Уже традиційно 1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей. В цей день проводять багато різноманітних заходів для діток.
Проте, це не лише веселе свято для самих дітей, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, яка позбавлена батьківського піклування.
Станом на 1 травня у Франківську було зареєстровано 178 дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування. Про це кореспонденту Бліц-Інфо розповіли у Службі захисту дітей. В той же час тут запевнили, що з цього числа тільки 21 дитина перебуває в інтернатах чи дитячих будинках, решта виховуються в сім’ях опікунів, прийомних сім’ях та будинку сімейного типу.
Заступниця начальника служби Ірина Дутчак зауважує, що за останні 10 років у місті спостерігається позитивна тенденція до зменшення кількості сиріт та позбавлених батьківського піклування.
«У 2006 році у нас на обліку перебувало 346 таких діток, а зараз 178. Це майже вдвічі менше і ми дуже раді цьому», – каже чиновниця.
Дутчак розповідає, що зараз 21 дитина шукає нову сім’ю, але це діти 12-17 років, або діти-інваліди, а таких не поспішають усиновлювати.
«Зараз у нас на обліку є 14 сімей, які претендують на усиновлення, але вони, як правило, хочуть всиновити маленьку чи новонароджену здорову дівчинку. Тоді, як більш дорослих діток, а тим більше інвалідів, люди бояться брати у свою сім’ю. Та все ж знаходяться і такі, що усиновлюють і виходжують діток з особливими потребами», – пояснює посадовець.
У службі кажуть, що навіть коли люди подають документи щоб стати на облік потенційних всиновлювачів, вони не завжди готові одразу взяти дитину, а вичікують. Ще гірше, коли є рідні, які не хочуть брати на себе відповідальність за виховання сиріт.
Ірина Дутчак підкреслює, що кожна дитина має право на піклування батьків. Та якщо ж їх немає, то ця відповідальність переходить на громаду і державу.
Варто зауважити, що у Франківську громадська активність у підтримці дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування є досить великою. Влаштуватися у цьому житті діткам допомагають благодійні організації, церква та небайдужі люди.
Зокрема нещодавно Бліц-Інфо писав про проект «Наставництво». Суть проекту – дати шанс дітям-сиротам відчути себе потрібними, або й знайти нову сім’ю.
«Проект полягає не у тому, щоб знайти родину, адже це дуже далекоглядно. Насамперед у цьому проекті ми хочемо знайти для дитини друга. Адже кожен з нас потребує розуміння, підтримки, допомоги, поради і друг є саме для того. Саме тому ми шукаємо для конкретної дитини конкретного друга. Його юридично нічого не зобов’язує. Наставник просто має не менше року, бодай раз в тиждень відвідати цю дитину, поспілкуватися, допомогти зробити уроки, можливо якщо є дозвіл дирекції прогулятися з дитиною, кудись з’їздити, помолитися. Навчити їх елементарних азів», – пояснює голова Комісії у справах родини Івано-Франківської Архиєпархії УГКЦ о. Юрій Прилепський.
Варто зауважити, що за час діяльності проекту «Наставництво», є вже перші серйозні здобутки, адже одна наставниця всиновила одразу трьох дітей.
Великих зусиль у пошуку батьків для дітей з обмеженими можливостями докладають волонтери. Зокрема для вихованців Залучанського будинку-інтернату навіть створили спеціальні відеоанкети, щоб майбутні батьки їх швидше знайшли. Також в Бастіоні влаштували виставку малюнків і фотографій цих дітей.
У кожного свій шлях до всиновлення чи опіки над дітьми. Хтось не може народити власних, у когось трапилося горе, а хтось просто зустрічає ту саму дитину.
Так сталося і з мешканкою Прикарпаття Марією Дорошенко, яка створила прийомну сім’ю і виховала вже 11 дітей. У розмові з кореспондентом Бліц-Інфо жінка розповіла, що своїх перших діток взяла в 43 роки, хоч мала двох рідних.
«Я навіть не думала про те, щоб брати на виховання дітей, але одного разу зустріла вуличних діток. Якось так Бог покерував, що вони прийшли саме до мене, щоб я їм допомогла. Потім соцслужба приєдналась і в 2006 році ми створили прийомну сім’ю. Через рік у мене вже був дитячий будинок сімейного типу, я взяла ще трьох дітей. Проте згодом знову зробила прийомну сім’ю», – пригадує пані Марія.
Причини створення таких сімей, вважає прикарпатка, у кожного різні, проте у всіх, хто бере чужих дітей на виховання є одна спільна риса – бажання їм допомогти.
«Любов до них з’являється трішки пізніше. Навіть якщо спочатку дуже важко, адже йде «притирання» йде двох різних людей, потрібно мати велику терпеливість. Скільки я виховала дітей, можу запевнити, що результати завжди є. Тому брати дітей варто. Недопустимо, щоб у цивілізованій державі були нічийні діти. Якщо мама відмовилась від них, то однозначно є люди, які за них подбають», – переконана жінка.
Пані Марія розповідає, що держава опікується цими дітьми: безкоштовне оздоровлення, лікування допомога на утримання. Проте є проблеми з які можуть вирішити тільки прийомні батьки чи опікуни.
«Статус є статус. Мені доводилося спілкуватись з однокласниками, їх батьками та вчителями щодо моїх вихованців, адже юридично це статус, а в житті – клеймо. І коли інші діти дізнаються, що дитина прийомна, то деколи дуже жорстоко і зневажливо відносяться», – пояснює прийомна мама.
Зараз жінка виховує двох прийомних дітей, які вирішили, що після досягнення повноліття хотіли б залишитись з нею.
На завершення варто зауважити, що всі ці люди, про яких йшла мова вище, висловили одну дуже важливу думку: "хто може щось зробити доброго – нехай робить. Допомогти може кожен, хтось порадою, хтось добрим словом. Так вони стануть щасливішими, адже будуть відчувати, що комусь потрібні. Гроші це останнє, що треба таким діткам. Перш за все їм необхідна любов і небайдужість".
