого Престолу, який зокрема розглядає звернення із питань визнання недійсності сакраментального шлюбу (уневажнення) з цілого світу.
Папа зауважив, що такі звернення до Римської Роти не можна розглядати, застосовуючи “виключно бюрократичний, механічний підхід”, навпаки необхідно “спробувати увійти в життя осіб, які страждають” через розпад подружжя.
“Виконуючи свої канонічні та судові процедури, Церква завжди шукає лише добра для зранених подругів, шукає правду про їх любов. Вона виходить із того, що хоче підтримати їх справедливе прагнення людського щастя, яке є не лише особистим добром, якого прагнуть усі люди, але й даром Божим для усіх його дітей, які приходять до Бога” – продовжив Папа.
Тому кожен церковний суддя, свідок і учасник судового процесу у справі зраненого шлюбу “повинен, у першу чергу, завжди довіряти себе Святому Духу, щоб Дух його провадив, щоб могти вислухати відповідно до справедливих критеріїв, щоб дослідити, розпізнати і прийняти рішення”.
“І дуже важливо розуміти” – додав Франциск, – “що судовий процес – це не просто математична задача, яка полягає у зважуванні підстав, яка з них вагоміша за інші”. Розгляд справи подружжя, яке у кризі або вже розпалось, у церковному суді вимагає достатньо часу, готовності до співпраці двох сторін та об’єктивності з боку працівників суду. Церква сьогодні шукає нових можливостей подальшої християнської опіки над особами, подружжя яких було уневажнене.
Папа застеріг: “Саме Святий Дух має завжди керувати цілим судовим процесом. Якщо Святий Дух відсутній, тоді те, що ми робимо у суді, позбавлене церковного виміру”.
Також Франциск наголосив на важливості належної підготовки наречених до Таїнства Подружжя, щоб подруги-християни могли віддзеркалювати собою союз Христа з Церквою, яку Господь любить незмінною любов’ю аж до самопожертви на хресті.
Церква, зі слів папи, очікує, що подруги стануть “учнями і місіонерами”, “свідками Христового Євангелія у власній сім’ї, на роботі, у щоденному житті, куди б не покликав їх Господь”.
Необхідно застосовувати такий підхід, продовжував папа Франциск, щоб “заручені пари змогли зростати, отримувати духовну поживу завдяки молитві, Пресвятій Євхаристії, Покаянню, плекати щире ставлення одне до одного, присвячуючи себе своїм братам і сестрам”.
“Я заохочую душпастирів, єпископів і священників допомагати, підтримувати й супроводжувати цей процес, щоб Церква могла обновитись, і більше ставати широкою мережею спільнот місіонерських сімей, які свідчать про Євангеліє,” – сказав на завершення папа.
Новий Заповіт розглядає сімейне життя як спільну “подорож віри” обох подругів, які покликані стати “стовпами” малої домашньої Церкви. Прикладом такого християнського подружжя є пара Акили та Прискіли, співробітників апостола Павла. Роздумам про цю пару папа Франциск присвятив свою Загальну Авдієнцію 13 листопада цього року. Аквіла служив єпископом, пресвітером, дияконом, а його дружина допомагала чоловіку, готувала наречених до подружнього життя, формувала з сімей малі християнські спільноти. Вони були гостинними, відкритими до потреб інших, своїм прикладом приводили інших до Господа.
На кінець авдієнції Святіший Отець зауважив, що серед численних співробітників святого Павла, Акила та Прискіла постають як «приклад подружнього життя, відповідально заанґажованого у служіння всій християнській громаді», й нагадують нам, що «завдяки вірі та євангелізаційним старанням численних мирян, таких як вони, історія християнства триває досі». Так, активна участь у житті християнської спільноти, участь у прородинних християнських рухах може захистити від чи пом’якшити проходження кризи у житті сучасного подружжя.
Подружжя Акили та Прискіли можемо вважати святими покровителями душпастирської опіки християнських подружжів сьогодні. А досвід ранньої Церкви – підказкою, як оживити Церкву через формування малих церковних спільнот із християнських сімей.
Оригінал статті: Pope Francis: The Church Seeks Truth and Healing for Wounded Marriages
Переклад здійснив Ігор Леньо.Інститут родини і подружнього життя