Чи має якесь значення у житті дітей той факт, що батьки живуть разом у шлюбі чи без нього на момент їх народження? Які сім’ї є набільш стабільними? Та чому життя на віру не замінить традиційного шлюбу?
Нове наукове видання про сім’ю у світовому маштабі World Family Map 2017, від Інституту з питань сім’ї та соціальних тенденцій (Institute for Family Studies and Social Trends Institute, США), пропонує наукове дослідження про вплив контексту сімейних відносин батьків на стабільність подальшого життя дітей. Зрештою, світ сильно змінився від того часу, коли позашлюбні діти, як правило, означали скандал і ганьбу для жінки, яка вимушена була віддати дитину на усиновлення або самостійно її виховувати. Поволі поширеною стала тенденція народження дітей парами безшлюбного співжиття, ніж одинокими матерями.
Основне дослідження з цього видання під назвою «The Cohabitation-Go-Round: Cohabitation and Family Instability Across the Globe» повідомляє, що американські і європейські діти, чиї батьки жили разом, але не перебували у шлюбі на момент їх народження, з більшою ймовірністю у віці 12 років й старше стануть свідками розпаду стосунків своїх батьків. У дослідженні говориться, що шлюб несе більшу стабільність для дітей, ніж безшлюбне співжиття, незалежно від рівня освіти батьків.
Деякі експерти вважають, що на тлі зростаючого поширення безшлюбного співжиття відмінності між шлюбом і співжиттям, і тим як вони впливають на дітей, будуть зникати (вирівнюватись щодо показників). Однак, якщо розглянути Європейські країни, де безшлюбне співжиття – це більш вкорінена практика, автори дослідження доводять, що це – не так.
У більш ніж 60 країнах спостерігаємо тенденцію того, що зріст безшлюбного співжиття веде до збільшення нестабільності сімей та впливає на дітей», – стверджує старший співробітник Інституту з питань сім’ї та соціальних тенденцій У. Бредфорд Вілкокс, співавтор дослідження і професор соціології Університету Вірджинії (США). Це наштовхує на думку, що подружжя – це установа, яка передбачає відданість сімейним зобов’язанням».
«Розрив у показниках нестабільності сімей не залежить від показника пар безшлюбного співжиття у окремо взятій країні», – стверджує Лорі Де Роуз, директор наукового дослідження World Family Map за 2017 рік і професор соціології Університету в Джорджтауні (США). Люди припускають, що ті, хто живе разом як безшлюбна пара, все більше стають схожими на звичайне подружжя. Але отримані нами результати щодо впливу безшлюбного співжиття на дітей показують, що цього не відбувається. Таке співжиття веде до ще більшої нестабільності у житті дітей навіть у тих країнах, де воно найбільш поширене».
Спостерігається певна закономірність, що діти, які народились у батьків, які живуть на віру, у віці 11-12 років частіше потерпають від розпаду стосунків батьків, ніж їх однолітки, які народились і виховувались батьками, які перебувають у шлюбі.
Звичайно, багато що ще може змінитися з плином часу, і це не лише показники народжень які припадають на пари безшлюбного співжиття. Так, ми перевіряли, чи в країнах, де відбувся більш стрімкий ріст дітонароджень у батьків, які жили без шлюбу, спостерігається також стрімкий спад частки дітей, яких виховують обоє батьків, аналізуючи дані 68 країн світу. І наше дослідження підтверджує цей зв’язок. Наприклад, на малюнку №1 (див. нижче) видно, що у більшості країн спостерігається зріст народжуваності у пар безшлюбного співжиття і спад кількості дітей, що залишились жити з обома біологічними батьками (нижній правий бік). Є кілька країн, у яких бачимо спад кількості пар безшлюбного співжиття і подальший зріст частки дітей, що живуть з обома біологічними батьками (верхній лівий бік). Країни, де безшлюбне співжиття стрімко зростає, а стабільність у житті дітей також зростає, відображені у правому верхньому боці малюнку. Це окремі країни у Африці, Центральній/ Південній Америці, Східній і Північній Європі.
У цілому, кожний відсотковий показник вказує на зріст частки дітонароджень, які припадають на пари безшлюбного співжиття, як також на зниження відсоткової частки на 0,27 стосовно кількості 12-річних дітей, які живуть з обома біологічними батьками вже 12 років поспіль. Цей результат не настільки критичний для пар безшлюбного співжиття, ніж якби було цілковите вирівнювання результатів. Це, по суті, означає, що багато пар безшлюбного співжиття (так званих громадянських шлюбів) є стабільними. Але також це свідчить про те, що незареєстровані сімейні відносини – менш стійкі, ніж зареєстровані шлюби, що також означає, що зріст кількості пар безшлюбного співжиття обернеться зменшенням кількості дітей, які матимуть можливість жити разом з обома батьками.
Для більшості країн світу показники відносної стабільності безшлюбного співжиття і шлюбів можна перевірити, аналізуючи згадані статистичні дані, однак важко встановити співвідношення у відсоткових частках між парами безшлюбного співжиття і шлюбами, які розпадаються впродовж перших 12-ти років життя їх дітей. Маємо докладні статистичні дані по багатьох країнах Європи і США. На основі цих даних ми перевірили припущення, наскільки більше діти, народжені у безшлюбному співжитті, потерпають від нестабільності їх сім’ї, у порівнянні з дітьми, які народилися у зареєстрованих подружжях.
Не стало несподіванкою те, що більша стабільність життя є серед дітей, народжених у шлюбі. Але багато хто з науковців звертає увагу на останні тенденції, що стабільність життя сімей більше залежить від економічного стану сім’ї, ніж від інституту шлюбу як такого. Тобто ті, у кого менші матеріальні ресурси, рідше укладають шлюб, і частіше розлучаються, оскільки незадовільне матеріальне становище впливає як на шлюб, так і стабільність сімейного життя, а зв’язок між шлюбом і стабільністю набагато слабший, ніж досі вважалось.
Щоб перевірити ще одне припущення у новому виданні World Family Map за 2017 рік окремо вивчались дані розпаду сімей з дітьми, беручи до уваги рівень освіти матері: низький, середній та вищий тип освіти. Проаналізувавши дані, ми побачили, що діти, які народились у зареєстрованому шлюбі, незалежно від рівня освіти матері, проживали і надалі у стабільних сім’ях (див. малюнок 2, поданий нижче). У деяких країнах, таких як США та Великобританія, перевага пар, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, при низькому рівні освіченості матері над парами безшлюбного співжиття щодо показника стабільності була незначною, але відчутною: ймовірність того, що діти віком до 12-ти років стануть свідками розлучення батьків у шлюбі була 57, і 69% у батьків, які живуть у безшлюбному співжитті з моменту народження дітей.
У Великобританії «одні з найвищих показників нестабільності сімей у північній півкулі, – мовиться у дослідженні, наприклад, одна третина дітей не живе з обома біологічними батьками. Також діти, що народились у пар безшлюбного співжиття, мають на «94% більше шансів, переживати розрив стосунків своїх батьків до того часу, як їм виповниться 12 років», у порівнянні з тими дітьми, чиї батьки перебували у шлюбі на момент їх народження.
Таким чином, навіть якщо шлюб відіграє менше значення серед осіб з низьким соціально-економічним статусом, він все-одно має великий вплив на стабільність сімейного життя з огляду дітей. Так зареєстрований шлюб мав більше значення для життя дітей, навіть якщо брати до уваги осіб з низьким соціально-економічним статусом, у таких країнах, як: Іспанія, Бельгія, Нідерланди та Грузія.
У переважній більшості країн серед найбільш освічених батьків, які проживали у безшлюбних сімейних відносинах, спостерігається значно вищий рівень розпаду стосунків, ніж у шлюбних пар з найнижчим рівнем освіти.
Малюнок 2: Статус пар на момент народження дітей і подальша стабільність сімей до 12-го року життя дитини, показаний розподіл відповідно до рівня освіченості батьків (середній, вищий і низький рівень)
Маємо лише кілька винятків до зробленого нами узагальнення, що шлюб – це більш стабільне середовище, ніж безшлюбне співжиття, для виховання дітей батьками з різним рівнем освіти у 17-ти країнах світу. У 13-ти країнах шлюби характеризуються вищим рівнем стабільності, ніж пари безшлюбного співжиття, серед батьків усіх трьох рівнів освіти, хоча Іспанія – це єдина країна, де пари безшлюбного співжиття були більш стабільними, ніж звичайні шлюби, серед батьків низького і високого рівнів освіти (див. мал. 2).
Приклад з Іспанією, на думку вчених, є лиш особливим випадком, коли більшість дітей народжується у зареєстрованому шлюбі, а випадки народження дітей парами безшлюбного співжиття – є нетипові. Коли ж народження дітей у парах безшлюбного співжиття стане нормою у цій країні, тоді такі пари будуть розглядатись вченими як типові.
Дослідження явища безшлюбного співжиття у країнах Європи, насправді, показало, що такі пари стають усе більше схожими на звичайні подружні пари у країнах найбільшого поширення такого явища, ніж у країнах, де таке співжиття малопоширене серед різних за соціо-економічними показниками груп населення. Перед нашими дослідниками і надалі стоїть питання: якщо безшлюбне співжиття все більше стає поширеним, чи такі пари стають все більше схожими на звичайні подружжя під оглядом стабільності для дітей? На жаль, наша відповідь: ні. Зареєстровані шлюби мають перевагу стабільності сімейного життя, навіть якщо цей показник сильно відрізняється серед різних країн світу, але така перевага не є меншою, навіть у країнах де народження дітей парами безшлюбного співжиття стало нормою.
«У випадку дітей стабільність сімейного життя – це важливий показник емоційного, соціального та фізичного благополуччя дітей,» – каже Вілкокс. Зміна одних сімейних відносин на інші негативно впливає на дітей. «Різні соціологічні дослідження підкреслюють, що саме формування сімейної пари батьків серйозно впливає на дітей,» – каже Лорі Де Роуз. «Розпад відносин і формування нових відносин, як і будь-які інші серйозні проблеми сімейного життя негативно впливають на дітей».
Підсумовуючи результати дослідження, опубліковані у World Family Map за 2017 рік, було розвінчано три загальнопоширені міфи про безшлюбне співжиття і стабільність сімейного життя для дітей:
- Перший міф стверджує, що безшлюбне співжиття – менш стабільне тільки тому, що його обирають переважно бідніші люди. Насправді, співжиття – менш стабільне, ніж шлюб, незалежно від рівня освіти матері. У переважній більшості країн на найбільш освічених батьків, які живуть разом без шлюбу, припадає вищий показник розпаду відносин, який вищий за показник розпаду шлюбів осіб з найнижчим рівнем освіти.
- Другий міф каже, що співжиття все більше стає схожим на шлюб, коли воно все більше поширюється, однак це не стосується життя дітей.
- Третій міф полягає в тому, що у країнах, де безшлюбне співжиття є вже традиційною альтернативою шлюбу (коли говорять про Латинську Америку і країни Карибського басейну, то вказують на існування «моделі подвійної шлюбності»), подальше поширення такого співжиття не впливатиме на життя дітей. Знову ж таки, якраз все навпаки.
- Загалом по цілому світу відхід від традиційного шлюбу лише збільшує нестабільність у житті дітей.
