Бажання — прагнення до здійснення чого-небудь. У психології бажання характеризується уявленням про прагнення здійснити якусь дію. Це емоційний потяг до якогось об’єкту чи суб’єкту, тобто імпульс з метою досягнення певної цілі.
Самі по собі бажання є нормальним процесом, навіть можна сказати необхідним, але від людини залежить як вони вплинуть на її життя. Можна бути «паном» бажань і скерувати їх у правильному руслі, тобто працювати над собою, «перемогти себе» – тоді людина стає сильною і ніщо та ніхто не може її здолати.
Або ж дозволити бажанням керувати, що призведе до трансформації бажання у пожадливість, яка залишить цілий ряд негативних наслідків у житті людини. Пожадливість чинить руйнівний вплив на мислення людини та її вчинки, про що застерігає нас Святе Письмо:
-
Апостол Павло порівнював пожадливу людину з ідолопоклонником, який не має спадщини в Божому Царстві.
-
Пожадливість характеризується як нестримне прагнення, чи то матеріальних дібр чи влади над іншою людиною ( Еф 5, 5; Кол 3, 5).
-
«В останні дні прийдуть скрутні часи, коли жити буде дуже важко. Бо тоді люди будуть самолюбні, грошолюбні… любитимуть задоволення, а не Бога і лише будуть робити вигляд, що виявляють відданість Богові, але зречуться її сили». (2 Тим 3, 1-5).
-
«Будьте обачні, остерігайтеся всілякої пожадливості, бо навіть якщо людина й має достаток, її життя не залежить від її майна» (Лук 12, 15).
Сучасні богослови також застерігають перед небезпекою пожадливості. Зокрема, Крістофер Вест богослов-антрополог, популяризатор напрямку богослов'я тіла в США підкреслює важливість бажання: «Для того щоби стати вповні людиною, реалізувати себе як чоловік у чоловічості, як жінка у жіночості – необхідно відкрити свої найглибші бажання».
Дуже різні бажання притаманні людям, але є одне, яке у всі часи викликало найбільше дискусій, непорозумінь, навіть конфліктів – бажання яке наділене сильною енергією – Ерос (еротичні бажання).
Сьогодні у християнському середовищі, як і раніше, часто уникають цих питань, або ж вважають ці еротичні бажання злими, тобто такими, які варто подавлювати, ігнорувати, відкидати. Крістофер Вест називає таке виховання «Євангеліє на голоді», бо бажання еротичні були у всіх, їх часто забороняли, але не пояснювали як правильно їх скерувати.
Іван Павло ІІ у своїх проповідях наголошував на тому, що Церква не відкидає еротичні бажання, але підкреслює важливість їх правильного скерування. Бенедикт XVI називає ерос – «прагненням вічності».
Кожна людина відчуває спрагу за нескінченністю. І світ знає про це, а тому пропонує людині заспокоєння спраги – вже і відразу. Це може бути вишукана їжа, новий телефон, дорога марка автомобіля, секс… Однак, це не допомагає, бо світ зранений гріхом і пропонує те, що не може задовільнити серце людини. Бажання, яке стало пожадливістю –поневолює особу, призводить до ненаситності, нестриманості та врешті-решт руйнує її.
Крістофер Вест класифікує людей відповідно до того, як вони поводяться із бажаннями:
-
стоїки, пуритани (відкидають усі бажання, зокрема тілесність; подавлюють сексуальність, через страх, що це може бути небезпечним)
-
залежні (шукають заспокоєння у дочасності, яке не допомагає, але веде до залежності)
-
містики (скеровують свої бажання на нескінченність, тобто на Божу Любов)
Насправді, всі християни призначенні стати містиками, тобто – до покликані до єднання з Богом, що здобувається внаслідок духовної боротьби у світі, зараженому гріхом.
В часі боротьби не можна зневірюватися чи занепадати, але треба пам’ятати слова Ісуса: «Будьте відважні: я світ переміг» (Ів 16, 1-33). Віра в Бога допомагає перенаправити бажання людини в правильному руслі. Адже згідно задуму Творця, людина покликана зрозуміти своє призначення.
Отож, бажання самі по собі є добрими, якщо особа користується ними, згідно призначення. Приміром, побачивши прекрасну квітку, людина милується її красою, і далі скеровує свої бажання вгору, замислившись над тим, ким же є той хто створив таку красу. Лише так можна віднайти нескінченне задоволення призначене для людини. Всі дочасні приємності є скромним «знаком» того, що чекає людину у майбутньому – найкращий бенкет, який лише можна собі уявити, не зрівняється з цим. Так, ми читаємо у Святому Письмі: «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його» (1 Кор 2,9).
Хочеться згадати тут свідчення подружжя Станіслава та Людмили Ґрігелів, які вже майже 50 років живуть щасливо, як приклад застосування богослов’я тіла на практиці. За словами Станіслава Ґрігеля, віра в Бога є тим джерелом, яке наповнює їхнє подружжя, а саме захоплюючись красою своєї дружини, він не зупиняється, але направляє свої бажання вгору, до Всевишнього, бо тільки в Бозі знаходить заспокоєння серце людини.
Бог створивши людину, на свій образ і свою подобу, вклав у її серце бажання істинної любові, яка є правдивим щастям людини. Вибір, який робить кожен із нас сьогодні та від якого залежатиме наша вічність: задовольнятися дочасним чи прагнути нескінченного, тобто любити Бога!
Автор: Марічка Сохацька