«Родина – це місце євангельської святості, здійснюваної в найзвичайніших умовах», – підкреслив Папа Франциск, промовляючи у суботу, 3 жовтня 2015 р., до учасників молитовного чування, яке напередодні відкриття Синоду Єпископів організувала Італійська Єпископська Конференція, закликавши їх молитися до Святого Духа за Отців Синоду.
Цього вечора площу Святого Петра заповнили подружні пари з усієї Італії, члени різних рухів та асоціацій зі своїми провідниками. Протягом кількох годин, чекаючи на прибуття Єпископа Риму, вони молилися, співали, слухали Боже слово та роздумували над ним. Кілька подружніх пар та наречених поділилися свідченням віри у своєму житті.
«Яка користь від запаленої свічечки серед темряви, яка нас оточує? Хіба ж не потрібно чогось набагато більшого, щоб розсіяти темряву? Так й взагалі, чи можливо подолати темряву?», – такими запитаннями розпочав своє слово Папа, який приєднався до учасників чування, коли на площу спустилися сутінки. Він зазначив, що «у певних періодах життя» такі запитання дуже напосідають на нас, спонукаючи «відступити, втекти та закритися у собі, прикриваючись розсудливістю та реалізмом, втікаючи від відповідальності».
У цьому контексті Святіший Отець пригадав досвід пророка Іллі, який також одного разу намагався сховатися перед обличчям труднощів. Коли ж він отримав пересторогу від Господа, то Всевишній промовляв не через землетрус чи полум’я, але через легенький вітерець. «Божа благодать не підносить голосу: вона є шепотом, який досягає тих, які готові прислухатися до легкого подуву вітру» , – підкреслив проповідник, пригадавши, як рік тому на цій же площі, при схожих обставинах «ми призивали Святого Духа», просячи про те, щоб «Отці Синоду зуміли слухати та дискутувати, тримаючи погляд, зосередженим на Ісусі, останньому Слові Отця». І «цього вечора, – додав він, – наша молитва не може бути іншою».
«Молімося, – закликав Глава Католицької Церкви, – за те, щоб Синод, який завтра розпочинається, зумів повернути повному образові людини досвід подружжя та родини, щоб визнав, щоб належно оцінив та підніс те, що в ньому є прекрасного, доброго і святого, щоб присвятив увагу ситуаціям слабкості, які його випробовують».
Кожна родина, за словами Папи, «завжди є світлом серед темряви світу», навіть якщо і слабким. Навіть історія Ісуса між людьми «формується у лоні сім’ї, в якій Він перебував протягом тридцяти років». Це була «родина, як всі інші, що мешкала в забутому селі на околицях імперії».
Наступник святого Петра вказав на духовний досвід святого Шарля де-Фуко, який саме у спогляданні Пресвятої Родини з Назарету, стосунків Ісуса з батьками й сусідами, «збагнув безплідність прагнення багатств і влади», а обравши пустельницький стиль життя збагнув, що «неможливо зростати в любові до Бога, уникаючи стосунків з людьми». Отож, щоб «збагнути сьогодні сім’ю», слід заглиблюватися у «таїнство Пресвятої Родини з Назарету», в її щоденне життя.
«Родина, – підкреслив Святіший Отець, – це місце євангельської святості, здійснюваної серед найзвичайніших обставин. У ній дихається пам’яттю поколінь та запускаються коріння, які дають змогу прямувати далеко вперед. Вона є місцем розпізнавання, в якому вчимося пізнавати Божий задум щодо нашого життя та з довір’ям його приймати. Вона є місцем безкорисливості, тактовної, братньої та солідарної присутності, яка вчить виходити із замкненості у собі, щоби приймати іншого, щоби прощати та почуватися прощеним».
Підсумовуючи, Папа поділився думками про роль Церкви у «поганській Галилеї нашого часу». Церква, яка є матір’ю, здатна, за його словами народжувати до життя та допомагати зростати. Церква, яка є родиною, вміє нести відповідальність та захищати, вчити своїм прикладом, немов батько. Церква дітей, які визнають один одного братами, «ніколи не вважатиме когось тягарем і проблемою». «Така Церква, – сказав Святіший Отець, – може насправді просвітлити ніч людини, вказати їй вірогідну мету та розділити з нею кроки, тому що вона вже переживає досвід постійного відродження в милосердному Отцевому серці».
Джерело: Радіо Ватикан
