Напевно, вам знайомий такий стан, коли хочеться, щоби всі дали спокій і відчепилися, щоби можна було побути на самоті, в тиші, можливо, зайнятися улюбленою справою чи просто відпочити або поспати. Таке може бути і в сім’ї – бажання відпочити від дітей, хатніх справ, роботи, можливо навіть чоловіка (дружини). Коли зовсім немає сил терпіти вибрики дитини, безвідповідальність свого подруга, прискіпливість керівника, то час зупинитися і з’ясувати що я можу зробити для того, щоб почуватися краще, щоб повернутися до звичного стану і нікого не звинувачуючи, приділити собі увагу.
Не раз я чула від своєї товаришки, що її мама все би віддала, зняла останню сорочку для своєї дитини, а коли вона хоче пригостити її своєю стравою, то мама зазвичай відмовляється і це просто вже не вкладається в розуміння моєї подруги. Її це обурює, вона і проханнями і вимогами пробує переконати маму, але насправді дуже важко щось змінити. Не рідко так можуть поступати і татусі – дітям все найкраще, а собі вже по залишковому принципу.
Недавно прочитала статтю мами трьох дітей, як вона змінила своє бачення і підхід до себе з народженням третьої дитини. Все зводиться до того, що в першу чергу вона намагається подбати про себе і про чоловіка, а вже потім про дітей і тоді в родині все добре. А раніше, коли купувала дітям багато гарних речей, піклувалася більше про них, ніж їм це реально було потрібно, то сама занедбувала себе і почувалась кепсько, а в сім’ї був суцільний безлад.
Здорове ставлення до свого тіла
Розпочнемо з найбільш матеріального для людини – її тіла. Так-так, нашого тіла, яке недовговічне, але про яке необхідно дбати. Годувати, поїти, доглядати, стежити за його здоров’ям. Для багатьох із нас це очевидно. Але сама знаю, що теж не завжди виконую ці обов’язки старанно.
Коли маю багато роботи, щоденних занять, безліч позачергових функцій, то стан організму часто випадає з моєї уваги. Нерідко і щось там поболює, і знову не виспалась, і не встигла зробити зарядку, яку зобов’язувалася виконувати кожного ранку принаймні 5 хвилин та інше. Як наслідок – виглядаю гірше (для жінки це вже перший сигнал), почуваюся кепсько, сили не вистачає на цілий день, нерви не витримують. Якщо це триває тижнями і місяцями, то так себе можна загнати у глухий кут.
Що ж тоді робити? Якщо моє тіло є моїм, а не чужим, то маю я про нього дбати. Принаймні не занедбувати – це мій обов’язок перед Богом.
Дбаю про емоційну і духовну сфери
Наш емоційний стан часто залежить від фізичного. Якщо я невиспана, втомлююся і не відпочиваю достатньо, то і настрій у мене буде не найкращий. Психіка кожної особи також потребує належного ставлення. Стрес, емоційне напруження, перевтома, негативні думки, нарікання – це те, що погіршує самопочуття загалом. Рідко хто в цьому зможе почуватися позитивно і мати «добрий гумор».
Нервова система кожної людини – це складний механізм взаємозв’язків на психофізіологічному і емоційно-вольовому рівнях. Наш організм є розумною системою, тому для того, щоб відпочити емоційно (психічно), він може захворіти (застудне захворювання, загострення хронічної хвороби). Під час хвороби людина сидить вдома, дбає про себе, відпочиває від роботи і обов’язків. Інколи це єдиний спосіб «сповільнити оберти». Добровільно я б на це не пішла, просто не дозволила б собі відпочити кілька днів.
Ми іноді роздумуємо про те, як знайти баланс у собі. Я впевнена, що єдиного рецепту для всіх не існує. Тут багато залежить від наших задатків, особливостей характеру, темпераменту, родинного виховання й оточення, в якому ми найчастіше перебуваємо, духовної практики, розуміння Бога особисто.
Щоб розвиватися всебічно, треба працювати над собою у всіх тих сферах, про які йшлося раніше. Це не просто, бо потребує наших зусиль. Нерідко доводиться перемагати лінь, невдачі, розчарування, долати різні труднощі й випробування, але саме таким шляхом здобуваємо досвід і вчимося жити по-справжньому.
Ніхто не подбає краще про мене, ніж я сам
Найкраще дбає про творіння його творець: мати – про любу дитину, професіонал – про справу всього свого життя. Звісно, я не можу знати краще про себе і свої потреби, ніж мій Батько. Але, з іншого боку, – я є тою, яка покликана Творцем піклуватися про себе у всіх сферах. Любити себе здоровою любов’ю, тобто шанувати і дбати про власне тіло, психіку і духовну сферу. Дбати так, як зможу, водночас не забуваючи, що мені від цього тільки краще. А мої рідні та близькі також отримають позитив, коли я буду врівноваженою, доглянутою, матиму мир у серці.
Розклавши по поличках усі ці аргументи, я усвідомлюю, що мені дуже хочеться бути саме такою, прагнути гармонії, найперше духовної. А далі вже – як у ланцюжку, ланка за ланкою, все поступово ставатиме на свої місця. Оскільки чоловік (дружина), діти, рідні є найближчим оточенням, то турбота про себе буде і турботою про родину. Якщо я допомагаю собі зберігати спокій, бути виваженою, уважною, терпеливою, люблячою, то і отримаю багато позитиву навзаєм, хоча, можливо, і не відразу. Старші люди кажуть до жінки-матері «пильнуй себе в першу чергу, бо як будеш хвора і виснажена, то вже нікому не будеш потрібна» або «мама сита – дітям добре». Така народна мудрість підтверджує, що дбати про себе потрібно повсякчас, а жінці, як берегині дому, – особливо.
Поради для тата і мами
- Щоб діти мали гарний приклад, подавайте цей приклад саме ви.
- Не забувайте проводити час удвох (краще поза домом).
- Нехай мама має 2-3 години часу на тиждень тільки для себе (перукарня, манікюр, педікюр і т.п.)
- Не закидайте своє хоббі. Нехай улюблене заняття буде для вас релаксацією.
- Пам’ятайте, що від здоров’я батьків, залежить повноцінний розвиток вашої родини загалом. Піклуйтеся про своє здоров’я вчасно.
Автор: Христина Решетило-Ковальчук
