Джотто. «Зустріч Марії та Єлисавети», фреска в капеллі Скровеньї
Ігор Леньо, працівник Інституту родини УКУ
Коли молимось за невинно убієнних в лоні матері дітей, то мимоволі виринає у свідомості питання: «Чому йде відверта війна проти людського життя, зачатого і виношуваного у лоні матерів?» Хто стоїть за цим «варварством»? Хто є надхненником цього? Взявши до уваги різні людські аргументи, якими пробують оправдати рішення зробити аборт, бачимо що ці аргументи не переконливі, щоб вчинити зазіхання на людське життя і гідність ще ненародженої дитини в лоні матері.
Витоки сучасної індустрії абортів слід шукати у духовній сфері та в релігійному досвіді прочитання витоків історії людства, напрямків її розвитку. У Святому Письмі ми знайдемо необхідні вказівки і дороговкази для серйозних роздумів над піднятим питанням. Можемо віднайти виразно сформульовані Божі заповіді про заборону вбивства людини до і після народження, про захист життя і здоровя вагітної жінки, про цінний Божий дар людського життя отриманий кожною людиною у відповідальне користування.
Деякі дослідники стверджують, що народи, які жили у Палестині в часи старозавітнього Ізраїлю, практикували приношення у жертву богу Молоху новонароджених дітей-хлопчиків, або ж «переводили через вогонь» новонароджених хлопців-первенців.
Хоча сьогодні люди не приносять свідомо своїх дітей у жертву поганським богам, проте їх запал задля захисту і оправдання вчиненого ними аборту носить виразно релігійний характер. Сучасна людина приносить невинне життя у криваву жертву модерному богу під назвою: успішна кар’єра, процвітання, достаток, комфортне життя, егоїзм.
Погляньмо у біблійні тексти, щоб простежити згадані «варварські звичаї».
«А з насіння свого (дитину) не даси на жертву Молохові, і не зневажиш Імени Бога свого. Я Господь!» (Левит 18:21)
«І скажеш до Ізраїлевих синів: Кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька, що мешкає в Ізраїлі, який дасть із насіння свого (дитину) Молохові, буде конче забитий, народ краю закидає його камінням. А Я зверну лице Своє проти того чоловіка, і винищу його з-поміж народу його, бо з насіння свого (дітей) дав він Молохові, щоб занечистити святиню Мою, збезчестити Моє святе Ймення. А якщо справді люди того краю сховають свої очі від того чоловіка, коли він дасть із насіння свого Молохові, щоб не забити його, то Я зверну Своє лице проти того чоловіка та проти родини його, і винищу його й усіх, що блудять за ним, блудячи за Молохом, з-посеред народу його (Левит 20:2-5).
Існувала Божа виразна заборона приносити у жертву малолітніх, новонароджених дітей задля церемоніального очищення перед богами. Ізраїльтяни часто порушували цю заборону, і приносили жертви поганським богам Астарті, Молоху, Ваалу. Культи згаданих богів носили характер вшанування фізичної плідності, людської статевості та плідності сил природи.
«А цар Соломон покохав багато чужинних жінок: і дочку фараонову, моавітянок, аммонітянок, едомітянок, сидонянок, хіттіянок, із тих народів, що про них Господь сказав був Ізраїлевим синам: Не ввійде те між них, і вони не ввійдуть між вас, бо вони справді нахилять ваші серця до своїх богів. До них прихилився Соломон коханням. І було в нього жінок-княгинь сім сотень, а наложниць три сотні. І жінки його прихилили його серце. І сталося на час Соломонової старости, жінки його прихилили його серце до інших богів; і серце його не було все з Господом, Богом, як серце його батька Давида. І пішов Соломон за Астартою, богинею сидонською, та за Мілкомом, гидотою аммонітською.
І робив Соломон зле в очах Господніх, і не йшов певно за Господом, як його батько Давид. Тоді Соломон збудував жертівника для Кемоша, моавської гидоти, на горі, що навпроти Єрусалиму, та для Молоха, гидоти аммонських синів. І так він зробив для всіх своїх чужинних жінок, що кадили та приносили жертви для своїх богів (1 Царств 11:1-8).
Гріхи царя Соломона примножились через полігамію, бажання мати багато дружин і наложниць, і намагання всім їм догоджати. Соломон порушив первинний закон про моногамне подружжя.
«Коли ти ввійдеш до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі, і посядеш його, і осядеш у ньому, та й скажеш: Нехай я поставлю над собою царя, як усі народи, що в моїх околицях, то, ставлячи над собою царя, якого вибере Господь, Бог твій, конче з-посеред братів своїх поставиш над собою царя, не зможеш поставити над собою чоловіка чужинця, що він не брат твій. Тільки щоб він не примножував собі коней, і не вертав народу до Єгипту, щоб примножити коней, бож Господь сказав вам: Не вертайтеся вже більше тією дорогою. І хай не примножить він собі жінок, щоб не відступило його серце, і срібла та золота хай він не примножить собі дуже» (Второз. 17:14-17).
Божий припис забороняв брати чужинців за управителів собі (також жінок-чужинок як дружин царя), і забороняв цареві примножувати собі дружин (полігамію).
«І розгнівався Господь на Соломона, бо його серце відхилилося від Господа, Бога Ізраїлевого, що два рази йому являвся, і наказував йому про цю річ, щоб не ходити за іншими богами. Та не виконував він того, що наказав був Господь. І сказав Господь до Соломона: Тому, що було це з тобою, і не виконував ти Мого заповіту та постанов Моїх, що Я наказав був тобі, Я конче відберу царство твоє, та й дам його твоєму рабові. Тільки за твоїх днів не зроблю того ради батька твого Давида, з руки сина твого відберу його!» (1 Царів 11:9-12)
Кара за гріхи Соломона, зокрема за впровадження жертвоприношення малолітніх дітей богу Молоху, став поділ Ізраїльського царства на два царства, брак миру і постійні війни з навколишніми народами за право існування.
Наступні Ізраїльські царі продовжували ці варварські звичаї, наслідуючи поганські релігійні звичаї, а навіть розмістили статуї ідолів у Божому Єрусалимському храмі.
«І наказав цар Хілкійї, великому священикові, й іншим священикам та сторожам порога, щоб повиносили з Господнього храму всі речі, зроблені для Ваала та для Астарти, та для всіх небесних світил. І він попалив їх поза Єрусалимом на кедронських полях, а їхній порох відніс до Бет-Елу. І він поскидав жерців, що їх понаставляли були Юдині царі, і що вони кадили на пагірках по Юдиних містах та в околицях Єрусалиму, і кадили для Ваала, і для сонця, і для місяця, і для планет, і для всіх небесних світил. І він виніс Астарту з Господнього дому поза Єрусалим до кедронської долини, та й спалив її в кедронській долині, і стер на порох, а її порох кинув на гроби звичайних людей. І він порозбивав доми культу блудодійників, що були при Господньому домі, де жінки ткали завісу для Астарти (2 Царств 23:4-7).
Пророк Єремія говорить, що малолітні діти приносились у жертву Молоху в долині Гінном біля Єрусалиму.
«І поклали гидоти свої в тому храмі, в якому Ім'я Моє кликалося, щоб його занечистити… І побудували жертовні пагірки Ваалові, що в долині Бен-Гіннома, щоб через огонь переводити синів своїх та своїх дочок Молохові, чого їм не наказував Я, й що не входило в серце Мені, щоб чинити ту гидоту, щоб уводити Юду у гріх (Єремія 32:34-35).
Пророк Ісайя нещадно осудив посягання батьків на життя малолітніх дітей.
«Та наблизьтесь сюди, ви сини чарівниці, насіння чужоложникове та блудниці, над ким розкошуєте ви, над ким розкриваєте рота, висовуєте язика? Хіба ви не діти переступу, насіння брехні, ви, що палитесь пристрастю серед дубів, під деревом кожним зеленим, що дітей над потоками ріжете, під скельними щілинами? (Ісайя 57:3-5)
Витоки цього гріха – перелюб, розпуста і проституція, які були поширені серед народу, і це було духовне і релігійне ідолопоклонство, поклоніння чужим богам, а не єдиному правдивому Богу, з допомогою дітовбивства.
Пророк Єремія проголошує Божий засуд за ці гидоти:
«Це за те, що вони залишили Мене, і вчинили чужим оце місце, і кадили у ньому для інших богів, що не знали їх ані вони, ні батьки їхні, ані юдейські царі, і кров'ю невинних наповнили місце оце, і пагірки побудували Ваалові, щоб палити дітей своїх на огні цілопалення для Ваала, чого не велів Я і не говорив, і що на серце Мені не приходило! Тому наступають ось дні, говорить Господь, що не буде вже зватися місце це Тофет і Долина Бен-Гіннома, а тільки Долина Убивства (Єремія 19:4-6).
Апостол Павло у Новому Заповіті скаже наступне: «Тож що я кажу? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось? Ні, але те, що в жертву приносять, демонам, а не Богові в жертву приносять. Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали» (1 Кор. 10:19-20). Апостол перестерігав мати духовне спілкування з демонами через гріх та ідолослужіння.
Отож були реальні жертвоприношення дітей. Але також був обряд очищення дітей шляхом проведення їх через жертовний вогонь і молитву до Молоха і Ваала. Цей обряд бере початки у релігії народу Амоннітів і Ханаанітів, які жили у Палестині.
У неканонічній книзі Еноха говориться про джерело походження цих варварських звичаїв. У цій книзі гріх дітовбивства пов’язаний з біблійною історією падіння «Синів Божих», яка є книзі Буття, главі 6 (про те як Сини Божі – ангели – взяли собі за жінок дочок людських). Книгу Еноха ефіопською мовою було віднайдено в 1773 році, яка була перекладом з давньоєврейської мови. У Кумрані в ХХ столітті було також знайдено численні уривки книги Еноха арамейською мовою. Існувала слов’янська версія Другої книги Еноха, перекладена з грецької мови. Так, згідно книги Еноха ідея вбивства новонароджених і зачатих дітей у лоні матері походить від злоби впалих ангелів. Цей гріх отримав осуд Божий від самого початку серед Божих ангелів, які були вартовими Божого сотворіння.
Ось уривок з цієї книги, де мова йде про цей гріх: «38. И это главы их ангелов и имена их предводителей над сотнею, пятьюдесятью и десятью. 39. Имя первому Иекун; это тот, который соблазнил всех детей святых ангелов, и свел их на землю, и соблазнил их чрез дочерей человеческих. 40. И имя другому Асбеел: этот внушил детям святых ангелов злой совет, и соблазнил их, чтобы они осквернили свои тела с дочерьми человеческими. 41. И имя третьему Гадрел: это тот, который показал сынам человеческим все смертоносные удары, и он соблазнил Еву, и показал сынам человеческим орудия смерти, и панцирь, и щит, и меч для битвы, и показал сынам человеческим все орудия смерти. 42. И из его руки они перешли к живущим на тверди, от того часа до века. 43. И имя четвертому Пенемуэ: этот показал сынам человеческим горькое и сладкое, и показал им все тайны их мудрости. 44. Он научил людей письму чернилами и употреблению бумаги, и чрез это многие согрешили от века до века и до сего дня… 47. И имя пятому Касдейя: этот показал людям все злые удары духов и демонов, и удары рождения в утробе матери (живу дитину), дабы устранить его (дитину), и удары души, укушения змей, и удары (смерть), случающиеся в полдень, – сына змеи, именуемого Табает…»
Смерть, братовбивство, дітовбивство походить зі злоби духовних сил – демонів, і їх верховного князя Люцифера. Ісус перестерігав, щоб люди не мали нічого спільного з сатаною, який є «убивця, грабіжник і батько усякої неправди». Саме сатанинська ненависть і злоба стоїть біля витоків сучасного явища ліберального захисту абортів як права жінки. Це напад сил зла, культури смерті та занепаду на людство, щоб зневажити і знищити людську гідність, адже кожна людина носить у собі Божий образ і подобу.
Кожен християнин повинен брати участь у духовній боротьбі проти сил зла і смерті через молитву, піст, активні діла милосердя, участь у боротьбі на захист ненароджених дітей.
