Грішних чоловіків зустрічаємо усюди: на вулицях, у ЗМІ, а часто просто бачимо у своєму дзеркалі. Каталог чоловічих гріхів — дуже широкий, та я хотів би зупинитись на певній «червоній нитці», або ж рушійному механізмові того нашого чоловічого гріха, якому інша назва — чоловіча дурість.
На початку питання: хто такий чоловік? Думаю, коли усвідомимо унікальність і неповторність цього творіння, легше буде відповісти на питання, поставлене у заголовку. Якщо маємо намір говорити про те, як ми противимося своїй чоловічій природі, то спершу варто визначити й уточнити цю природу. Зрештою, кожного заохочую до рефлексії — ким, на вашу думку, є чоловік? Вважаю, що саме цього нам бракує, аби побудувати систему переконань і жити згідно з ними та за потреби боронити їх від нападок. Варто запитати себе: для чого мені, для чого суспільству потрібні чоловіки? Що такого унікального я роблю як чоловік та яку роль чоловік відіграє у моєму житті?
Моє особисте визначення чоловічої сутності базується на чотирьох словах: «відвага-рішення, діяльність-відповідальність». Чоловік рішуче ставиться до питань status quo, культури, Церкви, дружини, держави та доходить до певної об’єктивності. Далі приймає рішення, виходячи з об’єктивного стану речей. Потім намагається реалізувати ці рішення, і, зрештою, несе відповідальність за свої вчинки. Очевидно, усі ці елементи присутні у житті та діяльності також і жінок, однак особливим чином вони все ж притаманні чоловічій індивідуальності, а їхня відсутність стає джерелом проблем.
Попереднє визначення близьке до того, що вважаю головним елементом гріхів чоловіка. Пані та панове, представляю фразу, яку, переконаний, ви знаєте з власного досвіду: чоловіче, ЯКОСЬ-ВОНО-БУДЕ. Вважаю, що це найбільший ворог сучасної людини. Цей елемент шкодить чоловікам набагато більше, аніж войовничі феміністки, агресори, підвищення пенсійного віку, рак простати й усе інше, разом узяте.
Якось-воно-буде — це, як вірус, що вражає усі сфери нашого життя. Починається повільно, у невеликих масштабах, а потім виявляються суттєві проблеми. Нижче кілька прикладів того, як ця фраза може вплинути на наше життя.
«Якось-воно-буде» у сфері духовній
Почнемо детальніше зі сфери духовної. Переконаний, це настільки інфікована цим вірусом сфера, що можна говорити про епідемію у великих масштабах.
Ти залишаєш цю проблему жінкам, залишаєш «бабусям у хустинках». Урешті-решт, тобі бракне сил навіть для прийняття рішення — віруючий ти чи невіруючий! Особисто я однаково поважаю і тих, і тих. Натомість я не маю поваги до людей, які зневажливо ставляться до Бога чи релігії. Якщо хтось є алергіком — нехай лікується! Інша справа, однак, коли хтось свідомо прийняв рішення, що є невіруючим, і дотримується його, але одночасно з повагою ставиться до тих, для кого віра відіграє важливу роль в житті.
«Якось-воно-буде» у сфері психічній
Загальновідомо, що вираження емоцій не становить нашої сильної сторони. І, певно, — добре, хоча цій темі можна присвятити окрему дискусію. Тим не менш, якщо цілковито нехтувати своїм психічним станом, якщо ігнорувати чергові сигнали, які повідомляють, що щось не так, то це знову ж таки бездіяльність із твого боку. Втома, депресія — речі, на які треба реагувати одразу. Це як червона лампочка в автомобілі, яка попереджає про закінчення пального. Але ти їдеш далі, сподіваючись, що «якось воно буде»!
«Якось-воно-буде» у сфері фізичній
Можливо, ти багато знаєш про більшість видів спорту. Досконало розумієш, яких помилок припустилися спортсмени, коли не стали переможцями на змаганнях, і маєш свою концепцію оздоровлення футболу. Але при цьому дістаєш задишки при спробі зашнурувати взуття, адже зовсім не поважаєш свого тіла і здоров’я. Єдиний вид спорту, яким займаєшся, — «мокрі гантелі» і «бокс на пульті від телевізора». Тим часом, роки ідуть, метаболізм погіршується, вага і холестерин прибувають, тривалість життя зменшується, але — якось воно буде…
«Якось-воно-буде» у стосунках та в родині
Ти бачиш, що ситуація вимагає твого втручання, та не поспішаєш. Треба перечекати! Дружина починає тривожитися, запитуючи: «Що діється?» Але ти не маєш ані часу, ані бажання відповісти на це питання навіть собі. У житті дітей ти присутній до моменту, коли все йде «як по маслу», а ти називаєш це гордим «моя кров». Щойно щось «перестає грати» і ситуація переходить у категорію конфлікту — ламаєшся. Замість повторювати «моя кров», швидше за все скажеш дружині: «Зроби вже щось зі своєю дитиною!» І виходиш, маючи надію, що якось воно буде!
Якось-воно-буде у цій державі
Може й маєш свій погляд на події у державі, знаєш, що саме політики роблять не так. Цього тижня розмовляв, мабуть, про це при нагоді з колегами — але тільки й того. Що далі? Твої дії? Можеш понарікати, що відбувається щось недобре, але щоби поцікавитись, для прикладу, бюджетом твого регіону — звісно, це заняття для ненормальних! Пішов би на вибори, можливо — міг би балотуватися до місцевих органів влади. Але для чого, все одно — якось воно буде!
Прикладів поширення вірусу «якось-воно-буде» можна назвати й більше. Безперечно, багато чого могли б додати наші дружини. Можливо, мій погляд щодо визначення суті чоловіка можна вважати стереотипним, та хіба це погано? Яке покликання чоловіків, для чогось же вони потрібні Богові в цьому світі — бо створені Ним? Останнім часом нашому суспільству загрожують з усіх сторін, але найбільшою загрозою є п’ята колона, яку ми самі творимо, дозволяючи собі думати — якось воно буде!
Міхал Борковскі, Deon.pl
Переклад: Юлія Чорна, СREDO
Джерело: CREDO
