Кандидат богослов`я священноігумен Феогност (Пушков) представляє 10 самовиправдань жінок, які вчинили аборт і 10 заперечень проти законодавчої заборони абортів.
10 САМОВИПРАВДАНЬ ТИХ, ХТО ЗРОБИВ АБОРТ
1. Сьогодні це законне право в нашій державі, багато ним користуються.
На жаль, закони людського суспільства не завжди благі, обгрунтовані і гуманні. А інший раз виявляються і прямо руйнівними для суспільства. Легалізація гей-руху і наркотиків в Голландії вже приносить свої суїцидальні плоди. Чи варто нам вибирати найгірше, а не найкраще з законів?
2. Мене змусили члени моєї сім`ї і зовнішні обставини.
Більшість вчинених у світі злочинів скоюються «під тиском обставин». Тільки маніяки і психічно хворі люди скоюють злочин через одне лише почуття непереборного потягу до самого злочину. Всі інші — більш-менш психічно здорові люди — здійснюючи злочин, «розуміють, що творять». Чи означає це, що такі злочини не повинні каратися в нашому суспільстві? Чи означає це, що ізолювати від суспільства необхідно лише тих злочинців, які заявляють: «мені подобається творити зло»? А тих, які говорять, що вони цього не хотіли, але їх «примусили» — чи слід негайно відпускати на волю?
3. Чому я не вправі розпоряджатися своїм тілом?
Своїм тілом розпоряджатися ти вправі, а ось життям іншого суб`єкта людського роду — не маєш права. Те, що з моменту зачаття і до народження він живе в надрах матері, не робить її повноправною господинею його життя. Так і після пологів дитина ще не знаходить самостійності, але живе виключно турботами матері. Чи означає це, що він все ще «частина матері своєї, і вона може його знищити»?
4. Навіщо плодити злидні?
Планувати свою сім`ю треба до зачаття. Відносно ж злиднів — ну, якщо хтось вважає себе вправі вбивати дитину лише тому, що вона житиме в злиднях, то чому б не піти далі цим шляхом і не відстоювати право «заможних громадян» на ліквідацію тих, хто живе в злиднях ? Приректи на злидні — не так страшно, як приректи на смерть. Навіть жебрак має право жити. І хоче жити! Натовпи жебраків — тому пряме підтвердження.
5. Винне суспільство, що змусило мене, а не я. Адже у мене не було виходу.
Винен завжди той, хто скоює злочин. Навіть якщо це з примусу. Якщо в руку людини вбивці кладуть автомат і змушують стріляти в дітей чи сусідів, у людини є право залишитися людиною ціною власного життя. Приклади Другої Світової війни це наочно підтверджують: Не всі ті, кого змушували вбивати — піддалися цьому тиску. Це не знімає провини з суспільства, з членів сім`ї. Але не зменшує і вину самого злочинця. Так що вихід завжди є. І диктує його совість і любов! Якщо вони є — людина не зламається, а якщо їх немає — людина опуститься нижче худоби.
6. Яке вам діло до моїх дітей?
Твої діти — люди, і людська гідність спонукає мене захищати твоїх беззахисних дітей, яких ти вирішила знищити, користуючись злочинними нормами сучасного законодавства.
7. У мене є інші діти, і я не в силах вигодувати і виховати більше.
Твоя ситуація не виправдовує дітовбивства. Роди і здай в притулок. Не забирай життя, яке вже виникло. Люди — не грядка з редискою, щоб «прополювати непотрібні сходи». Кожне людське життя має свою неповторну цінність.
8. Я завагітніла, я маю право і вбити.
Чудово! Але щоб бути послідовною, ти повинна вимагати закріплення за тобою цього права не тільки до пологів, але і після, і до самої твоєї смерті. Так, це логічно випливає з атеїстичного твердження, що життя дають батьки. Не розумію, чому тоді ти згодна вважати злочинним вбивство дитини після пологів? Адже вона, по суті, залишається такою ж людиною, якою була за кілька хвилин до пологів. Та й надалі: ти дала життя дитині, і раптом зубожіла, усвідомила, що прогодувати його не в змозі — чому ж ти не вбиваєш його? Ти ж вважаєш, що це право за тим, хто зачав це життя. Релігія каже, що життя дає Бог. Ти із цим не згодна. Ти вважаєш, що життя дають виключно батьки, значить, вони повинні мати право забирати його будь-який час, а не тільки до пологів. А тут якесь дивне «обмеження батьківських прав»? А раптом передумає після пологів? А раптом дитина тобі не сподобається, коли подорослішає? Чому б не «виправити помилку»?
9. Ну, так повелося в суспільстві, що дозволяють припиняти життя плода тільки до народження.
Тобто, по суті, ти була б згодна скористатися цим правом і після? З суспільством все зрозуміло: Наше суспільство оцінює все через призму громадянина. Коли суспільство приймає дитину, воно заявляє на нього свої права і обмежує твої. Але в суті то дитини нічого не змінюється. З народженням змінюється її статус, а не природа!
10. Нас вчили, що це ще не людина.
Ще Льюїс зазначив, що у людей часто слова втрачають сенс і перетворюються на порожні звуки. Завдяки постійним спробам визначити невизначене, слово «людина» в нашому суспільстві перетворилося на порожній звук. У законодавчій базі людина — це громадянин суспільства. А що він представляє собою по суті — це закону не цікаво. Проблема в тому, що термін «людина» кожен став визначати по-своєму. Поняття «нелюдь» заперечує за його носієм людську гідність, тобто суспільство піддає його остракізму. Але позбавляє це нелюда людської природи? Та ж сама проблема є і тут: Поняття «особистості» стали визначати світські філософи «від вітру своєї голови». Юнг визначив особистість як сукупність властивостей, що виявляються у громадянина в суспільстві. Інші філософи та мислителі вважали, що людина є сукупність розумових функцій, а тому говорити про суб'єкта поза суспільством або позбавленого розуму, як про людину — безглуздо. Деякі «філософи» відкрили двері гітлеризму: Діти з синдромами Дауна або «Мауглі» оголошуються тільки зовні «схожими на людину, але людьми не є». Не дивно, що при такому розкладі заперечується людська гідність і за дитиною в утробі матері. Готові ви йти цим шляхом і віддати визначення «людини» на відкуп всяким «вільним і незалежним мислителям»? Чи впевнені, що завтра вони не поставлять («філософськи обгрунтувавши») під сумнів і вашу людяність? Або хотіли б мати якийсь твердий базис під своїм існуванням? В такому випадку вам якраз доведеться стати на грунт точної науки: Поняття «людини» визначає тільки генетика. Те, що визначається генетично як людина — людиною є. Генетика ж давно засвідчила, що з самих перших секунд зачаття йдеться про виникнення і розвиток нової особини людського роду.
10 ЗАПЕРЕЧЕНЬ ПРОТИ ЗАКОНОДАВЧОЇ ЗАБОРОНИ АБОРТІВ
Оскільки з першої частини нашого диптиха ми бачили, що аборт на будь-якій стадії від зачаття є безсумнівним людиновбивством, ми розглянемо заперечення, які висловлюють вже ті, хто хоча і визнають, що аборт є вбивством, однак, всупереч здоровому глузду і логіці, не є прихильниками його законодавчої заборони.
1. Все одно будуть робити …
Будь-який закон, що обмежує злочинний напрям людської волі, порушували, порушують, і будуть порушувати. Чи означає це, що слід зовсім скасувати наше законодавство, Кримінальний кодекс і випустити всіх, хто утримується у в`язницях?
2. Спочатку потрібно створити умови життя, тоді і аборти можна буде забороняти.
Ідеальних умов життя не буває ніколи. Світ наш не ідеальний. Однак вбивство є гріхом. І це безумовно за будь-яких економічних, соціальних, політичних режимів. З іншого боку, поняття «благополуччя» завжди відносне. Зовні благополучні громадяни в СРСР втопили країну в крові своїх дітей, тому що «благополуччя» вимагало певної програми життя, в яку не вписувалися діти (або вписувалися в дуже обмеженій кількості). Тоді як в самих «неблагополучних» країнах «третього світу» народжуваність була на найвищому рівні. Вся проблема впирається не в добробут, а в запити споживача. Досить стримати останні — і питання «контролю народжуваності» буде знято в принципі.
3. Потрібно переконувати, а не забороняти.
Пропоную порадникам застосувати цей принцип щодо покарання злодіїв, корупціонерів, насильників і вбивць: замінити тюремне обмеження їх свободи умовляннями «більше так не робити». Особливо якщо злочин буде вчинено проти самих цих порадників чи проти членів їх сімей. Ось коли автори цієї поради нададуть нам статистичні свідчення, мовляв, «розмова з 50-ма кілерами принесла 100% позитивний результат», тоді й ми погодимося, що цим шляхом варто йти переважно, не вдаючись до репресивних і каральних методів. Але поки ми бачимо, що більшість реальних і потенційних злочинців утримує тільки страх покарання. До того ж «погані приклади — заразливі», а тому повинні бути строго заборонені в суспільстві, що формується на моральному фундаменті. Хвороби (у тому числі і моральні) заразні, а ось здоров`я — на жаль, немає.
4. Це дасть зайвий привід законникам зловживати законом: винні уникнуть покарання, а сядуть у в`язницю «стрілочники».
Так існують в нашому недосконалому суспільстві всі закони. Що ж, через це їх слід скасувати? Через що трапляються помилкові звинувачення у вбивстві, чи слід скасувати переслідування убивць за законом?
5. Заборона аборту — це релігійна, а не світська норма.
Всі світські норми етики народилися з релігійних норм. Взагалі сама постановка етичної норми — акт релігії, а не світського права і не науки. Яка наука може навчити нас цінувати в людині її серце, її душу, її особистість? З природи це не випливає. Це — етичні норми, продиктовані релігійним принципом ставлення до людини та світу. Як тільки визначати межу етичного і неетичного стали філософія, політика, економіка і взагалі все що завгодно, крім релігії — самі етичні норми позбулися своєї безумовності, свого фундаменту. І ми бачимо, як «філософія» епохи постмодернізму з легкістю розкидала всі об`єктивні норми, залишаючи їх на особистий розсуд кожного. Але якщо так піде далі, незабаром «переглянуть» не тільки цінності сім`ї, статевої дефініції (що вже фактично зроблено), а й межі поняття особистості (а ми бачимо, що в сучасній «філософії» це вже намічено — деякі «вчені та мислителі» вважають, ніби людина втрачає свою людяність у комі, при захворюваннях мозку і психіки, що фактично відкриває двері гітлеризму). На підставі чого будується «світська етика»? На підставі думки натовпу? — Сумнівна цінність! Особливо в епоху після краху всіх авторитетів, коли не знайдеш двох громадян, які мислять однаково. З іншого боку, якщо ми вважаємо себе людьми і розумними і моральним істотами, то, визнавши безперечним факт генетичного і антропологічного висновку, розуміючи, що аборт є людиновбивством — ми просто зобов`язані заборонити його (незалежно від релігійності чи безрелігійності нашого суспільства).
6. Поняття «особистості» сформульовано мовою релігійної філософії, а не науки.
На розсуд носіїв першої і слід віднести ставлення до аборту як до вбивства. Поняття «особистості» — так, а ось поняття «людина» — це якраз сфера науки. Тому що межу людського визначає генетика, а не філософія. Генетично ж ми бачимо, що з самих перших секунд від зачаття розвивається вже не частина організму матері, але новий суб`єкт людського роду. Відповідно закон повинен враховувати дані науки (а не думки мислителів) — в першу чергу генетики й антропології. Розуміючи, що генетика і антропологія тут згодні з релігією, наш закон може піти по одному з двох шляхів: Або стане оберігати те, що затвердила релігія і підтвердила наука, або в основу своїх норм покладе щось сумнівне і те, що зовсім не має цінності (свавілля натовпу, думка оточуючих і т.п.). У першому випадку закон буде дійсно гуманним, бо буде оберігати особистість людини не «починаючи з такої-то фази буття», а з самого виникнення цієї самої нової людської особини. Зважившись же йти другим шляхом, наш закон продемонструє свою нелюдяність.
7. Будуть кримінальні аборти «у бабусь».
Будуть! Як і переслідування убивць і злодіїв говорить нам про те, що і злодії, і вбивці будуть існувати в нашому суспільстві. Легалізували їх?
8. Багаті і заможні будуть їздити закордон — в ті країни, де аборти дозволені.
І це буде. І зараз «багаті і заможні» їздять закордон для наркоторгівлі та інших злочинів. Здорове суспільство зі здоровими законами має відловлювати таких громадян і передавати через суд каральній дисципліні.
9. Загострить наші взаємини із зовнішніми сусідами.
Ну, якщо сусіди то й річ, що намагаються розкласти наш народ зсередини — вони цим нашим рішенням щодо зміцнення морального здоров`я в суспільстві будуть незадоволені. А якщо це сусіди добрі, вони порадіють за нас. Так кого з сусідів ми повинні радувати — ворогів чи друзів?
10. Це «вийде боком» з якою-небудь іншого боку.
Будь-яке переслідування злочину виходить державі і суспільству «боком», так як злочинний світ теж не дрімає. Це не привід «скласти зброю» і чекати, коли злочинці досягнуть своєї низької мети. Кандидат богослов`я священноігумен Феогност (Пушков) — для «УНІАН-Релігії». Інститут родини та подружнього життя
