Церква, що виходить назовні», творити яку закликає християн Папа Франциск, є, одночасно, «Церквою відчинених дверей». Саме ця дійсність вийшла на яв під час кількарічного синодального шляху, присвяченого родині, що знайшла душпастирське вираження в Апостольському напоумленні «Amoris laetitia». Думками про це, виступаючи під час конференції в італійському місті Чівітавек’я, поділився кардинал Лоренцо Балдіссері, Генеральний Секретар Синоду Єпископів. На його думку, ключові слова документу «приймати, супроводжувати, розпізнавати й інтегрувати» є посланням надії для всіх сімей, також поранених і тих, які переживають труднощі чи кризу.
Доповідач детально представив увесь синодальний шлях, від опитування Божого люду, на основі якого було приготовано робочі інструменти синодів, до «відкритих і щирих» дебатів, що відбувалися в Залі Синоду у Ватикані під час надзвичайної та звичайної асамблей, плодом якої стала підсумкова доповідь, що лягла в основу папського документу. За його словами, цей шлях був «практичним здійсненням того, як Папа Франциск розуміє синодальність в її постійному застосуванні у церковному житті». Натомість, провідним методом, використовуваним під час праці, було розпізнавання, що стало провідником під час розгляду численних випадків, представлених синодальним отцям.
Генеральний Секретар Синоду Єпископів підкреслив, що слово «розпізнавання» в «Amoris laetitia», вживається, насамперед, у восьмому розділі документу, поряд з двома іншими словами, а саме: «супроводжувати» й «інтегрувати» слабкість. У дійсності, «коли любов вже не відповідає формі подружнього таїнства, Церква опікується цими пораненими особами, щоб вони змогли віднайти шлях Євангелія, у світлі першості благодаті Бога, що ніколи не покидає», з чого випливає «вимір прийняття», – зазначив він, додаючи, що це не означає, що «приписи й доктрина Церкви» зазнають зміни, або що «традиційне моральне вчення» не береться до уваги. Однак, залишається дійсним той факт, що зважаючи на «загальну норму», кожну окрему ситуацію слід «розглядати в її особливості».
У цьому контексті, за словами кардинала Балдіссері, «Amoris laetitia» дає чіткі напрямні в тому, що стосується, наприклад, «делікатного питання розлучених, які уклали новий цивільний шлюб», згадуючи також і про «можливість сакраментального примирення і прийняття Пресвятої Євхаристії». Мова завжди йде про «шлях», який сприяє «дозріванню просвітленого сумління».
Як зазначив Генеральний Секретар Синоду Єпископів, можемо побачити, наскільки «справжній процес розпізнавання» є вирішальним для того, щоби «приймати і супроводжувати – типові елементи Церкви, що виходить назовні, не обмежувалося загальною близькістю до людей, яка, все-таки, залишає кожного у його відправній точці». Розпізнавання, у свою чергу, уможливлює те, щоб «приймання й супровід були спрямовані на звершення спільного шляху», метою якого є «інтегрувати в життя Церкви всіх тих, кого вона наближає або які наближаються до неї, відповідно до можливостей, етапів і способів, притаманних кожному зокрема».
«Фундаментальним» аспектом для того, щоб уникнути «поразки подружжя і сім’ї», за словами кардинала Балдіссері, є «приготування наречених до Святого Таїнства» та їх супровід після весілля. І цього наставлення «спільного прямування вперед», вимагається у кожній ситуації, навіть в тих найважчих, коли доводиться «супроводжувати слабкість та лікувати рани». «Щоб супроводжувати й інтегрувати осіб, які живуть в так званих неврегульованих ситуаціях, – зазначив ієрарх, – необхідно, щоб пастирі поглянули у вічі кожній з них».
