Наші заручини збіглися в часі з заручинами чотирьох інших пар з‑посеред наших друзів. Ми сміялися, що це, певно, заразне, і розмовляли про те, що нас схилило до такого важливого рішення.
Які питання ми ставили собі, одне одному, або які питання ставили нам перед шлюбом? Ось кілька з них, які я вважаю дуже важливими.
1. Звідки ти знаєш, що це саме той єдиний/ та єдина?
Відповідь банальна: я не знаю. Бо я взагалі не вірю, що є хтось єдиний, вибраний, лише мені призначений. Зате я знала, що цей хлопець має дуже добре серце, він чесний, сповідує подібні з моїми цінності, і що коли з’являться проблеми, він не втече, а боротиметься, бо чимало разів мав шанси це довести. Це хороший фундамент, на якому можна починати щось будувати.
2. Чи ти не маєш сумнівів, що хочеш із ним/ із нею бути до кінця життя?
Щиро кажучи, я сумнівів не мала. Зовсім навпаки, я не могла дочекатися шлюбу і дуже йому раділа. Однак якщо ти маєш сумніви, то подумай, із чого вони випливають. Як на мене, то зазвичай зі страху. Тому стань чесно, віч-на-віч із правдою про себе та свого партнера. Подивися, чого саме ти боїшся. Може, бачиш у ньому щось, що насправді може принести погане? Може, це хороший дзвіночок-застереження? А може, ти боїшся самого/самої себе, думаєш, що не впораєшся? Так чи інакше, саме перед шлюбом є час, аби все зіставити.
3. Чи ви не повинні перевірити свою сумісність, пожити разом, перш ніж заручитеся/одружитеся?
Мій колега на це відповідає так: «Я би не взяв до дому навіть пса з притулку “на пробу”, а що вже стосовно того, кого люблю». Це звучить радикально, але розвернімо це питання іншим боком: а що, власне, ти хочеш випробувати? Чи у вас вийде? Є подружжя, які розлучаються й по 30 роках, хоча здається, що вони мали достатньо багато часу, аби «випробувати». Чи тобі заважатимуть розкидані шкарпетки? Заважатимуть! Чи та друга сторона не зміниться? Зміниться! Так само, як і ти. Дивно було би, щоб ми під впливом подій та років не змінювалися. Неможливо виробити щось раз і назавжди.
Вочевидь питання спільного мешкання — дуже складне. Однак якщо ти над ним роздумуєш, то відсилаю тебе до попереднього питання: чи не є це шуканням відповіді на сумніви, які маєш? Чесно розглянь це перед самим собою.
4. Навіщо заручини? Чи не краще жити без зобов’язань?
Виглядає дуже простим питанням, однак воно зачіпає самі основи. Це питання про справжні мотиви твоїх заручин, про те, чого ти у життя насправді прагнеш. Ти не мусиш освідчуватися, бо так заведено, або бабця наполягає. Не мусиш приймати освідчення, бо роки летять, і чи ще когось собі знайдеш, або тому що не хочеш образити цього хлопця. Може, ти ще не готова; може, ти ще недостатньо зрілий. Може, не з цією людиною; може, з цією, але не тепер. Набагато сильніша кривда — зв’язатися з кимсь, «ну бо так якось вийшло». Краще когось нетяжко поранити у відмові, аніж пустити на нещастя ціле життя.
Якщо ж ідеться про другу частину — чи не краще було би жити без зобов’язань, то на це прекрасну відповідь дав наш друг: зв’язок із моєю коханою це для мене як виїзд у гори. Може, треба вставати рано, може, треба чимало намучитися, попітніти, інколи набити трохи синців, натерти мозолі або добряче змокнути, але ніщо з цього не відбирає почуття подорожі, а під кінець — завоювання вершини. Неможливо описати краєвиди, досвід і відчуття задоволення від гір тому, хто воліє провести тиждень на дачі. Навіть не знаю, чи є сенс переконувати його, що він щось втрачає… Подружжя — не для всіх. Зрештою, хтозна, може, хтось, хто не любить ходити в гори, наступного разу, з іншою людиною зважиться на мандрівку і навіть полюбить цей шлях?
5. Що думають про нього/неї твої батьки і друзі?
Словом, яка думка тих, хто для тебе важливий. Я знаю, інколи ми не хочемо слухати їхніх добрих порад і думок, але саме в цьому питанні то таки варто. В усій гарячці закоханості та емоцій може виявитися, що ти чогось не бачиш, а їхній голос буде голосом тверезого глузду, якого ти саме потребуєш. Якщо вони нічого не мають проти — прекрасно; якщо мають — теж добре! Може, завдяки ним ти уникнеш клопотів. А може, якщо зрештою переконаєшся, що вони помиляються, то просто впевнишся у слушності свого рішення. Однак воно завжди потребує певного арбітражу, а близькі люди можуть тобі його надати.
6. Чи уявляєш його/її батьком/матір’ю твоїх дітей?
Абсолютно основоположне питання перед шлюбом. Не тільки тому, що ти не хочеш скривдити своїх дітей, даючи їм поганого батька чи погану матір. Зазвичай ми виробляємо собі думку щодо батьківських схильностей обранця чи обраниці, дивлячись на їхні стосунки з дітьми родичів… та його/її власними батьками. Те, як це все виглядає, дуже багато говорить про людину.
Стосунки з батьками показують певну тенденцію, спроможність до будування своєї сім’ї, щоденного життя з тими, хто нас дратує, але кого ми все-таки любимо. Вочевидь це інший тип стосунків, часто ще й дуже ускладнений. Не є безумовною точкою відліку те, що як син ставиться до своєї матері, так ставитиметься і до своєї жінки; однак частка правди в цьому є. Зрештою, син це та ж сама людина, яка має бути чоловіком і батьком. Тому спостерігай, як у родині твого нареченого чи нареченої розв’язують конфлікти, наскільки він/вона дозволяють собі виходити з себе, що і як говорить про батьків, бо, найімовірніше, це дасть певний образ ваших власних стосунків за кілька або кільканадцять років.
7. Що ти думаєш про його/її батьків, родичів?
Беручи собі дружину чи виходячи заміж, ти єднаєшся не тільки з цією вибраною людиною, але єднаються дві окремі родини, інколи зовсім різні. Найімовірніше, ти зустрічатимешся з ними на свята, вони напевно будуть дядьками/тітоньками твоїх дітей — чи ти цього хочеш, чи ні, ці люди стануть важливою частиною Твого життя. І можуть бути прекрасною підтримкою.
Однак кількість анекдотів про свекрух і тещ, а також статистика з подружніх консультацій доводить, що питання батьків (старшого покоління) може виявитися деструктивним для подружжя. Розумій це, аби вже на ранньому етапі побачень добре подумати, що ти можеш зробити, аби покращити стосунки з ними, якщо перед шлюбом вони напружені.
Джерело: CREDO
