«Коригування Апостольського напоумлення "Amoris laetitia" не буде, бо немає жодної небезпеки для віри» — таку думку висловив префект Конгрегації віровчення кардинал Герхард Людвіг Мюллер.
Критика листа чотирьох кардиналів
Він також розкритикував оприлюднення листа чотирьох кардиналів, у якому вони вимагали роз’яснення щодо тлумачення декількох пунктів напоумлення, що стосуються таїнств для тих, хто після розлучення вступив у нові цивільні союзи.
Понад місяць після відправлення листа кардинали Вальтер Брандмюллер, Реймонд Лео Берк, Карло Каффарра і Йоахим Майснер опублікували його в засобах масової інформації. У наступні тижні кардинал Берк не раз згадував про можливість «формального коригування» вчення Папи за відсутності відповіді на лист. Своєю чергою, кардинал Брандмюллер уточнив, що таке коригування могло би відбутися в першій інстанції «in camera caritatis», тобто без оприлюднення.
Змушуючи Папу сказати «так» або «ні»
В нтерв’ю інтернет‑виданню «Tgcom24» кардинал Мюллер визнав, що кардинали мають право писати листи до Папи. «Але я здивувався, що він був опублікований, тим самим змушуючи Папу сказати “так” або “ні”. Мені це не подобається», — сказав префект Конгрегації віровчення.
Велика шкода для Церкви
На його думку, «можлива братерська корекція» вчення Папи є питанням майбутнього. «Це неможливо на цей момент, бо не йдеться про загрозу для віри так, як її описав св. Тома Аквінський», — сказав кардинал Мюллер.
«Ми дуже далекі від коригування і скажу, що обговорення цих питань публічно дуже шкодить Церкві. Повчання “Amoris laetitia” дуже ясне», — сказав префект Конгрегації. Він пояснив, що Папа Франциск «просить про розпізнання ситуації тих людей, які живуть у стосунках неврегульованих або несумісних з ученням Церкви, і просить допомогти їм знайти шлях нового включення в Церкву, згідно з умовами прийняття Таїнств, християнським посланням про шлюб. Я не бачу жодної суперечності: з одного боку, ми маємо ясне вчення про шлюб, а з іншого обов’язок Церкви займатися людьми, які перебувають у важкій життєвій ситуації», — сказав ієрарх.
«Вузли» Amoris laetitia
Нагадаємо, що у своєму листі під назвою «Dubia [сумніви] у пошуках пояснень із закликом розв’язати вузли в Amoris laetitia», кардинали: американець Реймонд Лео Берк, німці — Вальтер Бранмюллер і Йоахим Майснер та італієць Карло Каффарра висловили п’ять сумнівів щодо пунктів 300-305 папського напоумлення.
Перший сумнів, чи можна тепер надавати розрішення і, отже, дозволити причащатися людям, які уклавши на законних підставах подружній зв’язок, живуть з іншою людиною та співживуть із нею сексуально, без дотримання умов, передбачених у напоумленні «Familiaris Consortio» (84) і підтверджених потім у напоумленнях «Reconciliatio et paenitentia» (34) та «Sacramentum caritatis» (29) [ідеться про відмову від сексуального співжиття]. «Чи може фраза “в деяких випадках” із примітки 351 до пункту 305 напоумлення “Amoris laetitia” бути застосована до розлучених, які в нових зв’язках співживуть сексуально?» — запитують четверо кардиналів.
Другий їхній сумнів, чи після публікації пункту 304 «Amoris laetitia» залишається надалі дійсним учення з пункту 79 енцикліки св. Йоана Павла II «Veritatis splendor», заснованому на Святому Письмі та Переданні Церкви на тему існування абсолютних моральних норм, які забороняють дії, злі за своєю природою, що є обов’язковим без винятку.
Третій сумнів був висловлений у питанні, чи після «Amoris laetitia» (301) все ще можна стверджувати, що людина, яка постійно живе в суперечності з заповідями закону Божого, наприклад, у разі перелюбу, перебуває в об’єктивній ситуації тяжкого гріха.
Четвертий сумнів стосується того, чи після твердження «Amoris laetitia» (302), що обставини можуть зменшити моральну відповідальність за дії, і надалі належить вважати дійсним учення св. Йоана Павла II з енцикліки «Veritatis splendor» (81), що ґрунтується на Святому Письмі та Переданні Церкви, згідно з яким «обставини або наміри ніколи не можуть перетворити дію, за своєю природою злу з огляду на предмет, у дію “суб’єктивно” добру або таку, вибір якої може бути виправданий».
І, нарешті, п’ятий сумнів, чи після «Amoris laetitia» (303) слід як і раніше вважати дійсним учення св. Йоана Павла II з енцикліки «Veritatis splendor» (56), що ґрунтується на Святому Письмі та Переданні Церкви, яке виключає творчу інтерпретацію ролі совісті й підкреслює, що совість ніколи не уповноважена узаконювати винятки абсолютних моральних норм, які забороняють дії по своїй суті погані з огляду на їхній предмет.
Джерело: CREDO
