Згідно Постанов Сорок шостої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, яка відбувалася 13-14 вересня 2009 року у Львів-Брюховичі, було затверджено «Програму протидії абортам в Україні». Серед заходів, передбачених програмою, є запровадження в нашій Церкві Дня пам’яті абортованих дітей. Цей день відзначається щороку у другу суботу Великого посту. Цього року цей день припадає на 27 березня.
Звернення з нагоди Дня пам’яті абортованих дітей
У другу суботу Великого посту наша Церква через спільну молитву вшановує пам’ять абортованих дітей. Цей день має стати часом скорботи за втраченими ненародженими дітьми, а також часом прощення та примирення.
У сучасному соціальному контексті, який позначений драматичною боротьбою між “культурою життя” і “культурою смерті”, є необхідність розвивати глибокий критичний сенс, здатний розрізняти справжні цінності і справжні потреби. Те, що настійливо зараз необхідно, це загальна мобілізація свідомості і єдиного етичного зусилля, щоб активізувати велику компанію в підтримку життя. Всі разом, ми повинні будувати нову «культуру життя» (св. Іван Павло ІІ, Енцикліка «Євангелія життя», н. 95).
На сьогоднішній день цінність людського життя, що знаходиться у материнському лоні є непевним та навіть затемненим. Його вартість є в центрі багатьох дискусій, які однак не можуть знайти свого вирішення і до сьогоднішнього дня. Поряд із тим, що світова спільнота у більшості своїх конституцій схвалила право на життя яке є правом серед усіх прав, право на життя людського ембріона більшість людей свідомо не обговорюють чи більше того – цього права не визнають. Про це свідчать мільйони абортів кожного року по всьому світі, маніпуляції над людськими ембріонами, використання їх у експериментальних, наукових чи навіть косметичних цілях, а також, через знищення ураженою патологією ембріонів.
Загроза життя сьогодні переслідує людину на всіх етапах від зачаття до старості. Життя можуть перервати в лоні матері, в палаті новонароджених, у дитячому будинку, в пробірці — і все це зветься науковим прогресом. Імена цих злочинів проти життя: аборт, евтаназія, контрацепція, пренатальна діагностика, яка веде до євгенічного аборту, інфантицид, абортні препарати, типу французького RU-486. У зв’язку з фармацевтичним прогресом аборт вже не став навіть справою між жінкою і лікарем, а лише справою між жінкою та її аптечкою.
Церква завжди навчала та навчає і нагадує всім: Господь забороняє позбавляти життя ненароджену дитину! Цей гріх є тяжким гріхом вбивства людини, незалежно від того, що про це говорять державні закони та чисто земські міркування! На сторожі захисту людського життя стоїть п’ята Божа Заповідь «Не убий».
Тому у цей час Великого посту просімо у Господа Бога прощення за усіх невинно убитих ненароджених дітей та примирімося з абортованими дітьми. Хай Всемилостивий Господь змилосердиться над нами, нашими матерями і батьками, поколіннями, над нашим народом та нашою державою, і дарує вічний спокій біля Себе невинно убієнним ненародженим дітям.
Роздуми на день пам’яті абортованої дитини
Господь покликав мене від утроби, від лона матері моєї назвав моє ім’я.(Іс.49,1);
Життя – це особливий дарунок, який нам подарував наш небесний Отець, і який ми маємо цінувати та оберігати. Але сучасне суспільство думає, ніби життя – це щось належне та постійне, а можливо навіть і не задумується що ж таке життя людини та в чому сенс її існування. Ми належимо до сучасного суспільства, МИ Є СУСПІЛЬСТВО, тому саме ми покликані оберігати наше життя. «Бо ми — Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували» (Еф. 2:10).
Ми є вінцем творіння нашого Господа, сам Бог захотів розділити з нами радість існування, і запрошує нас продовжувати місію співтворення світу через народження нових дітей, які починають своє життя із моменту зачаття. Але трапляються випадки, що самі батьки, які зачали дитину, відмовляються оберігати та захищати це нове життя, обривають його на перших проявах його розвитку. Це таке незахищене і ніжне життя потребує найбільшої уваги від кожного з нас, та, нажаль, саме воно частіше всього і підлягає насильству та відкиненню.
Одна монахиня – Мати Тереза, присвятила своє життя служінню Богові у тому, щоб захищати та допомагати найбільш знедоленим та страждаючим. Вона старалась захищати життя у всіх його виявах і ось що вона сказала: «Той, хто ще не народився, є найслабшим, найменшим і найнещаснішим серед людського роду, бо навіть його життя залежить від матері, залежить від мене і від тебе. Якщо ненароджена дитина має вмерти з вільної волі матері, яка є тією, що повинна захищати та підтримувати життя, то хто потребує більшого захисту? Ось чому я називаю дітей, які ще не народилися, найбіднішими серед убогих. Якщо мати може вбити свою ж дитину у власному лоні, знищити плоть від своєї плоті, життя від свого життя і плід своєї любові, чому дивуємося насильству й тероризмові, що поширюється навколо нас? Аборт сьогодні є найбільшим руйнівником миру в світі, найбільшим нищителем любові».
Свята Тереза з Калькутти ось як пояснювала крайню убогість зачатої дитини: «Навіть найбідніші з-поміж бідних, які сплять на вулиці й живуть на смітниках, не є такими потребуючими, як ненароджене дитя, вбите шляхом аборту. Ніхто не може прийти до найбідніших на вулиці Калькутти, вбити їх та отримати заплату й похвалу з боку суспільства за те, що позбавив їх життя. Закон не дозволяє вбивати бідних, що живуть на вулицях Калькутти. Але закон не забороняє вбивати дітей у лоні, а ті, хто це робить, отримують за це плату».
У Святому Писанні читаємо, і Бог це говорить дуже ясно: “Навіть якщо мати забуде про своє дитя, Я тебе не забуду. Я викарбував тебе у себе на долоні ”. Ми всі викарбувані на Його долоні, й навіть ненароджена дитина там вже є. Не біймося приймати нове життя, бо основним керівником його є сам Творець неба і землі, від нас тільки залежить виконувати ту місію до якої Він нас покликав. Якщо Він покликав вас до материнства чи до батьківства, то це найпрекрасніша місія саме для вас, і не дайте себе залякати ніяким страхам чи непорозумінням, бо все те минеться, а загублене життя вже не повернете ніякою ціною.
Ми приходимо на землю, щоб зростати й розвиватися. Цей процес — завдання на все життя. У цьому житті всі ми грішимо (див. Римлянам 3:23). У кожного є потреба в покаянні. Інколи ми грішимо через незнання, інколи через власні слабкості, а інколи через свідомий непослух. У Біблії ми читаємо, що “немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила” (Еклезіяст 7:20), і “коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!” (1 Івана 1:8). Тому це правда, що всі ми грішимо, але також правда і те, що сам Господь заради нас став людиною, щоб відкупити нас з гріхів, він же установив св. Тайну покаяння і запрошує нас прийти до Нього та примиритись з Ним. Якщо ж самі не віднайдемо у собі сил, то просімо у Господа, щоб допоміг нам. Бог завжди прощає, тільки ми маємо збудити у собі щирий жаль за гріхи.
Немає такого гріха, який би не простився, якщо людина щиро жаліє за нього, тому і гріх аборту, яким би не був великим злом, Бог також може пробачити. Св. Тайна покаяння – це велике таїнство Божої Любові й милосердя до грішника, через яку саме грішник і може віднайти примирення з Богом та втраченою дитиною через аборт.
Вважливим є момент нашого примирення з втраченою дитиною. Потрібно усвідомити, що навіть якщо життя дитини втрачене на землі, це дитятко живе у Бозі, і ця маленька істота чекає, щоб її мати, чи її батьки все ж таки прийняли її у своє серце і примирились з нею. Просімо про цю ласку такими словами: «Боже Всеблагий, сьогодні я вирішую прийняти материнство (батьківство). Дякую Тобі за мою дитину, приймаю її. Від сьогоднішнього дня починаю розмовляти з нею і просити її про прощення».
Маріє, Пречиста Мати, допоможи нам прийняти цей Божий дар, Дитину, яка наділена безсмертною душею з моменту її зачаття. Хоча вона не живе з нами, та вона живе у Бозі. Довіряємо тобі це дитятко, та просимо Тебе, допоможи нам віднайти прощення самим собі, за втрачене життя, бо знаємо, що наш Творець, Милостивий та Всепрощаючий. Амінь
с. Марія Благовіщення Міхней ВС
Рекомендовані заходи душпастирям по відзначенню Дня пам’яті абортованих дітей (Друга Субота Великого Посту)
А. У другу суботу Великого Посту, або навіть краще в неділю, бо в той день в храмах буває більше людей на Божественній Літургії виголосити тематичну проповідь, яка буде присвячена «Захисту та цінності людського життя від моменту зачаття до природної смерті та необхідності перепрошення за дітей, втрачених через аборти»;
Б. Включити два прохання в сугубу єктенію у другу суботу( неділю) Великого посту:
Текст двох прохань:
“Ще молимось Господи за дітей, навмисно убитих у лоні матері, а також за тих, що стали жертвами людських діянь та експериментів, і загинули, неприйнявши Тайни Хрещення. Ти сам охрести їх Господи в морі щедрот Твоїх і не позбав їх Твого Божого світла та Царства Небесного.”
“Господи Боже, Спасіння слуг Твоїх, Ти не хочеш смерти грішника, але щоб він навернувся і жив. Сам і нині змилосердися над слугами Твоїми – матерями та батьками, з волі яких було допущено аборт, та всіма тими, хто причетний до гріха навмисного дітовбивства. Подай їм ласку покаяння, прощення та примири їх зі Святою Твоєю Церквою.”
В. Після Божественної Літургії спільно із вірними помолитися за дітей, втрачених через аборти та за припинення абортів:
Молитва за дітей, втрачених через аборти
Всемогутній Отче, почуй мою молитву за всіх дітей, втрачених через аборти. Будь милостивий і споглянь на них, не винних у жодному гріху, й обдаруй їх вічною радістю, щоб перебували вони в Твоїй святій любові. Допоможи мені, Господи, пам’ятати Твої слова святі: «Усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших — ви Мені зробили» (Мт. 25, 40). Тому жертвую свої молитви, працю, радощі й страждання за цих дітей.
О Страждальна Мати, Ти ніколи не відмовляєш у потребі, тож і я молю Тебе: огорни Своєю невимовною любов’ю цих дітей. Амінь.
Молитва за припинення абортів
Господи Боже, дякую Тобі за дар мого життя і за життя всіх моїх братів та сестер. Ти подолав смерть Воскресінням Твого Сина. Я готовий (-а) зробити все, що від мене залежить, щоб припинити аборти. Сьогодні обіцяю ніколи не мовчати, не бути пасивним (-ою), не забувати про ще не народжених. Я посвячуюся захищати життя, доки мої брати і сестри не будуть у безпеці, а наш народ знову стане народом, який шануватиме життя і гідність не тільки окремих груп, а всіх людей — незалежно від стану здоров’я і стадії розвитку. Амінь.
Г. У храмах, перед медичними установами, де роблять аборти, та навіть в помешканнях, у другу Суботу Великого Посту (23 березня) о 15:00 помолитися Вервицю за збереження життя. Дана година має об’єднати душпастирів та вірних усіх архі/єпархій УГКЦ у спільній молитві за дітей, втрачених через аборти та за припинення абортів.
