«Коли родинні почуття дозволяють перетворити себе у свідчення Євангелія, то стають здатними до неймовірних речей», – сказав Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 2 вересня 2015 р., яка відбулася на площі Святого Петра у Ватикані. Останній етап циклу повчань на тему сім’ї, розпочатий у грудні минулого року, він присвятив темі передавання віри в родині та через родину.
Розпочинаючи катехизу, Святіший Отець відразу пояснив євангельський уривок, прочитаний перед аудієнцією, де прозвучали Ісусові слова, які, на перший погляд, протиставляють родинні зв’язки та наслідування Ісуса: «Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене». За його словами, Ісус зовсім не має наміру касувати четверту заповідь, «яка є першою великою заповіддю, що стосується ближніх». (Адже перші три стосуються Бога). Не можемо також припускати, що вчинивши перше Своє чудо на весіллі, Він наказує бути байдужими до родинних стосунків…
«Навпаки, коли Ісус стверджує першість Бога, то не знаходить жодного іншого значущого порівняння, як родинні почуття» – підкреслив Наступник святого Петра, пояснюючи, що саме у контексті досвіду віри та Божої любові, родинні зв’язки зазнають перетворення, «наповнюються ще більшим сенсом, стаючи здатними виходити назовні, творячи ширше батьківство та материнство, та щоб приймати, немов братів та сестер тих, які перебувають на узбіччях будь-яких зв’язків».
Саме мудрість почуттів, яких неможливо ні купити, ні продати, «є найкращим даруванням духа родини», і саме в сім’ї «зростаємо в атмосфері мудрості почуттів», що є тією мовою, «через яку Бог робить Себе доступним для пізнання». Отож, заклик перевести родинні зв’язки у сферу слухняності віри та союзу з Богом «не вмертвляє їх», а навпаки, «захищає, визволяє із егоїзму, оберігає від деградації».
Як зауважив Глава Католицької Церкви, «кругообіг родинного стилю міжлюдських стосунків є благословенням для народів», яке «повертає надію на землю», адже коли «родинні почуття перетворюються у свідчення Євангелія, то стають здатними до неймовірних речей», які дозволяють ближнім увійти в контакт з ділами, «які Бог здійснює в історії». «Лише одна усмішка, яка чудесним способом визволила від зневіри покинуту дитину, що розпочинає наново жити, пояснює нам діяння Бога у світі краще, ніж тисячі богословських трактатів, – пояснив Святіший Отець. – Один чоловік чи одна жінка, здатні ризикувати своїм життям чи посвятитися чужій дитині, а не лише своїй, пояснюють нам справу любові, яку багато вчених вже перестали розуміти».
Отож, «родина, яка відповідає на покликання Ісуса» повертає управління світом «союзові чоловіка та жінки з Богом». Варто лише собі уявити, як змінився би стан екології, економіки, працевлаштування, якби «штурвал історії» було передано «союзові чоловіка та жінки, щоби вони управляли із поглядом, зверненим до майбутніх поколінь». «У дійсності, – сказав Папа, – союз родини з Богом покликаний сьогодні протистояти спільнотному опустеленню сучасного міста. Наші міста перемінилися в пустелі через брак любові, усмішки, не зважаючи на те, що існує чимало розваг та способів витрачати час…».
За словами Святішого Отця, цього особливого внеску родин не можуть замінити жодні економічні чи політичні технології. «Вавилонський» проект здатний лише «будувати хмарочоси, позбавлені життя», в той час, як «Божий Дух перетворює пустелі у квітучі сади».
«Поєднання харизм – даних у Святій Тайні Подружжя і тих, які пов’язанні із жертвуванням себе Божому царству – призначене для того, щоби перемінити Церкву у повністю родинне місце для зустрічі з Богом. Прямуймо далі цим шляхом, не втрачаючи надії. Там, де існує родина, наповнена любов’ю, вона буде здатною своїм свідченням любові розігріти серце всього міста, – сказав на завершення Папа. – Моліться за мене, молімося одні за одних, щоби ми були здатними розпізнавати і приймати Господні відвідини».
