Маніпуляція даром плідності: методи контрацепції…

Катехизм Української Греко-Католицької Церкви "Христос- НАША ПАСХА" каже: 

885

Контрацепцією називаємо навмисні дії, якими людина руйнує плідність дітородної сфери і унеможливлює зачаття нового людського життя. Контрацептивні дії впливають на всю людську особу, обмежуючи її здатність приймати дар нового життя. Наслідками таких вчинків можуть бути не лише фізіологічна, а й духовна, моральна та психологічна нездатність подружжя до народження дітей, формування контрацептивної ментальності.

886

Жодні медичні контрацептивні засоби цілковито не запобігають зачаттю. У сім’ях, де подружжя фізіологічно плідне, однак через контрацепцію нездатне прийняти нове життя, зачинатимуться «небажані діти», наставатиме «небажана вагітність», що призводитиме до народження «небажаних дітей» або навіть до аборту. Тому остаточно контрацептивна ментальність веде до ментальності абортивної. Контрацепція, замість зменшувати – згідно з аргументами прихильників – кількість абортів, лише стимулює невпорядковане статеве життя й, навпаки, веде до зростання кількості абортів.

887

Контрацепція часто є ознакою вже існуючої кризи сімейних стосунків і руйнує єдність християнського подружжя. Здебільшого рішення вживати протизаплідні засоби пов’язане зі страхом перед вагітністю і відмовою від плідності. Якщо догляд за дитиною тяжіє лише на одному з подругів, то спротив заплідненню є зазвичай своєрідним «протестом» проти такої самотності в подружжі. Контрацептивні вчинки є моральним злом, бо перекреслюють подружнє покликання до батьківства та материнства.

888

Контрацепція не лише перешкоджає злиттю чоловічої та жіночої статевих клітин, а й руйнує здатність подругів співдіяти з Творцем у прийнятті та приведенні на світ нового життя. Таке подружжя відкидає Божий задум щодо себе, зводить сімейне життя лише до «приватної справи», нехтуючи тим, що тільки Бог є Господь початку й кінця людського життя.

889

Застосування контрацепції спотворює природний зміст статевого акту, руйнує не лише дітородну, а й єднальну його сутність. Контрацепція веде до безвідповідального співжиття, метою якого є пошук власного задоволення. Це завдає великої шкоди справжній основі подружнього співжиття – жертовній любові, у якій подруги віддають і приймають одне одного в усій повноті, зокрема, власну плідність.

890

890  Гормональні контрацептивні засоби мають подвійну дію: контрацептивну та абортивну, а тому є аморальними. Ці засоби унеможливлюють нормальні фізіологічні процеси в організмі жінки і спричиняють її неплідність. Попри те, ці засоби не завжди запобігають зачаттю дитини. Відтак наступна дія гормональної контрацепції скерована на недопущення подальшого розвитку дитини в материнському лоні і заподіяння їй смерті на ранній стадії розвитку. Тому Церква, дбаючи про життя кожної особи з моменту зачаття, виступає проти застосування контрацептивних засобів. Єдиним винятком може бути застосування гормональних препаратів, які можуть мати контрацептивну дію, з лікувальною метою і лише на певний термін, приписаний лікарем.

891

Митрополит Андрей так викриває особливе зло контрацепції: «Подібними до убивства дітей, хоч і цілком іншого роду гріхами, є вчинки, якими батьки обмежують число потомства. Ті випадки не є очевидно гріхами вбивства, але трудно не уважати їх тяжкою кривдою, …тому що хоча й не відібрано життя, але до життя не допущено! Народ, у якого жінки не хочуть піддатися […] обов’язкам материнства, у якому мужчини шукають сексуального вдоволення без огляду на обов’язки і тягарі родинного життя, без огляду на ціль подружжя, – той нарід засуджений на загладу[1]».

 

Проблема контрацепції

Витяг з доповіді  Олени Гадзало (Курило), яка була представлена до уваги слухачів "Школи відповідальності", організованої всередині липня товариством "Українська молодь – Христові" (Львівський осередок) спільно з Львівською міською радою. Мова піде про контрацептиви та їхню моральну оцінку з огляду дару плідності.

Контрацепція є свідомою метою та цілеспрямованою діяльністю позбавлення статевого акту властивої йому за його природою дітородної функції.

Методи контрацепції суперечать «природі як чоловіка, так і жінки, а також їх глибокому поєднанню». (енцикліка Humane Vitae). Статеве поєднання у цьому випадку є відокремленим від прокреації; акт сфальшованим у його відкритості до життя.

«Так деформується і наповнюється фальшивістю первинний зміст статевих властивостей людини; два значення – поєднуюче і прокреаційне, що глибоко закладені в природу подружнього акту  – штучно розділені: єдність чоловіка та жінки таким чином зраджується, а плідність піддається їх самоволі», – енцикліка Evangelium Vitae.

Контрацептивного ефекту можна досягти двома способами:

  • блокуючи звільнення яйцеклітини з ячників (за допомогою естропрогестинової таблетки);
  • створюючи перешкоду для зустрічі яйцеклітини та сперматозоїда під час статевого акту (презерватив, матковий ковпачок, сперміцидні засоби тощо).

До числа контрацептивів слід зараховувати також практику перерваного статевого акту, яка полягає у перериванні статевих відносин безпосередньо перед еякуляцією (сім'євиверженням), щоб сперматозоїди не проникли у статеві органи жінки. Але потрібно звернути увагу на те, що в стані збудження вже виділяється рідина – слиз, який містить малу кількість сперматозоїдів, що може призвести до вагітності, тому використання такого методу контрацепції не є ефективним.

Стерилізація також відноситься до числа контрацептивів, при цьому стерилізується не окремий статевий акт, а змінюється цілісність чоловіка і жінки.

В загальному контрацептиви можна поділити на:

1. Контрацептиви, які здійснюють механічну перепону. Серед контрацептивів, які виконують механічну перепону, слід назвати презерватив або ковпачок.

2. Гормональні контрацептиви: естропрогестинова таблетка. Естропрогестинова таблетка складається, як вказує вже її сама назва, з поєднання синтетичних гормонів – естрогену і прогестину – та здійснює свою контрацептивну функцію:

  • не дозволяє виділення яйцеклітини та гормонів;
  • є перешкодою нормальному процесу змін ендометрійної структури матки, в результаті чого, навіть якщо б і відбулася овуляція та запліднення, ембріон не мав би можливості імплантуватися в матку;
  • змінює рухливість фолопієвої труби і не дозволяє просуванню сперматозоїдів до зустрічі із яйцеклітиною, а у випадку можливого зачаття ембріону імплантуватися;
  • не дозволяє утворення слизу в шийці матки.

Другий і третій способи дії є вже абортивними, а не контрацептивними.

3. Сперміцидні засоби, губки, промивання. Сперміцидні засоби звичайно використовуються разом з іншими засобами, які є перешкодою для проникнення сперматозоїдів. Губки мають досить низьку дію.

Вагінальні промивання, з контрацептивної точки зору – зовсім не ефективні засоби. Тому що потрібно звернути увагу на те, скільки часу живуть сперматозоїди і те, що вони живуть в криптах шийки матки і живляться її слизом.

4. Інтерцептивні. Є гормональні (міні-таблетка, «таблетка на завтра», прогестини пролонгованої дії та підшкірні імпланти). Є механічні – спіраль. Прогестини пролонгованої дії є абсолютними абортивними засобами.

Спіраль або внутрішньоматковий механізм – це виріб зроблений з пластмаси або іншого матеріалу (срібла або міді), різної форми, який вводиться через шийку матки в маткову порожнину. Спіраль викликає хронічне запалення внутрішньої слизової оболонки матки, що унеможливлює імплантуватися у матці зачатій дитині. Спіраль не впливає на овуляцію і склад слизу шийки матки – що говорить нам про абортивну дію спіралі.

5. Антигестативні. Препарат RU 486 (таблетка до місяця часу). Дуже важко переноситься психологічно і у багатьох країнах світу є забороненою. Негативні наслідки: зміна тонусу судин, негативний вплив на серце, печінку, руйнує нирки, пошкоджує легені, шлунковий тракт, а також кістки.

Це лише загальні і поверхневі характеристики контрацептивних методів і засобів. 

Вживання контрацептиву зводить статеве життя до засобу для досягнення задоволення, а особу – до предмету споживання. У такому стереотипі статевого співжиття, який пропагує сучасна споживацька культура, жінка стає предметом для насолоди чоловіка, а чоловік – засобом для задоволення жінки. Коли бажаний «засіб» не дає задоволення, то в такому випадку шукається способу його змінити. Святість, нерозривність та вірність подружжя, чистота душі та тіла в такому випадку є тяжко зневаженими і стають недосяжним ідеалом.

Оскільки жодний контрацептивний засіб не є стовідсотково ефективним, то небажана вагітність здебільшого закінчується абортом. Ось чому контрацепція спричиняє звиродніле розуміння людської статевості, зневажає гідність подружжя, перетворює дар народжувати дітей на «небажаний ризик», веде до формування так званої абортивної ментальності і таким чином збільшує кількість абортів.

Стосовно морального зла застосування контрацепції та її неетичності Святіший отець Іван Павло ІІ навчає: «Часто стверджується, що контрацепція, якщо вона безпечна і доступна для всіх, є найдійовішим засобом проти переривання вагітності. Католицькій Церкві закидають, що вона, вперто відстоюючи свою доктрину про моральну негідність контрацепції, сприяє поширенню абортів. Така аргументація насправді виявляється необґрунтованою. Можливо, багато хто вдається до контрацепції, аби пізніше не наражатися на спокусу аборту. Однак антивартості, властиві «контрацептивній ментальності» (яка є чимось цілком відмінним від відповідального батьківства і материнства, що переживаються у шануванні повної правди подружнього акту), роблять саме цю спокусу ще сильнішою, коли доходить до зачаття «небажаного» життя. Проабортивна культура набула найбільшого поширення саме в тих прошарках, де заперечують навчання Церкви про контрацепцію. Безумовно, контрацепція і переривання вагітності з погляду моралі є двома принципово різними видами зла: один суперечить повній правді статевого акту як правильного вияву любові між чоловіком і жінкою, інший – знищує життя людської істоти; перший суперечить чесноті подружньої чистоти, другий – чесноті справедливості і безпосередньо ламає заповідь «не вбивай».

Які засоби контрацепції дозволяє Церква?

Найперше потрібно визначити, а що таке контрацепція? Отже, контрацепція – це втручання у фізіологічний процес плідності з метою уникнути зачаття.  Методи контрацепції суперечать природі чоловіка і жінки та їхнім найінтимнішим стосункам, а відтак суперечать Божому задумові і Його волі.   Будь-яка контрацепція є неприпустимою у подружньому житті. Використання контрацепції пов’язане з інструменталізацією людської особи, її тіло стає предметом для задоволення потреб іншої людини. Контрацепція зводить сексуальність, яка є даром Божим, до рангу товару, який має бути доступним тоді, коли є бажання його використати.

Фундаментом подружжя має бути любов, а подружня любов є лише тоді повна і безкорислива, коли чоловік і дружина віддають себе  одне одному цілковито, а не лише частково. Плідність – це інтегральна частина людського життя і особливий дар від Бога. Бог створив кожну людину розумною і вільною, яка здатна дарувати себе. Через прийняття контрацепції  у свідомості людини відбувається розділення людської сексуальності від людської особи.

Дуже часто люди не усвідомлюють, що плідність є перш за все даром Божим і покликанням до співпраці з Богом. Тому і сприймають її як небезпеку, говорячи пр. «небезпечні дні» про «небажані» вагітності. Людина хоче поправити те, що Бог досконало створив і усунути плідність із нашого тіла. Наша ментальність і наша лексика несуть із собою негативний погляд на цей великий Божий дар. Врешті виходить, що не довіряємо Богові, не віримо, що хоче Він для нас добра, починаємо творити своє «добро». Бути християнським подружжям означає зрозуміти своє покликання і дати на нього належну відповідь. Це стосується також статевої сфери.

Отже контрацепцію потрібно зарахувати до потужних засобів, які знищують подружню єдність. Церква, виходячи із цілісного бачення людини та її покликання, засуджує контрацепцію як моральне зло, як те, що недостойне людини, тому що нищить її гідність, знищує любов і часто  нове життя.

Цілком протилежним до контрацепції є методи розпізнавання плідності, які є морально допустимими. Часто можна почути запитання, якщо метою є уникнути зачаття, то в тому полягає різниця між природними методами і контрацепцією. Різниця є у відмінному стилі життя і відмінній сексуальній поведінці особи. Застосовуючи контрацепцію людина маніпулює даром плідності. А через природні методи людина стримується від здійснення подружнього акту, якщо для цього є серйозні підстави. Стриманість – це не лише негативний аспект, це також позитивний, оскільки людина свобідно відмовляється від статевого акту через пов’язану із ним відповідальність. Тоді людина відповідально керує собою. Через природні методи подруги законно використовують природну можливість, через застосування контрацепції вони перешкоджають природному перебігові фізіологічного процесу зачаття. Вступаючи в статеві стосунки в неплідні дні, подруги засвідчують взаємну любов і водночас не роблять жодної штучної перепони для життя.

Отже, Церква, відкидаючи контрацепцію, захищає інтегральність людської любові.

о. Руслан Пяста,

Ліцензіат морального богослов'я

Проблема контрацепції

198. Перед тим, як говорити про методи контрацепції, насамперед необхідно дати чітке визначення тієї дійсности, яка приховується за терміном методи контрацепції. Можемо твердити, що контрацепція є свідомою метою та цілеспрямованою діяльністю позбав­лення статевого акту властивої йому за природою дітородної функції (92).

199. Методи контрацепції суперечать «природі як чоловіка, так і жінки, а також їх глибокому поєднанню» (93). Статеве поєднання у цьому випадку є відокремленим від дітонародження, а сам акт — сфальшований у його природній відкритості до життя. «Так деформується і наповнюється фальшем первинний зміст статевих властивостей людини; два значення — поєднуюче і прокреаційне,  — які глибоко закладені в природу подружнього акту, є штучно розділеними: єдність чоловіка та жінки таким чином зраджується, а плідність піддається їх сваволі» (94).

Контрацептивного ефекту можна досягти двома способами:

• блокуючи звільнення яйцеклітини з яйників (за допомогою гормональних препаратів, наприклад, естропрогестинових таблеток);

• створюючи перешкоду для зустрічі яйцеклітини і сперматозоїда під час статевого акту (для цього використовуються презерватив, матковий ковпачок, сперміцидні (такі, що знищують сперматозоїди) засоби, перерваний статевий акт).

200. Митрополит Андрей викриває особливе зло контрацепції в посланні Не убий: «Подібним до убивства дітей, хоч і цілком іншого роду гріхом, є поступовання, яким батьки обмежують число потомства. Ті випадки не є, очевидно, гріхами чоловіко­вбивства, але трудно не уважати їх тяжкою кривдою, зробленою тій дитині, що її не відібрано вправді життя, але до життя не допущено! Нарід, у якого жінки не хочуть піддатися тягарам і обов'язкам материнства, в якому мужчини шукають сексуального вдоволення без огляду на обов'язки і тягарі родинного життя, без огляду на ціль подружжя, — той нарід засуджений на загладу» (95).

201. Часто помилково вважається, що протизаплідні засоби можуть бути одним із методів боротьби з абортами і запобігти поширенню венеричних захворювань, особливо СНІДу. Сьогодні в Україні широко поширені цілеспрямовані антихристиянські програми статевого виховання. Вони пропагують міт «безпечного сексу», якого можна досягнути вживанням презервативів, і часто є навіть підтримувані державними чинниками. Однак контрацептивні засоби стимулюють невпорядковане статеве життя, дошлюбні й позашлюбні статеві стосунки — вчинки, які Церква завжди вважала злочинами проти гідности особи та покликання до самовіддачі в любові.

202. Покликання любити та бути любленим, як голос Божий, записане у самій природі статевости людської особи. Вживання контрацептиву зводить статеве життя до засобу для досягнення задоволення, а особу — до предмету споживання. У такому стереотипі статевого співжиття, який пропагує сучасна споживацька культура, жінка стає предметом для насолоди чоловіка, а чоловік — засобом для задоволення жінки. Коли бажаний «засіб» не дає задоволення, то в такому випадку шукається способу його змінити. Святість, нерозривність та вірність подружжя, чистота душі та тіла в такому випадку є тяжко зневаженими і стають недосяжним ідеалом.

203. Оскільки жодний контрацептивний засіб не є стовідсотково ефективним, то небажана вагітність здебільшого закінчується абортом. Ось чому контрацепція спричиняє звиродніле розуміння людської статевости, зневажає гідність подружжя, перетворює дар народжувати дітей на «небажаний ризик», веде до формування так званої абортивної ментальности і таким чином збільшує кількість абортів.

204. Стосовно морального зла застосування контрацепції та її неетичности Святійший Отець Іван Павло ІІ навчає: «Часто стверджується, що контрацепція, якщо вона безпечна і доступна для всіх, є найдійовішим засобом проти переривання вагітности. Католицькій Церкві закидають, що вона, вперто відстоюючи свою доктрину про моральну негідність контрацепції, сприяє поширенню абортів. Така аргументація насправді виявляється необґрунтованою. Можливо, багато хто і вдається до контрацепції, аби пізніше не наражатися на спокусу аборту. Однак антивартості, властиві «контрацептивній ментальності» (яка є чимось цілком відмінним від відповідального батьківства і материнства, що переживаються в шануванні повної правди подружнього акту), роблять саме цю спокусу ще сильнішою, коли доходить до зачаття «небажаного» життя. Проабортивна культура набула найбільшого поширення саме в тих прошарках, де заперечують навчання Церкви про контрацепцію. Безумовно, контрацепція і перери­вання вагітности з погляду моралі є двома принципово різними видами злаодин суперечить повній правді статевого акту як правильного вияву любови між чоловіком і жінкою, інший — знищує життя людської істоти; перший суперечить чесноті подружньої чистости, другий — чесноті справедливости і безпосередньо ламає Божу заповідь «не вбивай» (96).

 


92 Пор.: Павло VI. Енцикліка Humanae Vitae, № 14.

93 Пор.: Там само, № 13.

94 Іван Павло ІІ. Енцикліка Evangelium Vitae, № 23.

95 Митр. Андрей Шептицький. Не убий: Пастирське послання. Львів (21 лист. 1942) // Митрополит Андрей Шептицький: Життя та діяльність. Документи і матеріяли, т. 2: Церква і суспільне питання, кн. 1: Пастирське вчення та діяльність. Львів 1998, с. 264–265.

96 Іван Павло ІІ. Енцикліка Evangelium Vitae, № 13.