«Кожна сім’я потребує батька», – наголосив Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 4 лютого 2015 р., що відбулася в залі ім. Павла VI у Ватикані. Після того, як попередньої середи він говорив про негативний аспект «відсутнього батька», цього разу катехиза була присвячена завданням батька у сім’ї. У цьому контексті Святіший Отець пригадав, що й святий Йосиф мав спокусу залишити свою наречену Марію, але отримавши через ангела пояснення Божої волі, очолив Пресвяту Родину з Назарету.
«Мій сину! Як серце твоє мудре, то й моє серце теж буде радіти, і моє нутро буде веселитись, коли уста твої казатимуть праві речі», – ці слова із старозавітної Книги Приповідок, як зауважив Папа, є найкращим свідченням гордості батька, який визнає, що передав синові найкраще, тобто, мудре серце. Він не пишається тим, що його син подібний до нього, але, немовби, каже, що буде щасливим щоразу, коли бачитиме, що дитина керується мудрістю і чесністю. А щоб це могло здійснитися, сам батько повинен навчати дитину, виправляти помилки, любити глибоко і, одночасно, дискретно, свідчити стійкість та бувати суворим, сам повинен володіти мудрістю серця, чувати над почуттями, знаходити вірні слова.
«Тато добре знає, – зауважив Наступник святого Петра, – яка ціна передавання такої спадщини, скільки близькості, лагідності та витримки це потребує. Однак, яке ж велике утішення та винагороду отримає він, коли діти шануватимуть цю спадщину. Ця радість надолужує за всі зусилля, якими долалося непорозуміння і зцілювалося рани».
Отож, першою необхідністю, за словами Папи, є присутність батька в сім’ї, його близькість з дружиною, «поділяючи все – радощі і болі, труднощі та сподівання», і близькість з дітьми. Але бути «присутнім», – додав він, – не означає «бути контролером», оскільки надмірне контролювання стає на заваді зростанню.
Далі Наступник святого Петра вказав на те, що Євангеліє говорить нам про «приклад небесного Отця», зокрема, у «притчі про блудного сина» чи, краще, «про милосердного батька», в якій бачимо приклад «гідності і ніжності», з якою він чекав на повернення сина. «Батьки повинні бути терпеливими. Часто не залишається нічого іншого, як лише чекати, молитися і терпеливо, з лагідністю, великодушністю та милосердям очікувати…», – підкреслив Святіший Отець, додаючи, що «добрий батько вміє чекати та прощати з глибини серця». Очевидно, що також і «рішуче виправляти», але не принижуючи, що є однозначним вмінню «безоглядно захищати».
«І якщо існує хтось такий, що може до кінця пояснити молитву “Отче наш”, якої нас навчив Ісус, це той, хто особисто живе батьківством. Без благодаті, яка походить від небесного Отця, тати втрачають відвагу та залишають поле бою. Діти ж, натомість, потребують зустріти батька, який чекає їхнього повернення після падіння. Вони все робитимуть для того, щоб цього не виявити, але дійсно цього потребують, і коли не зустрінуть такого батька, це завдає їм глибоких ран, які годі загоїти», – підсумував Папа, підкресливши, що Церква заанґажована у те, щоби «підтримувати добру й великодушну присутність батьків у сім’ях», адже вони є для нових поколінь «охоронцями та посередниками», яким святий Йосиф був для Пресвятої Родини. MCI
