Вони поважають дітей. У дітях слід визнавати особистість. Вони нас будуть більше поважати, якщо ми покажемо, що ми вміємо приймати також і ті їхні сторони, які нам не подобаються.
Вони поважають самих себе. Батьки, які жертвують собою і не прислухаються до власних бажань, привчають своїх дітей не відчувати меж, і спонукають їх бути егоцентричними.
Вони виявляють почуття. Вияви почуттів (усмішки, обійми, ніжність) є корисними для того, щоб запевнити дитину про власне місце в сім’ї, а також у світі).
Вони встановлюють правила. Діти і підлітки потребують обмежень, правил, які встановлюють для них вихідну позицію, щоб надати сенсу середовищу, яке їх оточує.
Вони налагоджують діалог. Добре спілкуватися з дітьми, підкреслюючи, що ви здатні слухати і приймати конфлікти.
Вони цінують своїх дітей. Вони посилюють впевненість дітей у собі і дають їм внутрішню силу іти назустріч життю.
Вони не є авторитарними. Інакше це не сприятиме стосункам і викликатиме лише обурення.
Вони не надто поступливі. Необхідно давати власним дітям свободу для самовираження, але в рамках чітких обмежень і правил.
Вони не застосовують фізичного чи словесного насильства. Кожна жорстока дія, навіть лише у словесній формі, гасить можливість мати справжні стосунки, побудовані на почуттях. Вона творить жорстоких або боязких і нездатних до самовираження особистостей.
Вони ведуть дітей до зростання. Багато захисту, проводу і радості, коли вони малі, і все більша незалежність і збільшення відповідальності, коли стають великими.
Із книги: Дон Антоніо Мацці, 10 кроків, які псують дитину, В-во “Свічадо”, 2007
Комісія УГКЦ у справах родини
