Після подружжя Кватроккі та подружжя Мартенів — батьків св. Терезки з Лізьє — наступна подружня пара має бути проголошена Церквою як благословенні у Господа.
Слуги Божі Томас Альвіра (наголос на перше А) і Пакіта, тобто Франсиска, Домінґес померли у 1990‑х роках. Їхній беатифікаційний процес було відкрито 2009 року, а дієцезіальний етап завершився 2013‑го. Про своїх батьків розповідає Рафаель, другий син пари Альвіра, нині — пенсіонер, колишній викладач Університету Наварри.
Вони були нормальною, люблячою і щасливою сім’єю. «Коли ти дитина, то не думаєш, що батьки можуть мати беатифікаційний процес. Допіру з часом я усвідомлював, що інші родини не такі нормальні, як моя», — каже Рафаель.
Подружжя Альвіра привело на світ дев’ятеро дітей: трьох синів і шість дочок. Однак перший син помер, як мав 5 років. Томас був ученим, доктором хімічних наук, університетським викладачем. Пакіта за освітою була вчителька, а працювала вдома.
«У нас завжди панував мир і радість, також і в часи труднощів. Пізніше я відкрив, що нелегко завжди бути спокійним і радісним; добрі люди також інколи нервують. І зрозумів, що у моїх батьків цей сталий мир і радість випливали з перебування в постійному контакті з Богом, із буття в присутності Божій», — підкреслює Рафаель.
Сімейною рисою в домі Альвіра також була турбота про ближніх. Це подружжя мало виняткову здатність помічати, хто в сім’ї має проблему, розпитували, що сталося.
Рафаель пам’ятає довгі розмови, які провадив із татом. «Батько просив моєї поради. Коли мені було 10-12 років, він запитував: а яка твоя думка, а як ти вважаєш. По його смерті сестра знайшла аркуш із записаною порадою від св. Хосемарії Ескріва: аби мати авторитет, треба водночас бути другом дітей. Мої батьки це осягнули. Я відчував до них величезну повагу, але вони також були моїми найкращими друзями, що нелегко».
Дружба зі святим
Подружжя Альвіра можна назвати духовними дітьми св. Хосемарії Ескріва, засновника Opus Dei. Томас у буквальному сенсі завдячує йому життям. Під час іспанської громадянської війни молодий отець Ескріва і юний Томас пробиралтися Піренеями разом із групою однодумців, під захистом ночі, аби вибратися з зони, окупованої комуністами. Томас знепритомнів від змученості, а керівник групи звелів покинути його і йти далі, бо небезпека загрожувала всім. Отець Ескріва тоді зумів переконати провідника, що не можна покинути людину, і підтримував Томаса в дорозі, стверджуючи: «Не переймайся. Будеш іти з нами, як інші, аж до кінця».
Томас разом із Пакітою і насправді аж до кінця вірно йшли духовним шляхом, вказаним св. Хосемарією, відкриваючи «щось Божественне» у повсякденності, у сімейних справах та професійних обов’язках. Вони обоє були членами Opus Dei — персональної прелатури Католицької Церкви.
Рафаель Альвіра бачив, що його батьки люблять Бога, Матір Божу — через дрібні речі. Томас інколи відмовлявся від сніданку, аби йти на ранкову Месу, а потім одразу на роботу. Було видно, що це Бог для нього на першому місці.
Своїм прикладом, «дрібницями», проявами любові, яка постійно зростала і була відчутною, що в ній є «щось більше», подружжя Альвіра природним чином провадили своїх дітей до віри. «Нас ніколи не примушували ходити на Меси. Ми знали, що батьки йдуть (щодня) з такою щадістю, отож це має бути щось добре», — каже Рафаель Альвіра.
Згідно з порадою св. Хосемарії, їхні діти ніколи не чули, щоб вони сварилися. Ескріва повторював подружнім парам, щоби сварилися мало, а при дітях то ніколи. Рафаель не пам’ятає жодних сварок батьків ані взаємної ущипливості, навіть у жартах.
Вони щодня молилися за своїх дітей. Рафаель згадує, що тато просив його перед виїздом залишити йому точний план подорожі. Томас хотів разом із дружиною щодня молитися за сина, точно знаючи, де той перебуває.
Подружжя Альвіра багато значення надавали навчанню. Для них було важливо, щоби діти вчилися не заради нагород, а через зачікавленість самим предметом науки.
Томас провадив широку діяльність у галузі виховання й освіти, був засновником товариства «Fomento de Centros de Enseñanza» (Товариство підтримки освітніх закладів), яке незабаром зросло до мережі шкіл, які постають з ініціативи батьків. Нині це 34 школи в Іспанії.
Парами до Неба
Нам потрібні такі подружжя, які будуть прикладами для інших сімей. Нам потрібні сучасні святі подружжя. Про це говорив Йоан Павло ІІ, заохочуючи єпископів розпізнавати і вказувати «знаки святості та героїчності чеснот, які проявляються також і нині, зокрема якщо стосуються вірних мирян у їхніх дієцезіях, насамперед християнських подружь» (Pastores Gregis, 41).
Продовжують надходити свідчення про благодаті за посередництвом подружжя Альвіра, які стосуються сімейних справ — наприклад, народження дитини після багатьох ускладнень, або ж знайдення нареченого.
Джерело: CREDO
