Не думай, ніби чоловік дасть тобі все, чого ти не дістала від життя. Чоловік — це не винагорода за погане дитинство і не компенсація за недоступного тата. Навіть найкращий чоловік не вирішить твоїх емоційних проблем, якщо ти не зробиш цього сама. Ну то як і де шукати Того Єдиного? І (віковічне запитання) як упевнитися, що це Він? Можна молитися про доброго чоловіка, але інколи варто допомогти Господу Богу і самій не бути пасивною в пошуках коханого. Зустрічі студентських душпастирств, соцмережі та клуби знайомств для самотніх, які прагнуть заснувати католицьку сім’ю — все, що знайдеться. Однак зваж, що приводом для неспокою може бути не тільки даремне шукання омріяного кандидата, але також і поява любові. Раптова.
1.Як грім із ясного неба І вже ніхто — тільки Він! Ти розсіяна. Мрієш. Фантазуєш. Обдивляєшся у пам’яті кожну секунду, кожне його слово, жест і погляд. Тебе розпирає енергія, хоча ти майже не їси і не спиш. Серце калатає. Руки трясуться. Голос тремтить. Пульс як у кролика. Ти прагнеш шлюбу. Тільки при ньому прагнеш почути: «Що Бог з’єднав, те людина хай не розлучає». Інколи саме в цей момент, хоч і не в усіх, розум немовби на момент відвойовує свою владу над емоціями, і з’являється Оте Найважливіше Запитання.
2.Чи повірити метеликам у животі й зважитися на таїнство подружжя? Не треба боятися романтичної любові. Зрештою, від неї неможливо якось відсторонитися. Її просто переживають. Може, тобі й справді бракує розсудливості, дистанції, критичного погляду. І що з того? Зате ти переживаєш щось надзвичайне, інтенсивне і прекрасне. Тимчасовість захоплення може перерости у щось тривале. Так само, як і розсудливе заміжжя може закінчитися розчаруванням.
3.Романтичне запаморочення не виключає хорошого, стабільного подружжя. За умови, що обоє розуміють та усвідомлюють, що фаза закоханості промине. Це неминуче і цілком природне. Тому мудрим буде дати собі час і не вирішувати нічого надто швидко. Якщо ми зуміємо дивитися одне на одного уважно й ласкаво, але вже не блискучим від захвату поглядом — тоді з’явиться інша любов. Більш прозаїчна. Терпеливіша. Поблажлива. З підтримкою. Стабільна інтимність надалі сповнена великих емоцій, тільки вони менш театральні.
4.Бридке здається гарним Ось пастка романтичного кохання. Ти сама себе переконуєш, що любов сліпа, але ж напевно не твоя, бо Він — насправді унікальний, прекрасний та ідеальний. Винятковий. Єдиний у своєму роді. А як він розповідає про двотактні двигуни! А як ловить рибу, вісім годин підряд, і зовсім не нудиться, хоча тільки одна клюнула! Думаєш, що він упертий? — ну що ти, він просто рішучий, мужній. А квітів не купує, бо, певно, економний. Він уже напевно думає, де ми будемо жити разом! Це не скупість, а ощадливість і далекоглядність. Саме так ми дмухаємо на це делікатне почуття. І ця ідеалізація є чимсь прекрасним, однак водночас вона може втягнути нас у погану близькість. Ми возносимо свого коханого, але добре би при цьому зберігати трохи почуття гумору. Бо наші розповіді про нього — це більше любовна творчість, аніж зведення фактів.
5.Велика любов вимагає малих запитань Тобі здається, що ти знайшла близьку душу. Захоплюєшся щоразу новими подібностями… Але й справді, можна зійтися, як дві половинки… червивого яблука. Добрим буде помітити відмінності, спірні точки. Побачити, як він розв’язує конфлікти. Нав’язує свої погляди чи заперечує? Як він свариться: втікає у «тихі дні» чи цікавий до твоїх аргументів? Інколи вас єднає любов і католицькі цінності, але все інше — ділить. Не бійся ставити безпосередні, щирі запитання. Особливо такі, які викличуть болючі відповіді. Певно, краще таке знання набути до шлюбу…
6.Романтична любов — це чудо, але не очікуй через це інших чудес. Не розраховуй, що чоловік гарантує тобі все, чого ти не дістала від життя. Чоловік — це не винагорода за погане дитинство чи компенсація за вічно відсутнього тата. Навіть найкращий чоловік не залатає твоїх емоційних дір, не прожене твої комплекси, а якщо твоя самооцінка злетить угору, то лиш ненадовго.
7.Використай силу взаємного захоплення Світ змінюється. Може, тому, що ми перестаємо його бачити, бо повсюди бачимо тільки коханого? Але що там — хтось нас покохав! І тільки це рахується. Ми почуваємося сильними, зміцненими, більш мотивованими щось змінювати. У цьому сенсі час заручин може бути цілком відповідним періодом, аби проробити стосунки з минулого, так щоби без жодного тягаря, з добрим контактом зі своїми емоціями увійти в роль дружини й матері. Романтична любов — це чудовий допінг.
8.Рожеві окуляри згодяться після шлюбу Варто зберігати в собі («у своєму серці») етап романтичного кохання. Зосередження на перевагах і «козирях» чоловіка, навіть тих, що були перебільшені коханням, переноситься на почуття задоволеності подружжям. Ми швидше прощаємо. Почуваємося безпечніше. Ніжніше любимо. Пам’ять про фазу закоханості допомагає також пережити злі часи, коли, як приспів, повертається питання, здавалось би, риторичне: і що я в ньому побачила?
9.Дар романтичної любові Чимало психотерапевтів визнають, що люди, які побралися з розсудливості, здатні все життя провести в тихому жалю, що не пережили «справжньої любові». І хоч вони вважають свої подружжя цілком вдалими, а дружба між членами подружжя полегшує гармонію і здатність знаходити спільну мову, однак та глибока, фундаментальна потреба любові залишається до кінця не вдоволеною. Цей голод почуттів може стати «бомбою» для подружньої присяги. Тому, замість перейматися, чи довіряти тим метеликам у животі, може, треба просто визнати, що це — знак, що ось народжується важливе й прекрасне почуття, а потім — уже розсудливо — подбати про те, щоб воно проросло, зміцніло і принесло плоди у надійному, мирному шлюбі. Зита Рудзка, Aleteia
Джерело: CREDO
