Вони жили у VII столітті. Їх сім’ї були заможні та впливові. Вальдетруда походила з святої шляхетної родини франків: батько – св. Валдеберто, мати св. Бертіла-ді-Еурінджя. Вінченцо, чоловік Вальдетруди, був графом Фамари. Святе подружжя виховало чотирьох дітей, які стали згодом святими: св. Ландеріко, св. Мадальберта, св. Адельтруда та св. Дентеліно. Троє з них, за прикладом батьків, посвятило себе на службу Богові формуючи з батьками родинні монастирі, а Дентеліно помер у молодому віці.
Коли діти виросли та отримали освіту, святі Вінченцо і Вальдетруда вступили до монастиря. Чоловік вступив до монастиря в Хамонті, який раніше заснував. Однак його дружина Вальдетруда ще два роки чекала, щоб потім відійти від світу і жити самотньою в невеликому будиночку ораторії. З часом, її почали турбували відвідувачі, які приходили до неї за порадою, і вона також заснувала свій власний жіночий монастир у Шатольє, в центрі нинішнього міста Монс (Бельгія).
Свята Вальдетруда стала відомою через свої милостині та приписані їй чудесні зцілення, як за життя, так після смерті. Вона відійшла у Господі в 688 році, будучи вже вдовою одинадцять років. Її почитання, як святої, почалося з 9-го століття, коли один монах Монсу написав її біографію латиною.
