У наш техногенно-раціональний вік, так виходить, що більшу частину свого єдиною та неповторною життя ми проводимо на робочому місці. Улюблена робота забирає всі сили. Яке вже тут особисте життя? Ось і виходить, що потребу в любові нам доводиться реалізовувати тут же, на робочому місці. Сьогодні наша розмова піде про службові романи.
«Р»: Олександре, ось вже трапився цей роман — які переваги у ньому є, і що доброго в тому, щоб мати близькі стосунки з людиною, з якою ти працюєш? І, з іншого боку, чим поганий службовий роман і чому такого роду відносин краще уникати?
Олександр Доброєр: Я волів би, щоб ми все ж розділили службовий роман, який відбувається між людьми неодруженими, і той, в якому хоча б один з учасників — людина одружена.
Говорячи про позитивні риси службового роману, люди перераховують загальні інтереси колег, що знаходяться на одному робочому місці, — вони разом поглинені вирішенням якихось проблем, у них є ряд речей, які їх зближують, більше адреналіну виробляється в крові, що стимулює до якихось подвигів на робочому місці. З іншого боку, є ті, хто заперечує позитивні якості такого роману. Я відношу себе до таких людей.
«Службовий роман» — евфемізм. Цим нейтральним словосполученням, як і іншими подібними виразами: «курортний роман», «роман з попутником», — люди часто прикривають досить непривабливу реальність — подружню зраду. Я думаю, що в даному контексті і потрібно розглядати проблему «службових романів».
Зрада — це не тільки моральна проблема. Це глибока психологічна травма для учасників «роману» і їх близьких. Зрада тягне за собою цілий комплекс переживань, які в результаті негативно позначаються як на житті «героїв» взагалі, так і на виробничих відносинах зокрема.
Проблема службового роману розглядається не тільки психологами. Останнім часом вона стала предметом пильної уваги юристів великих міжнародних компаній. Відомо, що в США і в ряді європейських держав існує регламент при прийомі на роботу, що визначає взаємини співробітників. Один з пунктів такого роду регламенту — неприпустимість виникнення інтимних стосунків на роботі.
«Р»: Як ви вважаєте — чи дійсно необхідні такі правила? Чи впливають на щось ці заборони?
О.Д: Як кажуть, закон існує для того, щоб його переступати. Це поширене, але, можливо, не дуже вірне висловлювання. Проте закон має виховну функцію, і регламент змушує людей задуматися про те, що вони приходять на роботу працювати, а не фліртувати.
«Р»: Які особливості має роман на роботі, чим він відрізняється від інших любовних відносин?
О.Д: Я думаю, що проблема таких відносин на роботі полягає в тому, що людина не в змозі збудувати якісь тривалі, свіжі, глибокі відносини вдома з чоловіком. Любов — це дар. Але це і завдання. Її потрібно постійно домагатися, навіть у шлюбі. Не всі до цього готові. Цьому необхідно вчитися. Якщо говорити коротко, «службовий роман» — показник незрілості відносин.
Всі ми існуємо в потоці взаємних комунікацій і якоїсь взаємної гри. Наприклад, ми летимо в літаку, поруч з нами сидить приваблива сусідка і ми підсвідомо хочемо сподобатися їй. Те ж відбувається і в компанії, де працюють люди протилежної статі. Безумовно, вони викликають інтерес. Існують певні культурно-обумовлені моделі таких взаємин, допустимі межі флірт. Але тут важливо не захоплюватися, бо дуже легко втратити почуття цього кордону. Коли ця межа порушена, взаємини вступають в стадію заангажованих. Вони стають предметом пильної уваги товаришів по службі, дирекції, і необхідно чекати наслідків.
«Р»: Чому службові романи часто вважаються чимось непристойним і що заважає самій роботі?
О.Д.: Я добирався сюди на таксі — мене підвозив чоловік років 55, ми розговорилися, і я йому сказав, що буде передача на таку тему. Він мені сказав так: «Я зі своєю дружиною живу вже більше 30 років у шлюбі і завжди бачу в ній 22-річну дівчину, з якою познайомився. Я думаю, що чоловіки, які захоплюються іншими жінками, забули ту свою першу любов».
Випадковий співрозмовник, простий водій відразу вловив суть проблеми: чому трапляються ці романи і чому вони вважаються ганебними. Я б не брався судити когось, бо за кожним таким романом стоїть особиста доля, якої я не суддя. Я думаю, що причина таких відносин на роботі полягає в тому, що людина не в змозі збудувати тривалі, свіжі, завжди радісні, глибокі відносини з іншою людиною протилежної статі поза роботою.
«Р»: Як службовий роман може позначитися на атмосфері в колективі?
О.Д: Службовий роман поглинає увагу всіх співробітників колективу, стає предметом чуток, пліток і, безумовно, це не позначиться позитивно на роботі трудового колективу?
«Р»: Давайте розглянемо ситуації: він — начальник, вона — підлегла. Як можуть розвиватися такі відносини, який у них може бути мотив, скільки може тривати такий роман і які варіанти його розвитку?
О.Д: Варіант: може закінчитися блискуче. Ми знаємо історію «службового роману» Білла Гейтса і Мелінди Френч, яка закінчилася позитивно для героїв цього роману. Але швидше — це виключення з правила. Об’єктивно існує ієрархія відносин на роботі, яка відразу задає певний тон самим відносинам. Наскільки мені відомо, переважна більшість таких романів погано закінчувалися для їх учасників. Один з найбільш гучних скандалів останнього часу — історія Пола Волфовіца, голови правління директорів Світового банку. Внаслідок «службового роману», що отримав широкий розголос, він змушений був залишити свою посаду під пресингом товаришів по службі і ради директорів.
«Р»: Менш поширений варіант: вона — начальник, він — підлеглий. Як тут може розвиватися ситуація?
О.Д: Я думаю, що це ще більш складний варіант для перспективи відносин. У чоловіка завжди культурно склалося домінуюче ставлення. Ми знаємо, що живемо у світі, де змінюються соціальні ролі, але проте жінка — процвітаючий менеджер і одночасно любляча дружина, щаслива мати — це велика рідкість. Низький уклін жінкам, які вміють це поєднувати, але сьогодні це рідкісне виключення. Для чоловіка невластиво бути в підпорядкованої ролі. Ці відносини навряд чи отримають позитивний фінал.
«Р»: А якщо обидва героя перебувають у шлюбі?
О.Д: Мотиви ті ж самі — невміння вибудувати відносини у себе в сім’ї. Перспективи можуть бути які завгодно. Вони можуть розлучитися і зберегти свої сім’ї, можуть розлучитися і втратити свої сім’ї, можуть укласти новий шлюб.
Але, як мені здається, якщо людина не змогла побудувати глибокі тривалі стосунки з одним чоловіком, він не зможе побудувати їх і з іншим. Адже ми розвиваємося, ми зустрічаємося юнаками та дівчатами, живемо десятиліття в шлюбі, ми змінюємося, і це вимагає від нас певного праці у взаєминах. Що таке службовий роман? Це бажання повторити те, що вже пішло, ще раз пережити свіжість відносин. Але їх же далі знову треба вибудовувати.
Якщо ми ставимося до цього як до швидкоплинному захопленню, тоді повинні визнати, що ми вступаємо в багато відносин на роботі з багатьма чоловіками і жінками, тобто у нас фактично існує поліадрія та полігамія. І ми повинні визнати, що це нормальні стосунки. Ми ж не узаконюємо, наприклад, те, що у чоловіка може бути п’ять дружин. Ми розуміємо, що це не та модель, яка нам властива. І тоді ми повинні думати про вибудовування тривалих, глибоких відносин, які переживають свої кризи. Криза — це стан живого організму, він існує для того, що б його подолати і вийти на новий рівень відносин.
«Р»: А чи можливий баланс в роботі і в близьких відносинах на виробництві?
О.Д: Оскільки службовий роман протікає, як правило, досить бурхливо, цей баланс дуже важко зберегти. Людина, що має нормальне, врегульоване сімейне життя, без проблем поєднує його з життям на виробництві. Існує перевірена часом світова практика: на керівні посади великих фінансових установ, компаній, політичних організацій висувати одружених кандидатів. Це ще одне підтвердження того, що ефективно реалізувати себе на робочому місці може, як правило, людина, яка живе повноцінним сімейним життям.
«Р»: А чи можливий тривалий службовий роман-«невидимка»? Чи можна його приховати від оточуючих?
О.Д: Я думаю, що це неможливо.
«Р»: І що робити, якщо роман став надбанням громадськості? Як себе правильно вести?
О.Д: Рано чи пізно це обов’язково відбудеться. До цього треба бути готовим. Розголос — свого роду кризовий момент у відносинах. Але тому даний момент і щасливий: криза виступає свого роду каталізатором. Каталізатор прискорює процес — «герої» роману повинні зробити вирішальний вибір: вони або остаточно йдуть із сім’ї, або розривають роман і повертаються в родини.
«Р»: Як гідно розірвати службовий роман?
О.Д: Тут рецепту немає: будь-який розрив завжди дуже болісний. Але він необхідний для зцілення відносин. Тим більше, якщо в цьому романі є невидимі, герої «другого плану», а саме — подружжя, діти. «Р»: Подібні відносини на роботі — це спроба товаришів по службі зробити собі кар’єру за рахунок іншого чи все ж справжня любов?
«Р»: Подібні відносини на роботі – це спроба товаришів по роботі зробити кар'єру за рахунок іншого чи все ж це справжня любов?
О.Д,: Я не знаю, чи доречно словосполучення «справжня любов» щодо до слова «роман», бо роман по тлумачному словнику — це відношення не дуже глибокі, хоча і можуть привести до глибоких відносин. Експерти стверджують, що понад 80% таких романів через рік закінчуються «нічим». Мені не відомі випадки, коли люди для просування службовими сходами вибирали такий шлях.
Потрібно володіти своїми почуттями, а не йти за інстинктами. Це дуже важливо.
«Р»: Що можна порадити людині, у якої розгорівся службовий роман, щоб потім не було болісно боляче?
О.Д.: Часто в основі «службового роману» лежить наступний механізм. Людина шукає кращу роботу, щоб більше заробляти для своєї сім’ї. Потім, піклуючись про кар’єру та заробіток, він проводить на роботі все більше і більше часу у відриві від сім’ї. Нарешті, на роботі з’являється хтось, хто симпатичний йому — і тут вже один крок до зради. Так спочатку благі наміри призводять до протилежного результату. Потрібно бути дуже уважним та не відходити від первинної мети. Краще не доводити ситуацію до службового роману. Потрібно зосередитися на своїй родині, наново переосмислити сенс любові та шлюбу. Якщо ж «роман» трапився, я б радив негайно його розірвати і повернутися «на вихідні позиції». Завжди потрібно пам’ятати про тих, хто поруч. Поруч з нами є наші чоловіки і дружини, наші діти, близькі, і золоте правило з найдавніших часів: не нашкодь.
Автор: Олександр Доброер, Інститут родини та подружнього життя
