З М І С Т
Розділ 1. Соціальні небезпеки: алкоголіз, тютюнокуріння, наркоманія та фізичні наслідки для людини від їх вживання
1.1. Алкоголізм не звичка, а хвороба
1.2. Біохімія тютюнового диму та дія його на організм
1.3. Наркоманія, як суспільне лихо
Розділ 2. Духовні наслідки для людини від вживання психотропних засобів (алкоголізм, тютюнокуріння, наркоманія)
2.1. Погляд церкви на проблему алкоголізму, та його наслідків
2.2. Тютюнокуріння – гріх проти п’ятої заповіді Божої
2.3. Наркоманія та її духовні наслідки на людину
Розділ I.
Соціальні небезпеки: алкоголіз, тютюнокуріння, НАРКОМАНІЯ ТА фізичні наслідки для людини від їх вживання
1. Алкоголізм не звичка, а хвороба.
Про оп’яняючі властивості спиртних напоїв люди знали ще з глибокої давнини. Біблійна історія про виникнення алкоголю, а саме вина, розповідає нам, що виникнення його пов’язане Ноєм. В книзі Буття читаємо: “І зачав був Ной, муж землі, садити виноград. І пив він вино та й упився…” (Бут. 9, 20-21). А це приблизно датується 2400 р. до Р.Х.
Відомий мандрівник Миклухо-Маклай спостерігав папуасів Нової Гвінеї, що не вміли ще добувати вогонь, але вже знавши прийоми готування хмільних напоїв. Чистий спирт почали одержувати в VI-VII століттях араби і назвали його “аль коголь”, що означає “одурманюючий”. Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина для одержання спирту різко збільшила пияцтво. Не виключено, що саме це послужило приводом для заборони вживання спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманської релігії) Мухаммедом (Магомет, 570-632). Ця заборона ввійшла згодом і в звід мусульманських законів – Коран (VII століття). З тих пір протягом 12 сторіч у мусульманських країнах алкоголь не вживали, а відступників цього закону (п’яниць) жорстоко карали.
Але навіть у країнах Азії, де споживання вина заборонялося релігією (Кораном), культ вина все-таки процвітав і оспівувався у віршах.
У середньовіччя в Західній Європі також навчилися одержувати міцні спиртні напої шляхом возгонки вина й інших цукристих рідин, що бродять. Відповідно до легенди, уперше цю операцію зробив італійський чернець алхімік Валентиус. Випробував знову отриманий продукт і прийшовши в стан сильного алкогольного сп’яніння, алхімік заявив, що він відкрив чудодійний еліксир, що робить старця молодим, стомленого бадьорим, тужного веселим.
З тих часів міцні алкогольні напої швидко поширилися по країнах світу, насамперед за рахунок постійно зростаючого промислового виробництва алкоголю з дешевої сировини (картоплі, відходів цукрового виробництва і т.п.). Алкоголь настільки швидко ввійшов у побут, що практично жодний художник, письменник або поет не обминав цю тему. Такі картини пияцтва на полотнинах старих голландських, італійських, іспанських і німецьких художників. Злу силу алкоголізму розуміли багато передових людей свого часу. Відомий релігійний реформатор того років Мартін Лютер писав: “Кожна країна повинна мати свого диявола, наш німецький диявол – добра бочка вина”.
Поширення пияцтва на Русі зв’язано з політикою панівних класів. Була навіть створена думка, що пияцтво є нібито стародавньою традицією російського народу. При цьому посилалися на слова літопису: “Добробут на Русі – є пити”. Але це наклеп на націю. Історик і етнограф, знавець звичаїв і вдач народу, професор Н.И. Костомаров (1817-1885) цілком скосив цю думку. Він довів, що в Древній Русі пили дуже мало. Лише на обрані свята варили медовуху, брагу або пиво, міцність яких не перевищувала 5-10 градусів. Чарка пускалася по колу і з неї кожний надпивав кілька ковтків. У будень ніяких спиртних напоїв не покладалося, і пияцтво вважалося найбільшою ганьбою і гріхом.
Але з XVI-го століття почалося масове завезення через границю горілки і вина. При Івані ІV і Борисі Годунові засновуються “Царьови кабаки”, що приносять масу грошей у скарбницю. Проте, уже тоді намагалися обмежити споживання спиртних напоїв. Так у 1652 році вийшов указ “продавати горілку по одній чарці людині”. Заборонялося видавати вино “питухам” (тобто п’яницям), а також усім під час постів, по середам, п’ятницям і неділям. Однак через фінансові розуміння незабаром було внесене виправлення: “щоб великого государя скарбниці учинити прибуток, питухов із кружечного двору не відганяти”, чим фактично підтримувалося пияцтво. З 1894 року продаж горілки став царською монополією.
Одним з темних плям минулого, сліди якого ще збереглися в нас, є пияцтво й алкоголізм.
Алкоголь – це універсальна отрута, яка діє на весь організм. Особливо сильну шкідливу дію його відчуває високоорганізована система організму – головний мозок. Алкоголь нерівномірно розподіляється в тканинах тіла. Найбільше його поглинає головний мозок, тому що в нервових клітинах головного мозку є велика кількість ліпідів, у яких алкоголь розчиняється краще, ніж в інших середовищах. У молодих людей судини мозку порівняно великого розміру (це потрібно для повноцінного живлення клітин, які ростуть), тому приплив крові до них більший. Зберігається алкоголь у головному мозку до 90 днів. При важкому отруєнні алкоголем гине декілька тисяч клітин сірої речовини головного мозку. І хоча їх у кожного з нас 17 млрд., таке марнотратство – недопустиме!. Для розвинених капіталістичних країн Європи і Америки пияцтво та алкоголізм стали національним лихом, основною з причин захворювання і смертності населення. За смертністю алкоголізм з його наслідками посідає третє місце після захворювань серця та судин і злоякісних пухлин.
В останні десятиліття майже повсюдно помітна тенденція до збільшення вживання спиртного, насамперед за рахунок горілки і горілчаних виробів. Дедалі більше у зловживання спиртними напоями виягується жінок, підлітків і юнаків.
Відмічається прямий зв'язок між рівнем смертності від алкогольних захворювань, кількістю вживання спиртного. Половина транспортних аварій зі смертельними наслідками, убивств і самогубств пов'язані з пияцтвом і алкоголізмом. Молоді люди гинуть від раптової смерті (травма, зупинка серця, гострого отруєння алкоголем), а в старшому віці вмирають від цирозу печінки, захворювань серця і судин, алкогольних психозів, запалення легень, раку гортані і глотки тощо.
Пияцтво і алкоголь приносять нашому суспільству великі моральні і матеріальні втрати. При зловживанні алкогольними напоями знижується продуктивність праці, втрачаються трудові навики і кваліфікація, занепадає трудова дисципліна. За розрахунками економістів, у осіб, які помірно вживають спиртне, продуктивність праці знижується на 4-5%. Близько половини транспортних аварій пов'язано з вживанням алкоголю. Виробничі травми частіше бувають у понеділок (так званий "важкий" день) або у дні після свят, коли працездатність організму ще не відновилася після алкогольного сп'яніння.
Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія.
П’янство та алкоголізм завдають великої економічної, соціальної та моральної шкоди суспільству. Люди, які зловживають алкоголем, частіше хворіють, допускають брак в роботі, через них стаються аварії і травми (20% побутового і 46% вуличного травматизму). Через провину п’яних водіїв все частіше трапляються дорожньо-транспортні пригоди (72,5%). Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв’язок зі злочинністю – 96% правопорушень здійснюється особами в стані алкогольного сп’яніння.
Це потяг не піддається розумним доводам припинити пити. Алкоголік направляє всю енергію, засоби і думки на добування спиртного, не зважаючи на реальну обстановку (наявністю грошей у родині, необхідність виходу на роботу і т.п.). Раз випивши, він прагне напитися до повного сп'яніння, до безпам'ятства. Як правило, алкоголіки не закушують, у них утрачається блювотний рефлекс і тому будь-яка кількість випитого залишається в організмі.
У зв'язку з цим говорять о підвищеній переносимості алкоголю. Але насправді цей патологічний стан, коли організм утратив здатність боротьби з алкогольною інтоксикацією шляхом блювоти й інших механізмів захисту.
На пізніх етапах алкогольна переносимість спирту раптово знижується й у запеклого алкоголіка навіть малі дози вина викликають той же ефект, що й великі кількості горілки в минулому. Для цієї стадії алкоголізму характерно важке похмілля після прийому алкоголю, погане самопочуття, дратівливість, злостивість. Під час так називаного запою, коли людина п'є щодня, протягом багатьох днів, а те і тижнів, патологічні явища настільки виражені, що для їхньої ліквідації потрібна медична допомога.
Алкоголізм не звичка, а хвороба. Звичка контролюється свідомістю, від неї можна позбутися. Пристрасть до алкоголю перебороти складніше через отруєння організму. Близько 10 відсотків людей, що вживають алкоголь, стають алкоголіками. Алкоголізм – хвороба, що характеризується психічними і фізичними змінами в організмі. Алкоголізм розвивається за такою схемою:
Початкова фаза: сп'яніння з випаданням пам'яті, "затьмарення". Людина постійно думає про спиртне, йому здається, що він випив недостатньо, він п'є "взапас", у нього розвивається жадібність до алкоголю. Однак він зберігає визнання своєї провини, уникає розмов про свою тягу до спиртного.
Критична фаза: утрата контролю над собою після першого ж ковтка алкоголю. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір усім спробам запобігти його бажання випити. У людини розвивається зарозумілість, агресивність. Він обвинувачує навколишніх у своїх лихах. У нього починається запій, його друзями стають випадкові собутильники. Він змушений піти з постійної роботи, втрачає інтерес до усього, що не має відносини до спиртного.
Хронічна фаза: щоденне похмілля, розпад особистості, помутніння пам'яті, плутаність думки. Людина п'є сурогати алкоголю, технічні рідини, одеколон. У нього розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка, інші алкогольні психози Одним з характерних ускладнень під час запою є біла гарячка.
Біла гарячка – найбільше що часто зустрічається алкогольний психоз. Вона виникає звичайно в стані похмілля, коли в п'яниці з'являються беззвітний страх, безсоння, тремтіння рук, кошмари (погоні, нападу і т.п.), слухові і зорові обмани у виді шумів, дзвоників, руху тіней. Симптоми білої гарячки особливо виражені вночі. У хворого починаються яскраві переживання застрашливого характеру. Він бачить плазуючих навколо комах, пацюків, що нападають на нього чудовиська, бандитів, відчуває біль від укусів, ударів, чує погрози.
Він бурхливо реагує на свої галюцинації: обороняється або біжить, рятуючи від переслідування. Удень галюцинації трохи загасають, хоча хворий залишається збудженим, у нього трясуться руки, він метушливий і не може спокійно сидіти на одному місці.
Іншою формою психозу є алкогольне марення. Він виникає і після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки не супроводжується галюцинаціями. Таких хворих переслідують нав'язливі думки. Найчастіше це марення підозрілості, переслідування, ревнощів. П'яниці, наприклад, здається, що проти нього улаштований змова. Не бачачи виходу з положення, що створилося, він може скінчити життя самогубством.
Психіатрія затверджує, що в 89% випадків причиною алкоголізму є щиросердечний стан особистості, а воно прямо залежить від соціального статусу, від якості життя і від визначеності положення людини в цьому світі (читай: від наявності або відсутності мети свого існування). Видимо, останній фактор і сприяє моторошному ростові алкогольної залежності серед молоді. Варто згадати і той факт, що сьогодні Тв-реклама безперешкодно пропагує алкоголь, – це одна з причин того, що пити починають діти… Величезна кількість молодих людей уже до двадцяти років стають або алкоголіками, або сильно питущими. По статистиці, з різним ступенем частоти, але споживають алкогольні напої, відповідно до особистого визнання, близько 82% людей у віці 12-22 років. Середній же вік, по досягненні якого молодь починає вживати алкоголь, – 14 років. П'ють алкогольні напої (включаючи пиво) щодня або через день 33,1% юнаків і 20,1% дівчин. Пиво – найбільш улюблений молоддю напій: йому віддає перевагу більшості підлітків. Уживає пиво кожен третій підліток у віці 12 років, а у віці 13 років – двоє з кожних трьох. Частка ж тих, хто зловживає спиртними напоями, у середніх школах складає 15,7%, у ПТУ – 24,4%, у технікумах і коледжах – 33,7%, у вузах – 32,4%.
За даними харківського сайта з проблем психіатрії, хоча за останні роки в нашій країні і не відзначався ріст захворюваності алкоголізмом, але більш ніж удвічі виросла захворюваність алкогольними психозами. Це говорить про те, що щира захворюваність алкоголізмом значно вище врахованої (по офіційним даним, на обліку складаються 700 тис. хворих з алкогольною залежністю). У той же час алкоголізм є усього лише одним з багатьох наслідків непомірного вживання алкоголю. Них набагато більше: жирова дистрофія печінки, цироз печінки, гіпертонія, гиперлипидемия, ожиріння, гепатит, гастрит, панкреатит, подагра, інсульт, кардиомиопатия, травматизм, частішання застуд, люмбаго, пневмонія, емфізема, шкірні захворювання, рак, епілептичні припадки, полинейропатии, депресія, алкогольні психози, психоорганический синдром, алкогольний синдром плоду й ін., у тому числі раптова смерть. І всі ці "принадності", проте , не лякають питущих. Чому? Тому що багато хто з них просто-напросто не догадуються про всі наслідки свого "захоплення".
Алкоголізм страшний, як і СНІД, саме тому, що більшість людей абсолютно безграмотні в цих питаннях і навіть не підозрюють про небезпеці, який піддаються… .
Так чому ж проблема настільки масштабна? Можливо, тому, що влада імущим ніколи займатися “глухостями” – витрачати гроші, як це роблять розвиті країни, на державні програми по боротьбі з алкоголізмом і наркоманією, замість того щоб засовувати них собі в кишеню. Цікаво знати, зацікавилися б вони проблемою алкоголізму, якби їхні обожнені чада раптом виявилися утягненими в цю страшну залежність? Напевно так, але тільки в локальному масштабі…
Алкоголь зі шлунка попадає в кров через двох хвилин після вживання. Кров розносить його по всіх клітках організму. У першу чергу страждають клітки великих півкуль головного мозку. Погіршується умовно-рефлекторна діяльність людини, сповільнюється формування складних рухів, змінюється співвідношення процесів порушення і гальмування в центральній нервовій системі. Під впливом алкоголю порушуються довільні рухи, людина втрачає здатність керувати собою.
Проникнення алкоголю до кліток лобової частки кори розкріпачує емоції людини, з'являються невиправдана радість, дурний сміх, легкість у судженнях. Слідом за порушенням, що підсилюється, у корі великих півкуль мозку виникає різке ослаблення процесів гальмування. Кора перестає контролювати роботу нижчих відділів головного мозку. Людина втрачає стриманість, соромливість, він говорить і робить те, чого ніколи не сказав і не зробив би будучи тверезим.
Кожна нова порція спиртного усе більше паралізує вищі нервові центри, немов зв'язуючи їх і не дозволяючи втручатися в діяльність нижчих відділів мозку: порушуються координація рухів, наприклад рух око (предмети починають двоїтися), з'являється незграбна хитка хода.
Порушення роботи нервової системи і внутрішніх органів спостерігається при будь-якому вживанні алкоголю: одноразовому, епізодичні систематичному.
Відомо, що порушення роботи нервової системи прямо зв'язані з концентрацією алкоголю в крові людини. Коли кількість алкоголю складає 0,04-0,05 відсотка, виключається кора головного мозку, людина втрачає контроль над собою, утрачає здатність розумно міркувати. При концентрації алкоголю в крові 0,1 відсотка гнітяться більш глибокі відділи головного мозку, що контролюють рухи.
Руху людини стають невпевненими і супроводжуються безпричинною радістю, пожвавленням, метушливістю. Однак у 15 відсотків людей алкоголь може викликати зневіру, бажання заснути. В міру збільшення змісту алкоголю в крові послабляється здатність людини до слуховим і зорових сприйнять, притупляється швидкість рухових реакцій.
Концентрація алкоголю, що складає 0,2 відсотки, впливає на області мозку, що контролюють емоційне поводження людини. При цьому пробуджуються низинні інстинкти, з'являється раптова агресивність.
При концентрації алкоголю в крові 0,3 відсотки людин хоча і знаходиться у свідомості, але не розуміє того, що бачить і чує. Цей стан називають алкогольним отупінням.
Концентрація алкоголю в крові 0,4 відсотки веде до утрати свідомості. Людина засипає, подих його стає нерівним, відбувається мимовільне спорожнювання сечового міхура. Чутливість відсутня.
При концентрації алкоголю в крові 0,6-0,7 відсотка може наступити смерть. У результаті епізодичного прийому алкоголю часто розвивається хвороблива пристрасть, невтримний потяг до алкоголю – алкоголізм.
Алкоголь "б'є" не тільки самого п’яницю, але і людей, що оточують його. Часто чоловіки або жінки, схильні до алкоголізму, зневажають своїми обов'язками, друзями, родиною і дітьми, для того, щоб задовольнити свою потребу.
Пристрасть до алкоголю – причина різних злочинів. Відомо, що 50 відсотків усіх злочинів зв'язано з вживанням алкоголю.
За алкоголізм батьків часто розплачуються діти. Дослідження нервовохворих дітей показали, що причиною їхньої хвороби часто є алкоголізм батьків.
Боротьба з алкоголізмом – найбільша соціальна і медична проблема будь-якої держави. Шкода алкоголю доведена.
Навіть малі дози його можуть стати причиною великих неприємностей або нещасть: травм, автокатастроф, позбавлення працездатності, розпаду родини, утрати духовних потреб і вольових рис людиною.
Отже, алкоголізм є великою загрозою для здоров’я і життя людини. Дуже важко одужати від тієї хвороби. Сьогодні маємо більші успіхи у лікуванні раку, ніж у лікуванні алкоголізму. Якщо особа погодиться на лікування, то воно буде довготривале, дороге, але не зовсім ефективне (члени Товариства анонімних алкоголіків (АА) твердять, що алкоголізм є невилікованою недугою, яка прогресує і має смертельні наслідки: кожен узалежнений від алкоголю може стати абстинентом (тобто тверезим алкоголіком), але цілковито від цієї недуги він не вилікується).
Необхідно розуміти, що алкоголь не вирішує жодних проблем, лише створює нові. Страждає від алкоголізму не лише той, хто впивається, а також і оточення: дружина, діти, сусіди, колеги по праці, тобто всі ті, з ким алкоголік спілкується.
Алкоголь вражає передусім найніжніші тканини людського організму: мозок і нервову систему. Тому в алкоголіків інколи спостерігається приступ т. зв. «білої гарячки», симптомами якої є галюцинації, тремтіння, страх, нечленороздільна мова, бажання втечі.
Однак і поза нападами «білої гарячки» в алкоголіка спостерігається неврівноваженість, незадоволеність та звинувачення ближніх, тремтіння рук. Згодом у пияків зменшуються частини мозку, тим самим понижуються інтелектуальні можливості, проявляється непевність в ході.
Через заповільнену реакцію в стані сп’яніння можуть не зауважити відразу навіть загоряння власного одягу! Очевидно, це призводить до важких опіків. Також частими є випадки переохолодження. Печінка в алкоголіка деформується, кров в ній важче циркулює, та тріскаються судини. Це викликає появу крові в сечі. Вода в животі й набрякування ніг є ознаками критичного стану.
У стані алкогольного сп’яніння часто вбивства і дорожньо-транспортні пригоди, тому необхідно уникати товариства, в якому зловживають алкоголем. Адже алкоголіки спонукають і намовляють інших до пиття. Тому важливо не тільки оберігати себе, але й не подавати нагоди іншим.
У кожному селі чи місті є бродяга, волоцюга, алкоголік, над яким люди насміхаються і якого люблять частувати алкоголем. Однак у випадку смерті або іншого нещастя від алкоголю вина падає на тих, хто до цього спричинився.
Такій людині краще подати їсти або одягнутися, аніж пропонувати чарку чи давати гроші. Алкоголік любить ходити в гості, бодай до сусіда під приводом новини, але головна ціль його відвідин — бажання випити. У такому випадку варто запропонувати сік, воду, чай. Звичайно, ваш гість буде розчарований, однак… на це не зважайте.
При алкоголізмі, як правило, людина психічно деградує. Втрачається не тільки здоров'я, а й людська гідність. Багато людей помирає від алкоголю в молодому віці. Разом з пияцтвом у сім'ю приходять матеріальні нестатки, на грунті цього починаються сварки, обвинувачення, бійки. Багато сімей внаслідок цього розпадаються.
Розвиток алкогольної хвороби відбувається повільно, проте безвідповідальність за перший крок веде до рецидивних дій. Ця відповідальність формується багатьма чинниками, зокрема – морально-етичним та економічним. Зміни особисті у процесі затяжного пияцтва перед бачають соціальну деградацію. Алкоголізм стає причиною спаду професійної працездатності хворого і, як наслідок такого явища, спостерігається часта зміна місця праці, звільнення за незадовільну якість виробничого процесу. Висококваліфіковані види діяльно сті поступаються простішим, постійна та тривала праця замінюється випадковим заробітком.
Зловживання алкоголем одного з членів подружжя часто є причиною розвалу сім’ї. За даними різних авторів, від 20 до 35 відсотків цивільних розлучень спричинені алкоголізмом у подружжі. Продовжуючи наведення статистичних даних щодо негативного впливу алкоголізму, натрапляємо і на проблему економічного плану. Якщо одне з подружжя — алкоголік, од 40 до 70 відсотків сімейного бюджету витрачається на алкогольні напої.
Наслідки різноманітних досліджень стверджують відчутну різницю фінансових витрат на спиртне між алкоголіками та здоровим населенням. Вибіркове соціологічне дослідження у двох різних містах показує, що особи, які сильною мірою залежні від алкоголю, налічують 11 відсотків від усього населення. Ці 11 відсотків вживають 54% від загальної кількості алкогольних напоїв. Враховуючи, що заробітна платня алкоголіка менша на 15–20% порівняно із платнею людей, незалежними від алкоголю, є очевидним тиск на сімейний бюджет такої родини. Із 2259 обстежених, хворих на алкоголізм, у 18% простежуються цивільні розлучення, 11% перебувають на межі розлучення, а 8% витрачають усі зароблені кошти на придбання спиртних напоїв.
Поряд із сімейним лихом, алкоголізм сприяє зубожінню цілих суспільних структур. До соціальних причин виникнення алкоголізму відносяться традиції, звичаї та міграція населення. На узалежнення суспільства від алкоголю суттєво впливають засоби масової інформації, зокрема реклама напоїв. Спрямованість реклами на популяризацію алкогольних напоїв передбачає досягнення високих прибутків.
Рекламна компанія стає непрямим рушієм до вилучення фінансів од продажу алкогольної продукції, зокрема серед підлітків.
“Пияцтво підкопує сімейне щастя, стає нещастям для дітей, а не раз переходить до них тяжкими, страшними хворобами. Пияцтво підкопує всі дочасні добра. Пияк марнує все, а жінку та дітей робить жебраками. Пияцтво відбирає добру славу в людей” (Митрополит Андрей Шептицький).
Хвороби і передчасна смерть Проблема алкоголізму не несе в собі локального характеру. У медичній науці алкоголь вважається одним із причин ризику передчасної смерті, оскільки прямо діє на серцево судинну систему і, як наслідок, зумовлює гостру серцеву недостатність. Поряд з цим спиртне спричинює фібриляцію шлуночків, яка нерідко веде до передчасної смерті.
Характерною рисою стану здоров‘я алкоголіків є підвищена хворобливість. Виснаження організму, слабка імунна система не здатні протистояти різноманітним вірусним та інфекційним захворюванням.
Найбільш поширене захворювання — дисфункції печінки у 100% алкоголіків, причому у 10–20% — цироз (хвороба, що входить до десяти хворіб найчастіших причин смерті). Порушення обміну речовин та вторинний авітаміноз — постійні прояви алкоголізму. Алкоголізм нерідко асоціюється з туберкульозом. У багатьох випадках співдія двох патологій стає вагомою перешкодою лікування та причиною летальних випадків.
Окрім довготривалого негативноговпливу спиртних напоїв на організм людини, слід виділити випадки гострого отруєння, що супроводжуються смертю. Вважається, що 250–300 мл.
спирту (600–700 мл. горілки) для дорослої людини, яка вживає несистематично спиртні напої, можуть виявитись смертельними. Велику роль відіграє вік. Смерть немовляти може бути спричинена кількістю алкоголю в 20–30 мл. спирту. Для дітей віком 8 років, випиті 100–150 мл. горілки, стають фатальними. У підлітковому віці алкогольна інтоксикація спричинює коматозний стан зі смертельним наслідком. При відсутності медикаментозного та психотерапевтичного лікування, алкоголізм розглядається як “незалежний прогресивний процес” (А. А. Портнов, 1977). Залишаючись наодинці з проблемою, хворий продовжує зловживати алкоголем до смерті.
Приєднання та набуття сукупних патологій, які викликають відкинення алкоголю або знижують ейфорійний ефект, стають причиною припинення зловживання спиртним. Проте останнє трапляється рідко. Існує, отже, високий рівень смертності серед алкоголіків, що пояснюється байдужим ставленням до здоров`я, притупленими стадіями постійного сп’яніння. Знеболюючі дії алкоголю маскують прояви різноманітних захворювань. Хворі потрапляють у медичні реабілітаційні заклади внаслідок виникнення важких, часто незворотніх розладів здоров’я.
Отож, пияцтво і алкоголізм — проблема світового значення, і боротьба з ними вимагає спільних зусиль. Їх слід розцінювати не тільки як особисту трагедію, а й як соціальне лихо.
Успіх у боротьбі з вживанням алкогольних напоїв значною мірою залежить від правильного виховання підростаючого покоління. Виховувати розумний погляд на спиртне найкраще власним прикладом. Коли батьки завжди тверезі і в сім'ї не вживають алкогольних напоїв, діти ростуть здоровими. Приклад для них — їхні батьки.
На проблему пияцтва і алкоголізму повинні бути спрямовані зусилля всіх членів суспільства, громадянських і державних організацій. Така робота приведе до зменшення випадків пияцтва. В перспективі потрібно ставити питання про остаточну ліквідацію пияцтва і алкоголізму.
1.2. Біохімія тютюнового диму дія та вплив на організм людини.
Куріння тютюну має майже 500-річну історію. Відкриття Христофором Колумбом в 1492 році Америки пов’язано з відкриттям європейцями багатьох нових для них рослин, серед яких був і тютюн. Незважаючи на заборону великого мореплавця, деякі з його моряків таємно привезли листя та насіння тютюну в Європу. Особливо популярним тютюн став в XVII –XVIII столітті.
Куріння та його вплив на організм людини стають сьогодні соціальною і медичною проблемами. Доведено, що куріння тютюну є великою небезпекою для здоров'я і призводить до виникнення різних захворювань, які спричиняються до передчасної смерті людей. Виявляється, що смертність від раку легень серед курців у 20 разів вища, ніж серед тих, що не курять. Також курці в 13 разів частіше хворіють на стенокардію (захворювання серця) і в 10 разів частіше — на виразкову хворобу шлунка. Як правило, курець живе на 6-8 років менше, ніж його ровесник, який не курить.
Що таке тютюн? Тютюн — це однорічна рослина з родини пасльонових, висушені листки якої після спеціальної обробки подрібнюють і використовують для куріння. До складу листків тютюну входять такі речовини як нікотин, білки, вуглеводи, органчні кислоти, смоли і ефірні олії. Основна особливість тютюну, завдяки якій він відрізняється від інших рослин родини пасльонових, — вміст нікотину.
Нікотин — одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова частина тютюнового диму. У чистому вигляді це безбарвна оліїста рідина неприємного запаху, гірка на смак. Вона добре розчиняється у воді, спирті, ефірі й легко проникає крізь слизові оболонки порожнини рота, носа, бронхів, шлунку.
Давно вже став звичним плакат — "Крапля нікотину вбиває коня!" Ми часто не задумуємося над змістом цих слів. Але ж таки справді вбиває! Велика гарна тварина падає від краплини страшної отрути. Дуже чутливі до нікотину птахи, ссавці а також риби і земноводні. Наприклад, якщо змочити кінчик скляної палочки нікотином і доторкнутися нею до дзьоба горобця, то він загине. Також краплина нікотину призводить до загибелі всіх риб в акваріумі.
Смертельна доза нікотину для людини — 50-70 мг (1 мг на кілограм маси тіла). Відомо, що кількість нікотину, який надходить із тютюнового диму в організм, становить приблизно 1/25 вмісту його в тютюні. Важливе значення має те, як часто роблять затяжки під час куріння. Людина дістає смертельну дозу нікотину. Викурюючи 20-25 сигарет на день.
Отруйність нікотину відчув кожний, хто взяв у рот першу в житті сигарету. Ніхто не може докурити першої сигарети до кінця. Цьому заважають запаморочення й нудота, а часом і ще неприємніші відчуття, такі як інтенсивне слиновиділення, шум у голові, головний біль, серцебиття, загальна слабкість, трестіння рук, блювання, пронос. У тяжких випадках людина непритомніє. Поступово організм пристосовується до нікотину і куріння не викликає таких неприємних відчуттів. Хоча отруєння організму триває, але довго воно ніяк не виявляється.
Шкідлива дія тютюну не обмежується нікотином. До складу тютюнового диму близько 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, чадний газ та ін.
Тютюновий дим, який вдихає курець, насамперед потрапляє у верхні дихальні шляхи, а потім — у трахею та легені. Під впливом тютюнового диму відбувається хронічне подразнення слизової оболонки гортані, розвивається запалення голосових зв'язок, вони потовщуються, грубішають. Це призводить до зміни тембру голосу (грубий голос курця), що особливо помітно в молодих жінок.
Внаслідок подразнення слизової оболонки бронхів і трахеї тютюновим димом розвивається їх хронічне запалення (бронхіт і трахеїт).
Тому курці частіше хворіють на запалення легень, туберкульоз, захворювання у них мають тяжкий перебіг.
Учені встановили, що куріння — один з основних чинників, які призводять до того, що розвивається рак легень. Захворюваність на рак легень серед курців у 30 разів більша, ніж серед тих, хто не курить. Також відомо, що куріння збільшує ризик захворіти на злоякісні новоутворення інших органів: язика, гортані, стравоходу, шлунку, сечового міхура. Тютюновий дим згубно ідє на серцево-судинну систему, дихальну систему та органи травлення.
Нині ми не можемо говорити про куріння підлітків як про невинні пустощі. Куріння — соціальне лихо. Через нерозуміння, сліпе наслідування моди, дорослих, ровесників підліток починає курити — спочатку робить одну затяжку, викурює одну сигарету, а потім тягнеться до лиховісної пачки знову і знову. І так куріння стає звичкою. А почати куріння набагато легше, ніж покинути. Отож, краще не починати.
При курінні відбувається суха дистиляція і неповне згоряння висушених тютюнових листків в незалежності від того, використовуються вони в натуральному вигляді (скручена в трубочку), в сигареті чи в сигареті і в трубці. При повільному згорянні виділяється дим, що являє собою неоднорідну (гетерогенну) суміш, що складається в середньому з 60% різних газів і 40% мікроскопічних дьогтьових крапель (аерозолі).В газовій фракції диму міститься, крім азоту (59%), кисню (13,4%), ще й оксид вуглецю (IV) (13,6%), оксид вуглецю (II) (4%), водяна пара (1,2%), ціаністий водень (0,1%), оксиди азоту, акролеїн та інші речовини. Аерозольна фракція диму включає воду (1,4%), гліцерин та спирти (0,1%), альдегіди і кетони (0,1%), вуглеводні (0,1%), феноли (0,003%), нікотин (0,002%) та ін.
Відповідно з основною дією, шкідливі речовини, що містяться в тютюновому димі, і, що впливають на організм, об’єднані в 4 групи: 1) канцерогенні речовини; 2) подразнюючі речовини; 3) отруйні гази; 4) отруйні алкалоїди.
Канцерогенні речовини: ароматичні вуглеводні, бензпірен, феноли, органічні сполуки (нітрозамін, гідразин, вінілхлорид, толуїдин та ін.), неорганічні сполуки миш’яку та кадмію, радіоактивні полоній, олово та вісмут – 210.
Подразнюючі речовини: ненасичений альдегід – пропеналь (акролеїн), оксид вуглецю (II).
Отруйні гази: оксид вуглецю (II), сірководень, ціаністий водень та ін.
Отруйні алкалоїди: всього 12 (нікотин, норнікотин, нікотирин, нікотеїн, нікотимін та ін.).
Нікотин являється одним із самих сильних з відомих нам отрут, які впливають на нервову систему. При згорянні сигарети він руйнується тільки частково, приблизно на 25%. Вміст нікотину в диму головної струї сигарети від 0,4 до 3мг – лише 20% від спільної кількості нікотину в сигареті. В недокурку залишається біля 5%, а інші 50% потрапляють в повітря в приміщенні, де курять.
Фізична та психологічна залежність від нікотину розвивається набагато швидше, ніж від алкоголю.
Чому курці кашляють? Головною причиною виникнення і розвитку “тютюнового” кашлю стають краплі дьогтю, що осіли в легенях. Речовини, що містяться в тютюновому димі викликають запалення епітелію, що покривають дихальні шляхи, це призводить до підвищеного виділення секреції та слизу, що зв’язаний з виділенням мокроти при кашлі.
Чи здорове серце в курця? Масове розповсюдження куріння є однією з головних причин широкого розповсюдження сердечно-судинних захворювань. Доведено, що у курців на відміну від некурящих людей в 2-3 рази частіше розвивається інфаркт та передінфарктний стан, стенокардія та інші захворювання серця При цьому смертність, викликана цими захворюваннями, в курців набагато вища. Життя курців на 4,6-8,3 роки менше, ніж у некурящих, при чому скорочення протяжності життя залежить від того, в якому віці людина почала палити.
Доведено, що більше 50% всіх захворювань, що являються причиною смерті курців, приходиться на долю сердечно-судинних захворювань.
Чому виразка шлунку віддає перевагу курцям? Більше 80 % хворих, що страждають хронічним захворюванням шлунку та дванадцятипалої кишки, є курцями. Це захворювання найчастіше зустрічається у запеклих курців. Доведено, що куріння негативно впливає і на процес лікування виразки.
Куріння, стать та покоління. Велика організована боротьба з курінням в багатьох країнах призвела до зменшення курців. Але незалежно від цього велика кількість курців серед молоді та серед жінок продовжує збільшуватись. Разом з цим підвищується ризик виникнення хвороби не тільки у самих курців, але й в майбутнього покоління. Куріння наносить велику шкоді всім, але особливо молодому поколінню, організм яких знаходиться в процесі статевого дозрівання, тому куріння може негативно вплинути на їх потомство. Куріння є не лише особистою проблемою кожної людини окремо, але й гострою соціальною проблемою, з якою пов’язане майбутнє всього людства.
2.3. Наркоманія, як суспільне лихо.
У науковому трактуванні наркоманія — це хворобливий психічний стан, який зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними речовинами і характеризуються психічною або фізичною залежність від них.
Незважаючи на те, що зловживання наркотиками є однією з найважливіших проблем ХХ ст., коли досвід вживання людьми наркотичних речовин вимірюється тисячоліттями. За своїм характером людина завжди тягнеться до невідомого. І їй, як свідчить практика, не важко буде відкрити таємницю: природа в своїй глибині містить рослини, коріння чи листя яких виділяють соки, що піднімають настрій, надають сил, роблячи життя, хоча й ненадовго “щасливим”.
Ще в ранньому палеоліті (40000 – 10000 рр. до н.е.) відбулося перше знайомство людини з наркотиками. З документів та історичних довідок відомо, що шумерійці, китайці, індійці, старовинні греки, ацтеки і племена Сибіру добре знали дію деяких наркотичних рослин, використовували їх для своєї мети.
Наприклад, про один із таких видів наркотиків – гашиш говориться в “лікувальнику” китайського імператора Шен – Нуна в 2737р. (до н.е.) як лік від кашлю та розладу шлунку.
У релігійних цілях стародавні культури використовували галюциногенні гриби, здані змінювати стан свідомості, викликати галюцинації релігійного характеру.
Перший медичний препарат, виготовлений з опіуму прописав хворому в XVI ст.. відомий Парацельс.
За останні роки зловживання наркотичними засобами, психотропними речовинами та їх незаконний обіг набули масового характеру і в Україні.
Небезпека наркоманії очевидна. Нелегальний обіг наркотичних засобів стає надзвичайно серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на стан здоров'я і благополуччя людей, розвиток суспільства загалом. Різко збільшується число осіб, які незаконно вживають наркотики, і пропорційно до цього зростає кількість злочинів на грунті наркоманії.
Щодо причин дедалі поширюваної пристрасті до згубного заняття, то тут існує чимало далеко неоднозначних думок. Одні дослідники пояснюють це явище звичайним зацікавленням, бажанням зробити навпаки, інші зупиняються на відсутності тепла, захищеності чи своєрідному способі провести час. Є й категорія аналітиків, які вважають основною причиною розповсюдження наркоманії соціальні проблеми: безробіття, відсутність системи виховання молоді, котра, відверто кажучи, залишилася наодинці з власною долею.
Незважаючи на те, що зловживання наркотиками є однією з найважливіших проблем ХХ століття, досвід вживання людьми наркотичних речовин вимірюється тисячоліттями. За своїм характером людина завжди тягнеться до невідомого. І їй, як свідчить практика, не важко було відкрити таємницю: природа в своїй глибині містить рослини, коріння чи листя яких виділяють соки, що піднімають настрій, надають сил, роблячи життя, хоча й ненадовго, "щасливим".
Існує безліч доказів тому, що виробництво, торгівля і споживання наркотичних речовин набрали швидких темпів розповсюдження в глобальних масштабах.
В Україні за останні роки зловживання наркотичними засобами та їх незаконний обіг набули масового характеру. І якщо раніше, в період правління тоталітарного режиму колишнього Союзу ця правда замовчувалася, скравалася під грифом "таємно", то сьогодні ми змушені відверто визнати , що над Україною нависла реальна загроза самознищення нації за допомогою як внутрішніх, так і зовнішніх чинників.
Практика свідчить, що основною сировинною базою наркоманії в Україні є снотворний мас. Споконвіків насіння, на перший погляд, мирної сільськогосподарської культури використовувалися як продукт харчування. Наркоотруту містить не воно, а головки маку. На жаль, в останні роки пелюстки цієї рослини вкрили пеленою журби не одну українську оселю. Не зважаючи на чисельні укази, постанови, інші нормативні акти, які забороняють висівання та вирощування цієї культури, люди свідомо, а чи ні сприяють розповсюдженню наркоманії. Є чимало прикладів, коли мак популяризується і висівається з метою отримання наживи. З кожним роком кількість виявлених та знищених органами правопорядку незаконних посівів маку та коноплі зростає в десятки разів. Пропорційно збільшуються і осяги вилусення з обігу наркотичних засобів. Якщо, скажімо, в 1996 році в Україні в наркоділків було сконфісковано 38, 2 тонни наркозілля, то зараз ця цифра перевищує 45 тонн. Причому, понад 70% наркозасобів вогтовляєтьмся в державі на основі власної сировини.
Україна сьогодні нагадує не кінчену людину, а ту, яка тільки втягується в це лихо і поки що “бавиться” так званими легкими наркотиками. Інтенсивна міграція населення, потоки вантажів, а також історично зумовлені соціальні та культурні зв‘язки між країнами СНД сприяють збільшенню надходжень в Україну наркотиків іноземного виробництва. Якщо до 1995 року на внутрішньому ринку Украіни був зараеєстрований єдиний факт появи в державі кокаїну, то за останні 5 років їх кількість перевищила тисячу.
Існує чимало різновидів наркотиків – “популярних” і мало знаних в світі. Та всі вони без винятку, несуть смертельну небезпеку, над якою нажаль, задумується далеко не кожен.
Опіати. Наркотики з групи опіатів, які включають опій, морфін, героїн та кодеїн, отримують з висушеного молока опійного маку. Він вирощується в 2-х районах світу: Золотому Трикутнику (Бірма, Лаос, Тайланд) та Золотому Півмісяці (Пакистан, Іран, Туреччина). Існує також декілька синтетичних опійних анальгетиків, зокрема, мета дон, петідін та діпіпанон.
Анальгетики. Група психотропних речовин, що використовуються для послаблення болів різного ступеня, не порушуючи свідомості. Є наркотичні та ненаркотичні анальгетики.
Вживання надмірних доз опіатів призводить до придушення дихального центру, негативного впливу на мозок, посилення респіраторної дисперсії і, найстрашніше, – до непритомності і смерті.
Морфій. Широко використовується під час сильних болів. Наркотик вживають у вигляді ін‘єкцій, нюхають або ж курять. Він не є особливо популярним, оскільки його негативний вплив на організм людини зумовлюється частим запамороченням та блювотою.
Героїн. Більшість його вирощується в Афганістані, поробляється в Пакистані чи Туреччині.
Героїн – це білий порошок, який легко переводити контрабандою. Виготовляється з морфію.
Звичайний шлях вживання досить простий: вдихають випари. Проте більш прийнятний метод ін‘єкції, що дозволяє наркотику потрапити в кров у повному обсязі. Героїн пригнічує людину, викликаючи біль, голод страх та тривогу. Він вражає нервову систему, уповільнює ритм серця, знижує активність кишечнику, зумовлює запаморочення, блювоту. Підвищена доза викликає заспокоєння сонливість.
Однак надмірність вжитого наркотику може призвести до коми та смерті внаслідок зупинки дихання. Слід пам‘ятати про відчутну психологічну залежність, яка нерідко виявляється сильнішою від фізичної. Не випадково героїн належить до категорії особливо небезпечних наркотиків. Його обіг в Україні заборонено.
Мета дон. Синтетичний опійний анальгетик з продовженою тривалістю дії. Вживання його 1 раз на день особами залежними від опію, відвертає розвиток абстинентного синдрому. Це оплат, який найчастіше призначається підрозділами лікування наркотичної залежності для підтримки лікування суб‘єктів, залежних від опіатів у формі суміші, що має меншу вартість на чорному ринку, ніж інші опіати. Його інколи призначають для ін‘єкцій. Більшість наркоманів отримують від 30 до 80 міліграмів метадону на день.
Петідін. Перший цілком синтетичний оплат. Надзвичайно ефективний анальгетик, який широко вивчають після операцій та під час пологів.
Кодеїн. Для ін‘єкцій. Ще один алкалоїд, який знаходять у сирому опію. Це анальгетик менш ефективний, ніж морфій, і тому вживається для полегшення болю незначної або середньої сили.
Кокаїн. Це акалоїд, який отримують з куща коки. Росте в країнах Південної Америки (Перу, Болівія, Колумбія). Кокаїн вперше виділений в 1858р. його вживали під час лікування чисельних психіатричних хворіб, включаючи залежність від морфію. В даний час він наявний лише у формі крапель або як місцевий анальгетик.
Канабіс. Видобувають з індійської коноплі. Негативні психологічні ефекти можуть бути різними: від слабкого приступу до гострої реакції.
Важкі синтетичні наркотики, які виявляються на українській території, як праволи, є результатом життєдіяльності міжнародної злочинності.
Сьогодні чітко простежується небезпечна тенденція поширення неазаконного розповсюдження неркотичних засобів, їх немедичного вживання та зростання кількості хворих наркоманією на Прикарпатті. Тривожна статистика свідчить, що за останні 5 років кількість виявлених злочтинів, пов'язаних з наркоманією, зросла більш як у два рази. З незаконного обігу за цей паріод вилучено близько трьох тонн наркотичних засобів. Нині в області перебуває на обліку майже 500 осіб (в Україні — біля 60 тисяч), які вдаються до немедичного вживання наркотиків. Основною наркотичною базою для виготовлення наркотичних речовин на Прикарпатті є також снотворний мак, який особливо поширений в населених пунктах Богородчанського, Коломийського, Косівського, Надвірнянського, Снятинського, Тисменицького та Тлумацького районів. Власне, на цій основі розиввається наркоманія.
Статистика свідчить, що тільки в Івано-Франківську щорічно помирає по 20-25 наркоманів. Найчастіше від передозування. Ділки, які виготовляють значну кількість наркотика, випробовують його міцність на наркоманах, котрі опинилися, так би мовити, на мілині. Їм вводять дозу і вони, за своїми відчуттями, визначають, наскільки наркотик сильний, але нерідко виходить, що концентрація виявилася надто високою і "піддослідні" помирають.
Наша медицина навчилася лікувати наркоманію. Та біда в тому, що ця людина нерідко повертається у колишнє середовище і не може втриматися від спокуси знову српобувати "заборонений плід". На жаль, хвороба настільки змінює особистість, що наркомани, навіть після тривалого лікування, беруться за старе, бо не можуть адаптуватися до існуючих умов. Неспроможні подолати побутові чи соціальні проблеми.
Наркоманія – справжнє зло всіх країн світу. Ця хвороба викликана систематичним вживанням наркотиків, більшість з яких рослинного характеру. Вона виявляється синдромом змішаної реакції, психічної і фізичної залежності учені стверджують, що небезпечний кожний наркотик, навіть одноразове вживання залишає слід у нервових клітинах мозку, у печінці, нирках і м‘язах серця. Людину переслідує відчай, неспокій, дратівливість, нетерпіння, біль у кістках, м‘язах, вона страждає від важкого безсоння або жахливих снів. Збуджується нервова система, виникає екстаз, хворобливе захоплення і галюцинації.
Розділ ІІ.
Духовні наслідки для людини від вживання психотропних засобів
(алкоголізм, тютюнокуріння, наркоманія).
2.1. Погляд Католицької Церкви на проблему алкоголізму, та його наслідків.
П’янство є тією нестерпною хворобою, яка позбавляє нас Царства Божого, можна прийти до бажання і твердої впевненості назавжди позбутися її.
“Пияцтво – це демон, що його добровільно деякі собі вибирають і для розкоші вводять у душу. Пияцтво – мати зла, протилежність чесноті. Воно робить мужнього страхополохом, а скромного – розпусним. Воно не знає справедливості і відбирає розум. Як вода не сполучається з “огнем, так надмір вина ослаблює здатність думання” .
Потопаючи у гріху п’янства, стаючи його рабом, людина стає слабохарактерною і безвільною, не хоче, а часто і не знає де шукати порятунку. Починає плисти затечією, що веде не інакше як у пекло, де: “…буде плач і скрегіт зубів.” ( Мт. 8,12 ).
“Пияцтво – це багатовидний і багатоголовий звір. Як у казкових Скиллі і Гидри, так і в пияцтва багато голів. Тут у нього виростає неморальність, там – гнів; тут – тупість розуму і серця, а там – грішна любов”.
П’яна людина гірше біснуватого, бо біснуватий страждає неволею і здобуде собі життя вічне, а п’яна людина страждає своєю волею і цим здобуде собі вічну муку. Бо, відчитавши над біснуватим молитву проганяють нечистого, а над п’яним, навіть якщо відчитати всі молитви світу, не можна прогнати п’янства, бо він є лукавий добровільний. Хвороба ця добровільна, а тому і важко виліковна.
Перший крок до зцілення, це усвідомлення того, що ми хворі, і хворі аж до смерті вічної. Той, хто зробив перший крок на шляху до зцілення, знаходить смирення. Він бачить себе гіршим не тільки від людей, але і скотини, котра завжди знає свою міру. Смирення збільшується, коли людина бачить, що власними силами перебороти пагубну звичку не зможе, не зможе відмовитись від того, що зрослося з ним і стало частиною його життя. Тоді, така людина починає плакати перед Господом і творить:”…достойний плід покаяння.” ( Мт. 3,8 ). Тільки після цього стає можливим другий крок – це ненависть до гріха і початок боротьби з ним. Ця ненависть і бажання зцілитись є даром Божим для смиренного духом.
Шлях до пізнання Бога і блаженства тільки один, це вузький і тісний шлях безперервної праці над собою і величезного терпіння, котрий заповів нам Господь. Він каже: “Входьте вузькими ворітьми, бо широкі ворота і простора дорога ведуть на погибель, і багато ідуть ними; бо тісні ворота і вузька дорога ведуть у життя, і мало хто знаходить її.” ( Мт. 7,13-14 ).
Ще в раю Господь прокляв змія сказавши, що буде він повзати на череві своєму і буде ворогування між його потомством і людським. А несчасним і обдуреним людям зразу Милосердний Господь відкрив таємницю їх звільнення: “Сім’я жінки зітре голову змія.” І довгі віки люди жили в очікуванні Спасителя, терплячи нестерпні муки від давнього змія. І прийшов у світ Син Божий, щоб зруйнувати справи диявола, щоб звільнити нас від його влади, щоб повести нас за Собою у вічне життя. Неможливо вилікуватись без лікаря. Не можливо спастись без Спасителя.
Наступний крок – це припасти до Христа, до Матері Божої з теплою вірою, що тільки в Них – спасіння. Нам потрібно тільки повірити Їм, як повірило багато і багато до нас. Адже сказав Господь: “Просіть і дасться вам; шукайте і знайдете; стукайте і відчиниться вам; бо кожен, хто просить, одержує, і хто стукає тому відчинять.” ( Мт.7,7-8; Мк.11,24; Лк.11,9; Ін.14,13 ).
Будемо стримувати себе від п’янства, але не кажу будемо стримувати себе від вина. Не від вина походить п’янство, бо вино є творінням Божим, а творіння Боже не може чинити нічого поганого, – але гріховна воля породжує п’янство. А що можна впиватися і інакше, не одним тільки вином, послухайте, що каже апостол Павло:”…не впивайтесь ви-ном, від якого буває розпуста.” ( Еф.5,18 ). Дивним чином в коротких словах він виражає осуд п’янству. Що значить:”…не впивайтесь вином розпусти, від якого буває розпуста?” Розпусниками ми називаємо тих молодих людей, які отримавши батьківський спадок, тратять його на всі сторони, не задумуючись, кому що дати, і коли дати, але тратять його на блудниць і розбещених молодиків. Таким є п’янство; заволодівши розумом п’яниць, ніби розпусним молодиком, і заполонивши його, воно заставляє розтрачувати весь запас думок необережно і безпечно. П’яний не знає, про що треба говорити, а про що мовчати, його рот постійно відкритий; на ньому нема ні замка ні дверей; п’яний не може говорити обдумано, не вміє розпоряджатися багатством думок, не вміє одне приберегти, а друге дати, але все розтрачує і розкидає. П’янство є добровільною одержимістю, перекручуванням думок; п’янство є нещастям, яке варте сміху, хвороба варта осміювання, добровільне біснування; воно гірше помішання розуму. Чи хочеш знати, як п’яний буває гірше біснуватого? Біснуватого ми всі жаліємо, а від цього відвертаємося; тому співчуваємо, а на цього гніваємося і не можемо стримати відрази. Чому? Та тому, що у того хвороба від нещастя, а у цього від безпечності, у того від нападу ворогів, а у цього від дурного настрою думок; але терпить п’яний те ж саме, що і біснуватий: так само крутиться голова, так само бувають провали в пам’яті, так само він падає , так само закочує очі, так само трясеться, лежачи на землі, пускає з рота піну, виливає нечисту слюну і вуста його наповняються нестримним смородом. Така людина неприємна для друзів, смішна для ворогів, є відразою для дружини, – нестримна для всіх, противніша тварини. Безсловесні тварини п’ють доти, доки чують спрагу, і огороджують бажання потребою; а цей, по нестриманості своїй, ставить бажання далі потреби і стає гіршим від безсловесних. П’яний гірше мертвого. Той лежить без почуттів і не робить ні добра, ні зла; а цей здатен робити зло і, поховавши душу в своєму тілі, як у гробі, носить помертвівше тіло. Бачиш чому він гірше біснува – того, як безчуттєвіший мертвих? Хочеш, я скажу ще важливіше і страш- ніше всього цього? П’янствуюча людина не може ввійти в Царство Небесне. Хто це каже? Блаженний Павло:”…ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки – Царства Божого не успадкують.” ( 1Кор.6,10 ).
Хто може бути нещаснішим за п’яницю, коли за мале задоволення, він позбавляється такого Царства? Краще сказати, навіть задоволення не може отримати п’яниця: тому, що задоволення в помірності, а в непомірності – омертвіння почуттів. Хто не відчуває, де сидить чи лежить, як той може відчувати задоволення від пиття? Хто не може бачити самого сонця від густої хмари оп’яніння, як той може насолоджуватися радістю?”.
Потрібно зазначити, що алкоголізму зосередженийна негативному моменті. “…Зловживання алкоголем заслуговує на осуд, оскільки спричинює серйозні диструктивні процеси психо–фізичної діяльності особи”, — говорив Святіший Отець на згаданій конференції. Причиною алкоголізму Іван Павло ІІ називає сучасні психологічні проблеми особи: “Джерелом зловживання алкоголем і наркотиками, є звичайно, при всій болючій складності причин і ситуацій, екзистенційна порожнеча, що є наслідком недостатку вартості та зневіри в собі, в інших і в житті.” “Актуальні економічні умови суспільства, вищий рівень бідності та безробіття можуть спричинити зростання у молодої людини відчуття неспокою, непевності, розладу і суспільного відчуження та вести до ілюзорного світу алкоголю як втечі від проблеми життя”, — стверджує Іван Павло ІІ у промові до учасників конференції на тему алкоголізму 7 червня 1985 року. Церква стоїть на охороні людського життя та його гідності на різних стадіях розвитку як біологічного, так і суспільного. Наркотична та алкоголічна залежність нерідко формує упереджене ставлення до осіб з даними проблемами, або робить їх маргінальними особистостями. “Церква твердо вірить, що людське життя, навіть, якщо воно немічне і стражденне, завжди залишається прекрасним даром Божої доброти. На противагу песимізмові та егоїзмові, які залишають світ у темноті, Церква стоїть за життя: у кожному людському житті вона бачить величну красу.”.
“Християнська етика” — це наука про подолання зла і вдосконалення добра з позицій Христової науки. Подолання зла — боротьба з гріхом; удосконалення добра — наближення до Бога. Без знання цієї аксіоми неможливо зрозуміти тілесну (матеріальну) сутність профілактиколікувальних заходів щодо алкоголізму. Медицина, завданням якої є подолання даної проблеми — це наука, що вивчає людину як особу (духовну сутність) і як індивідуума (біологічну структуру) в її єдностівід зачаття до смерті, ведучи її до досконалості. Християнський погляд на терапевтичні заходи, зокрема на проблему алкоголізму, включає два рівні.
Вищий (духовний) рівень із метою повного вдосконалення повинен визначати стратегію подолання злих прикмет і заповнення цієї ніші позитивними вчинками. Нижчий (фізичний) рівень, який визначається життєдіяльністю (біологічними прикметами) особи, за своєю смертною природою є недосконалим і характеризується порушеннями анатомічних та функціональних взаємовідносин в організмі. На цьому рівні згадані зміни у структурі і функції людини супроводжуються процесами їх вдосконалення для продовження оптимальної житєдіяльності”. Поступ двох рівнів — духовного та фізичного — зумовлений вдосконаленням “правдивої свободи”, яка просвічує розум і вказує шлях у житті. Саме ця свобода скеровує моральну поведінку до правди та милосердя, іншими словами — формує цілість людської особи. “Все, що ображає людську гідність: добровільне самовбивство, каліцтва тілесні і умові тортури, змагання згнобити і самого духа: все це і подібне є ганебними ділами. Коли вони заплямовують людську цивілізацію, то таки більше обезславлюють тих, хто так поводиться, ніж тих, хто терпить таку несправедливість, а найбільше таки — противиться пошані для Творця.” Ці слова Другого Ватиканського Собору ставлять будь-яке спотворення людської свідомості різного роду залежністю на площину особового зв’язку людини з Творцем. Поряд із втратою чутливості до Бога втрачається також чутливість до людини, її гідності і життя; з другого боку, систематичне порушення морального закону, особливо в серйозному питанні про повагу до людського життя і його гідності, поступово ослаблює здатність відчувати життєдайну і спасительну присутність Бога. Залежність людини від наркотиків будького кшталту — алкоголю, тютюну, телевізора — становить загрозу переродження природної потреби людини в задоволенні у втрату чутливості до життя в усій його повноті. “У сучасному суспільстві явища наркотичної залежності набувають все більшого розповсюдження, що не може не тривожити. З одного боку, ці явища можна пов’язати з кризою вартості і сенсу, яку переживають сучасне суспільство і культура, а з іншого — зі стресами та незадоволеннями станом речей, що зумовлюються неможливістю самореалізації, гіперактивністю, посиленням конкуренції і анонімністю суспільної взаємозалежності…”, — говорить хартія працівників Папської ради у справах душпастирства в охороні здоров’я. Католицька Церква захоронює гідність людської природи від усіх питань у поглядах, таких, наприклад, як людське тіло, з яких одні його принижують, а інші — неспівмірно вивищують. Жодний людський закон не може краще забезпечити особисту гідність та свободу людини, як Христова Євангелія, дана Церкві. Наука Церкви застерігає перед послабленням образу “універсальної людини”. Кожній людині застережений обов’язок зберігати поняття цілісної людської особистості, у якій визначаються вартості розуму, волі, сумління, що у Христі були оздоровлені і піднесені. Відчуття поваги оточуючих, самоповага до себе, відчуття любові та вміння її дарувати — це основні критерії життя без залежності та шлях її подолання. В основі християнського життя лежать пізнання Божої любові та милосердя, досвід гідних та солідарних взаємин. У такому розумінні боротьба з алкоголем та іншими штучними “благами” є першочерговим та важливим завданням Церкви. Церква несе відповідальність за викорінення даної суспільної проблеми, оскільки очевидним є те, що головну роль у формуванні залежності відіграє духовний аспект. Сама залежність — це відповідь на онтологічно притаманні людині духовні потреби. Особливо завдяки цьому є ефективними методи та системи допомоги алкоголіку під назвою “духовно напрямлені”. Духовну неповноцінність або недостатність Духа можна поповнити тільки Духом, причому зробити це не під силу самій людині. Тут успіх можливий при умові співпраці, співдії Божого та людського. Небажання співдіяти задуму Творця характернее прагненням заповнити пустку “сурогатом”. Цю ілюзію можуть давати алкоголь, наркотики, насилля…
Наслідки такої залежності — це перешкода до духовного зросту особистості та самоакцептації, деградація соціальної, психологічно-біологічної сфери людини. Дані та показники медичних досліджень алкогольної проблеми.
Алкоголізм — це динамічний процес, який має свій початок, продовження та кінцевий результат. Як хвороба алкоголізм формується поступово, дуже часто непомітно для оточуючих і навіть для майбутнього алкоголіка. Цей період називають побутовим пияцтвом. Побутове пияцтво в різних людей відбувається порізному, триває в середньому від 5 до 10 років , у чоловіків починається у віці 20-30 років, у -інок у віці 25-35 років, переростає у алкогольну залежність. Доведено, що в тих випадках, коли починають вживати спиртне до 20 літнього віку або частіше, алкоголізм розпочинається швидше і перебігає значно злоякісніше. Свої особливості має алкоголізм, що розвивається у зрілому віці — після 45-50 років. Стадії алкоголізму швидко формуються, перебіг хвороби більш злоякісніший із швидким темпом розвитку і песимістичним прогнозом. Алкоголізм формує несприятливі умови для нормального функціонування сім’ї. Послаблюючи підвалини подружнього життя, вживання алкогольних напоїв нерідко приводить до сімейного розладу, сепарації. При обстежнні 2259 алкоголіків 18 % втратили сім’ю, у 11 % сімейне життя під загрозою розпаду. За різними дослідженнями, від 20% до 30% розлучень стаються через проблему алкоголізму. Алкогольне сп’яніння сприяє появі тимчасових регуляторів моральних та психічних проявів людської психіки, нерідко стає причиною того чи іншого антисоціального вчинку. Досліджено, що одна чарка випитої горілки порушує слухове та зорове сприйняття. Цей фактор неодмінно впливає на продуктивність як фізичного, так й інтелектуального роду праці. Від 60% до 80% конфліктів, порушень правил безпеки, відсутності на робочому місці спричинені вживанням алкоголю. Початкова стадія — це, властиво, хвороба алкоголізму, де проявляються та починають формуватися основні синдроми. Прояви нудоти, відраза до алкоголю пропадає. Змінюється стійкість на алкоголь, що переходить до збільшення толерантності, коли виникає від епізодичного до систематичного вживання. Психічне звикання характерне в формі обсесивного синдрому, тобтобажання випити ще більше. Стан сп’яніння супроводжується втратою почуття сорому та реальної оцінки наслідків скоєних вчинків. За даними статистики, в Англії 70% самогубств відбуваються у стані сп’яніння. Самогубства серед осіб, що зловживають алкоголем, спостерігаються у 8-10 разів частіше, ніж серед тих, що його не вживають. За даними ВООЗ, тривалість життя алкоголіка в середньому на 15 років коротше, аніж у осіб, що утримуються від частого вживання алкоголю. За даними Американської Психіатрирчної Асоціації, від 50% до 70% ув’язненних у тюрмах США відбувають покарання за злочини, пов’язані з надмірним вживанням алкоголю. Медична статистика свідчить, що найменше випадків алкоголізму припадає на вік до 20 років і старше 50 років. Найвищий показник у віці 40-49 років. У жінок алкогольна залежність спостерігається на десять років пізніше, ніж у чоловіків. За сімейним станом алкоголіки — це найчастіше особи розлучені, неодружені. Водночас життя алкоголіка скорочується приблизно на 20 років і в середньому не перевищує 55-літнього віку. Причому, 20% — це нещасні випадки або передчасна смерть.
Потрібно зазначити, що боротьба з пияцтвом сягає часів прийняття християнства на українських землях. Відомо, наприклад, негативне ставлення князя Володимира Мономаха до алкогольних надуживань. Найкраша наука нашої Церкви супроти алкогольної залежності належить св. Теодозію Печерському. Пізніше, через занепад Київської держави Церква не змогла ширше розгорнути боротьбу з пияцтвом. Шлях насадження пияцтва серед населення панівними верствами у Галичині ніс в собі соціальний підтекст. Алкоголізм розкладав людську мораль. Певною мірою продаж горілчаної продукції збагачував державний бюджет, проте, алкоголізм одночасно руйнував продуктивні сили народу. Масовий антиалкогольний рух сягнув Галичини в середині ХІХ століття. Поштовхом до цієї акції стали прояви національно-патріотичних змагань.
Церква під проводом Йосифа Сембратовича розпочала кампанію проти пияцтва. Наслідком таких радикальних дій стали масові зречення від вживання будь-якого алкогольного напою. У посланні “Про високу гідність людини” митрополит Йосиф Сембратович називає алкоголізм суспільно моральним злом, із яким людина втрачає особисту гідність, губить себе духовно і фізично. Наступним кроком митрополита було заснування “Братств тверезості”. Паралельно з поширенням антиалкогольних принципів почали різко спадати вартість, виробництво та продаж алкогольних напоїв. Простежувався різкий зріст рівня життя селянина та прозорі прояви національної свідомості. 1 квітня 1907 року у Львові видано статут українського товариства “Боротьба з алкоголем”. Це товариство поставило собі за мету визволення народу від влади алкоголю шляхом організації виступів, дискусій, видання брошур та журналів на антиалкогольну тематику, скликання антиалкогольних з’їздів, заснування в населених пунктах безалкогольних заїжджих дворів та лікарень для алкоголіків.
На початку ХХ століття із пастирським листом до гуцулів звернувся митрополит Андрей Шептицький. У цьому листі містилася критика пияцтва, що широко розповсюдилося серед гуцулів. Роз’яснюючи загрозу алкоголізму, митрополит Андрей наголошував на моральному та економічному чинникові проблеми.
Алкоголізм постає тут в дочасній та есхатологічній перспективі. Неабияку заслугу у пробуджені антиалкогольного руху 30-х років мала щоденна преса. Саме часописи вказували на можливість використати протиалкогольний польський закон. Справу популяризується і громадство стає до боротьби із лихом, що від віків його гнобить. Церковна влада, зокрема митрополичий ординаріат, теж не столи осторонь цієї проблеми: “Всім душпастирям поручається звертати увагу в проповідях про страшні наслідки пияцтва та заохочувати до тверезості. Щоб вірні занехали страшний та шкідливий наліг пиття алкогольних напоїв, які не тільки нищать здоров’я, але й спричинюють матеріальну проблему.” Висвітлюючи пасторальний на прямок антиалкогольної акції, Андрей Шептицький вбачав у пияцтві загрозу інституту сім’ї, промовляючи в одному з листів “До вірних”: “Пияцтво підкопує родинне щастя, стається нещастям дітей, не раз переходить до них тяжкими, страшними недугами. Пияцтво — підкопує усі дочасні добра. Пияк марнує усе: жінку, діти спроваджує на жебраків: пияцтво відбирає добру славу у людей. Хто шанує пияка? Хто числиться з його гадкою? Хто з нього не сміється? Хто ним не гордить?”
Із письмових доробків митрополита Андрея випливає, що проблема алкоголізму не розглядається суто на психофізичній площині. Залежність від алкоголю аналізується в релігійно-духовному ракурсі. “Християнин може відпасти від Бога та стати невільником диявола через пияцтво. Тим способом найбільше людей відступає від Господа Бога так далеко, що часто трудно їм уже вернутися. Треба Божої ласки, чуда, щоб такого грішника привернути до Бога. Пияцтво підкопує родинне щастя, стає нещастям для дітей, а не раз переходить до них тяжкими, страшними недугами. Пияцтво підкопує всі дочасні добра”.
У зверненні єпископів Києво-Галицької митрополії з приводу надмірного вживання алкогольних напоїв поруч з медичними та соціальними доказами негативної ролі алкоголю виступає біблійне підгрунтя: “Пияцтво приводить до розпусти: “І не впивайтеся вином, яке приводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом”(Еф. 5,18); “П’яниці забувають про Бога: “Горе тим, що тільки-но всавши вранці, женуться за напоями хмільними, і що, розпалені вином, засиджуються аж до ночі.”(Іс. 5,11).”
У зверненні програма подолання алкогольної залежності накреслена в напрямку індивідуальному та суспільному. Діяльність Церкви, що є також виховною установою, спрямована на виховання дітей та молоді на християнських вартостях, побудованих навколо приорітету особи.
Це необхідно робити в навчальних інституціях, плекаючи людську гідність через наближення пересічної свідомості до її підстав у християнській етиці. Шлях реабілітації суспільства лежить головно через родинну тверезість, заохочення до прийняття нею Святих Тайн Сповіді та Євхаристії.
2.2. Тютюнокуріння – гріх проти п’ятої заповіді Божої.
Життя – найбільший дар Божий; тому позбавляти життя себе або відбирати його в когось іншого – найжахливіший, найтяжчий гріх.
П’ята Божа заповідь ставиться з великою пошаною до людського життя, а тому забороняє всякий рід убивства, а також все те, що може зашкодити людському здоров’ю. Ця Заповідь забороняє не тільки вбивство тіла, а також убивство душі. Зловживання нікотином – це гріх проти п’ятої заповіді Божої, і також заборонено Церквою.
Сьогодні стверджено, що нікотин шкідливий для здоров’я і зумовлює узалежнення, яке викликає щораз більше зловживання.
Тютюнокуріння – повільно діюча отрута. Дія нікотину позначається на організмі, в якій би формі він не уживався; він тим більше небезпечний, що діє поволі, спочатку ледве помітно. Він спершу порушує нерви, а потім паралізує їх. Він розслабляє і запаморочує мозок. Часто він діє на нерви сильніше, ніж спиртний напій. Він більш підступний ворог, і наслідки його дії на організм дуже важко уникнути. Вживання його викликає потребу в спиртних напоях і у багатьох випадках вважає підстава для пияцтва. Вживання тютюну пов’язано з незручностями і витратами; ця брудна звичка поганить людину і неприємна для оточуючих. Все ж таки прихильники тютюну зустрічаються скрізь. Майже неможливо пройти через натовп, без того щоб який-небудь курець не пустив клуби отруєного повітря вам в обличчя. Неприємно і шкідливо знаходитися у вагоні потягу або в приміщенні, де повітря насичено парами алкоголю і тютюновим димом. Люди наполегливо продовжують отруювати себе цією отрутою, — але яке право мають вони поганити повітря, яким примушені дихати інші?
Вживання тютюну заподіює невимовну шкоду дітям і молоді. Хворі звички минулих поколінь відображаються на дітях і на молоді наших днів. Душевні хвороби, фізичні слабкості, розлад нервів і неприродні потреби передаються по спадку від батьків до дітей. Діти мають ті ж самі звички, і таким чином згубні наслідки тільки збільшуються і закріплюються. Це в чималій мірі є причиною фізичної, розумової і моральної звироднілості, які починають так турбувати нас.
Хлопчики вчаться палити в дуже ранньому віці. Звичка, яка розвивається в роки, коли тіло і розум особливо схильні до її дії, підриває фізичні сили, затримує зростання, притупляє розум і розбещує вдачу. Що ж можна зробити, щоб пояснити дітям і молоді, наскільки шкідлива ця звичка, в якій батьки, вчителі і служителі церкви самі показують їм приклад? Часто можна бачити, як маленькі хлопчики, що ледве вийшли з дитячого віку, палять. Якщо хто-небудь заговорить з ними про це, вони відповідають: “Мій батько теж палить”. Вони указують на служителя церкви або завідувача недільною школою і говорять: “Ця людина палить; чому ж для мене шкідливо поступати так, як поступає він”? Багато працівників союзу тверезості дуже прив’язано до куріння.
Боротьба з палінням проводиться засобами переконання і попередження: ця проблема повинна вирішуватися через санітарне виховання та інформацію, зокрема, рекламного змісту.
Потрібно зазначити, що Україна, належить до держав з високим рівнем розповсюдження куріння.
Однак нині у противників тютюну в нашій країні з’явився шанс виправити ситуацію. Справа в тому, що 15 березня 2006-го року Верховна Рада України ратифікувала Рамкову Конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну.
Таким чином, Україна приєдналася до 124 країн світу, які вже визнали цей міжнародний документ.
Конвенція вимагає, щоб ті країни, які ратифікували її, вдалися до заходів, що надійно зменшують рівень тютюнокуріння та рятують людські життя, таких як підвищення цін та податків на тютюн, всебічна заборона тютюнової реклами, правдиве і повне інформування про небезпеку вживання тютюну, організація допомоги тим, хто хоче позбутися куріння. Конвенція також спонукає до прийняття ефективних заходів в таких сферах, як захист від вторинного тютюнового диму, боротьба з контрабандою.
Крім того, Україні необхідно не лише ратифікувати документ, а й привести вітчизняне законодавство у відповідність до його рекомендацій, а також розробити чіткий механізм контролю за виконанням законодавчих актів у цій сфері.
Конвенція дає підстави для підвищення ставок акцизного збору. Зокрема, у ній сказано, що цінові та податкові засоби є ефективним та важливим методом скорочення споживання тютюну різними групами населення, насамперед – молоддю. Податки ж, відповідно до документу, мають встановлюватися з врахуванням інтересів охорони здоров’я.
За даними соціологічних досліджень, якщо підвищення ціни на тютюнові вироби буде значним – на 50 -100%, то це призведе до зменшення кількості курців. Деякі фахівці взагалі рекомендують підвищити ціни на сигарети в 5-10 разів. Звісно, не йдеться про те, щоб зробити це відразу. З огляду на прогнозований середній рівень виробництва тютюнових виробів в Україні та поступове зростання купівельної спроможності споживачів, можна підвищити ставку податку по окремих видах тютюнових виробів на 5—10%. Таке підвищення не викличе негативних наслідків, у тому числі й нелегального обороту тютюнових виробів.
“Країни, які проводять успішну політику боротьби проти тютюну, використовують цілий комплекс заходів, – розповідає президент Інституту ліберального суспільства Оксана Кисельова. – Насамперед це цінові заходи – підвищення податків на сигарети. Міжнародні експерти переконані, що підвищення податків, а отже, і подорожчання самих сигарет різко знизить попит на тютюн у країнах із низьким і середнім рівнями доходів, оскільки в них курці чутливіші до підвищень цін. При цьому доходи бюджету анітрохи не постраждають”.
Сьогодні у світі складається парадоксальна ситуація: у країнах із високим рівнем доходів куріння стає менш поширеним, а в країнах із середнім та низьким рівнями розвитку, навпаки, зростає. Можливо, це пов’язано з тим, що у розвинених країнах шкідлива звичка досить дорого коштує. Там податки становлять дві третини роздрібної ціни пачки сигарет, а в країнах із низьким рівнем доходів – не більше половини.
В Україні ж, якщо враховувати коефіцієнт інфляції, реальна ціна на тютюнові вироби знизилася. Скажімо, в ЄС акциз має складати не менше 1,20 євро на пачку сигарет в найпопулярнішій ціновій категорії. В Україні вимога щодо мінімального акцизу у твердих сумах існувала до квітня минулого року, але була скасована завдяки зусиллям тютюнових лобістів. Замість цього, було введено вимогу щодо частки акцизу в ціні всіх сигарет на рівні 22%. Навіщо введено таке обмеження і як воно сприяє скороченню куріння, автори поправки не пояснили.
Отже, законодавець створив сприятливі умови для виробників сигарет. Припустимо, замість реального підвищення акцизу у твердих сумах, лобісти переконають законодавців підняти норму частки акцизу в ціні. В такому разі, виробникам вигідно знизити роздрібну ціну, щоб частка акцизу відповідала законодавчій вимозі. Отже, обсяги продажу залишаться на поточному рівні, ціни стануть ще більш доступними, а реальні податкові надходження скоротяться.
Звичайно, у 20 разів піднімати податки ніхто не буде, однак виважене підняття ставки у твердих сумах було б цілком прийнятним. Це дозволило б і бюджет наповнити, і молодь від куріння відучити. Школяр, якому виділяють кишенькові на сніданок, добре подумає перед тим, як нести гроші до найближчого тютюнового кіоску. Доречи, тверді ставки не змінюються вже протягом кількох років.
З іншого боку стратегічно Україні треба досягати європейського рівня акцизного навантаження, бо процес інтеграції в Європу є об’єктивним. І тютюнова галузь має бути спроможною витримати європейські акцизи. Тому щороку, поки є час, треба робити виважені кроки для підвищення специфічних ставок акцизного збору.
Тим більше, що виробництво сигарет в Україні сьогодні бізнес вельми прибутковий й стрімко зростає. Із 45 млрд штук сигарет в 1996р. до 120 млрд. шт. в 2005р. Щодо структури ринку – то не важко переконатися, що “левову” частку на ньому займають недорогі ходові сигарети, які через свою доступність користуються особливим попитом у підростаючого покоління.
Проблема також у тому, що в Україні акцизна ставка на дешеві сигарети без фільтру сьогодні вдвічі нижча, аніж на сигарети з фільтром. Зроблено це було як підтримка невеликих вітчизняних виробників, які не ввійшли до міжнародних корпорацій. А також – як «турбота» про соціально незахищені прошарки населення. Хоча, насправді, це більше нагадує мимовільний геноцид.
А що думають з цього приводу українські урядовці та політики? Незалежно від того, які політичні сили представляють, вони загалом схвально ставляться до підвищення цін на тютюнові вироби – не може коштувати пачка сигарет дешевше, аніж хліб чи молоко.
Зокрема цю думку підтримує і керівник відомства, яке безпосередньо опікується податками – Олександр Кірєєв, голова Державної податкової адміністрації України:
“У цьому питанні ми повинні сповідувати такий підхід, щоб продуманою акцизною політикою стримувати споживання шкідливих товарів. На цей рік передбачено збільшення в 1,5 рази надходжень від акцизу до державного бюджету, але в той же час відповідний документ не прийнятий. І тому зараз “завис» великий обсяг надходжень до державного бюджету”.
“Сьогоднішня ситуація є ненормальною. Вона провокує демографічну кризу, оскільки третина працездатного молодого населення курить і це відбивається на їхньому здоров’ї. Гадаю, що зі вступом в дію положень Конвенції, буде прийнято ряд законів, які поліпшать стан речей, – вважає міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко. – На мою думку, цигарки мають бути значно дорожчими. І обкладатися більшими податками. Дешеві вони тому, що достатньо потужне лоббі тютюнове в Україні. З часом ми дійдемо до того, що тютюнові компанії певним чином будуть відшкодовувати значні кошти в бюджет”.
Держава має впливати на ціну тютюну та тютюнових виробів. Акциз – це власне не стільки просто державний збір для наповнення бюджету, це ще – і досить жорстке регулювання ціни з боку держави; це логічно і робиться в усіх країнах світу.
Отже, як бачимо тютюнокуріння є глобальною проблемою України. Розглядаючи цю проблему поглядом католицької Церви, повинні пам’ятати, що куріння це є заповільненне самогубство, бо це є свідоме переступлення Божих повелінь – великим гріхом проти п’ятої заповіді Божої.
2.3. Наркоманія та її духовні наслідки на людину
В наш важкий час відкрилася ще одна широка дорога в пекло – наркоманія. Основні причини наркоманії відомі – це духовна спустошеність серед молоді, втрата сенсу життя і моральна нестійкість. Але відомо, що не від усякого страждання треба тікати і не до всякої насолоди линути. “У скорботах душа зростає” — це гасло добре знали християни ранніх часів. Вони не шукали вихід із життєвих криз у розпусті, а ще більше наверталися до моральних засад і благали Святого Духа: “…прийди і вселися в нас і очисти нас від усякої скверни…”.
Спробуємо дати відповідь на запитання, чому наркотики популярні серед молоді. Відомо, що це прямий шлях до пекла, але які ж міфи спокушають молодь бігти назустріч омані? Чому вродливі, веселі юнаки та дівчата продають свою душу й тіло заради кількох “кубів” отрути? Чому вони свідомо втрачають здоров’я? І відповіді на ці численні “чому” у молоді різні:
“Наркотики допомагають текти від проблем, із ними легше жити”, “Я хочу мати вигляд дорослішого та “крутого”, “У житі треба хоч раз спобувати все…”, “Мене вже дістали і в школі, і вдома”, “Я хочу відчути кайф”, “Сьогодні тільки сильні та сміливі здатні приймати наркотики, і я хочу бути таким”.
Справді, за даними численних соціологічних опитувань, до основних причин зростання наркозалежності належать соціальні умови, втрата моральних цінностей і зневіра в можливість самореалізації. Але це тільки поверхові чинники. Корені проблеми – у глибокій душевній порожнечі, яку не заповнити ні модною східною філософією, ні роботою, ані розвагами. Душа без Бога щастя не має. Наркозалежна молодь очікує двох ефектів: розслабитися, відволіктися від повсякденних проблем чи трагедій, а, по-друге, здобути невідомі відчуття, аби стимулювати творчість.
Але ж наркотики допомагають недовго і не вирішують проблем, а лише додають нових. Навіть ті, хто усвідомлюють свою залежність, не можуть знайти засобів для зцілення. Бруд на собі бачиш, а змити цю скверну, як не силуєшся, самотужки вже не можеш. Рятівний шлях – мовити собі: «Годі! Нажився вже так, як друзі повчали і як сам бажав. З цієї хвилини всі сили своєї душі віддаю на те, щоб далі жити не так, як мені приємно, а як Бог велить». І тільки тоді вже переходиш до надії та віддієшся Божому визволенню і піклуванню.
Відомо, що не лише життя самого наркозалежного перетворюється на пекло, а й насамперед його оточення, сім’ї. Його життя обертається в замкненому колі: зранку піднявся – треба шукати гроші; добув – треба купити зілля; купив – треба прийняти; прийняв – треба спати. Родина, робота, діти з цього кола, зрозуміло, випадають. Наркозалежність буває фізичною і психологічною. В першому випадку наркотик блокує вироблення певних речовин, які регулюють стан організму. Після відмови від вживання починається «ломка»: больові відчуття, нестерпна лихоманка, холодний піт, нудота, блювання, невгамовний нежить. Психологічна залежність глибша, і медицина без волі пацієнта безсила. Деякі психологи вбачають її причини у спогадах про ейфорію наркотичного сп’яніння або страх змінити звичний устрій життя. Насправді це істинно демонічна залежність, і зцілення повинне відбуватися не так у фізичній, як духовній площині. Здорова душа поведе до одужання знівечене тіло.
Марно “початківці” тішаться міфами на кшталт: “Вживання наркотиків – моя особиста справа”, “Можна ширятися з розумом, щоб потім не зависнути”, “Від легких наркотиків шкоди не буде”. Наркомани зі стажем часто кажуть: “Перший раз – це завжди забагато, а тисячі разів – це завжди замало”. Від наркотика відмовитися реально тільки одного разу – коли тобі його пропонують уперше. Для тих, хто стоїть перед таким вибором, а точніше диявольською пропозицією “спробувати всього один раз”, пропоную порівняння:
Але яким бачиться це зло з християнської точки зору. По-перше, наркоманія дуже близька до страшного гріха – самовбивства. Крім цього, цей прояв зла іде поруч з чорною магією, ворожбою, спіритизмом і є прямим спілкуванням з ”потойбічним світом”, духами пітьми. Майже всі покоління ворожбитів користувалися подібним зіллям для до сягнення відповідного “тонкого” стану, для безперешкодного спілкування зі своїми ”богами” – демонами. Саме бажання людини прийняти наркотичне зілля, бажання відчути сильний, незвичайний стан або доторкнутися через цей вплив до незнайомого таємного світу – є вже добровільним запрошенням духам пітьми скористатися його почуттями, взяти владу над його душею заради чогось, невідомого, “цікавого”, незвичайного.
Наркотик: біль, спустошеність, СНІД, розпач, відчай, зневіра, кримінал, самотність, розлучення, страх, залежність, вічна загибель.
Бог: любов, радість, мир, терпіння, доброта, милосердя, віра, ніжність, свобода, вічне життя.
Що ж нам каже Святе Письмо про наркоманію? Дійсно, в Ізраїлі стародавніх часів цієї проблеми не існувало, але можна сміливо застосовувати всі тексти, що засуджують пияцтво. Тож невипадково у віруючих склалася традиція молитися за зцілення наркозалежних перед іконами Божої Матері «Неупиваєма чаша» і «Цілительниця», а зі святих угодників на це дано особливу благодать великомученику Пантелеймону та преподобним Агапіту й Іпатію. Біблія попереджає, що п’яниці (а разом з ними і наркомани) царства Божого не успадкують (1 Коринт 6:9). Наркоманові все байдуже, крім одного: «били, мовляв, мене, а мені не боліло, товкли мене, я ж того не чув; як розбуркаюся, то знову почну того ж шукати» (Книга приповістей Соломонових 23:35).
Християни знають, як стараються спокусити нас демони, затягнути своєю солодкою брехнею починають кожному недосвідченому в духовному житті пропонувати під виглядом смачних страв начинені смертельною отрутою плоди, як кожен наш добрий почин стараються повернути в сторону неправдивого добра. Свої спокуси, сітки, капкани злі духи завертають в красиві і привабливі одежі. Зазвичай, ми стараємося бути дуже недовірливими до всяких ”солодких”, “приємних”, “особливих” душевних станів, не приймаємо без серйозної перевірки ніяк “одкровень”, “видінь”, “просвітлень”, “з’явлень”, “блаженних станів” і т.п. незвичностей. Не довіряємо і зненацька “сильним почуттям” і в покаянні, і в молитві, і в прояві гарячої ревності, бережемось і остерігаємось, бо навіть тут можливі впливи диявола.
Надто велика ціна вчиненої помилки – загибель людської душі. Та все ж і ми буваємо спокушені і обмануті бісами.
Що ж стається з тими, хто прагне і шукає подібних сильних, сліпучих, приємних відчуттів, все нових і нових, більш незвичних переживань, видінь, “одкровень”? Така людина дуже скоро попадає під повний вплив злих духів, стає їх рабом – душею і тілом. Біси будуть тішити попавшого в сітки чоловіка до тих пір, доки він зовсім не загрузне в пристрасті наркоманії, коли він перестане бути самостійною особистістю, а переродиться в нікчемний придаток наркотичного зілля, коли в центрі його життя залишиться тільки одне бажання – знову і знову ввійти в те “царство”, яке відкривається через наркотик. Наркоман починає жити в неіснуючому світі, що покритий “рожевим туманом”, та дуже скоро демони позбавляють його і цієї радості, потреба ж прийняти наркотик посилюється, дози ростуть, без нього все важче стає жити, а відчуття втрачають свою первинну красу” і дуже швидко згасають. Поступово з “рожевої хмари” все чіткіше і ясніше виглядає страшна і повна задоволення морда диявола.
Він уже більше не лестить і не приваблює свою жертву, а грубо насміхається з неї, невпинно підсуваючи нав’язливу думку про самовбивство. Добровільний відхід з життя – є самою ядовитою їжею, яку диявол пропонує своїм вибранцям, щоб отримати в полон їх безсмертну душу. Якщо ж наркотичні експерименти над своєю душею поєднані з пристрастю до рок – музики ( чи подібних неї до неї форм сучасних демонічних культів ),то це прискорює падіння на дно смертельного провалля.
Ось тільки один приклад, якого помішання розуму можна досягнути, скориставшись “досягненнями” сучасної молодіжної культури. На Заході почали простежуватись такі страшні події: молоді наркомани, які дійшли до краю помішання під впливом речовин, що викликають галюцинації, в пошуках все нових відчуттів і вже не знаходячи задоволення в “незвичній подорожі в нірвану”, закінчували життя самогубством таким чином: Вони піднімались на дах високої будівлі, вводили собі смертельну дозу найсильнішого наркотика і негайно кидались з висоти будівлі вниз. Дія препарату починалась уже в часі падіння і людина відчувала фантастичні відчуття “польоту”, а смерть від великої дози наступала вже в повітрі – на землю падало його мертве тіло…
З’явились навіть рок-пісні, які оспівували такий вид самознищення, “подвигу”, ”вищого пілотажу” при польоті в пекло…
З чого ж починається наркоманія? Сьогодні, коли більшість молодих людей з раннього дитинства пізнають багато тяжких гріхів, зі всіх боків оточені відступництвом від Христа, далекі від Святої Церкви, вони неминуче відчувають важкий внутрішній стан: душа їх ніби притиснута величезним каменем – не висповіданими гріхами, немає достатньої віри, християнських знань, щоб звернутися до Господа, шукати в молитві, в таїнстві покаяння полегшення, зцілення, звільнення цієї від важкої ноші. Постійне відчуття внутрішнього дискомфорту спонукає шукати легші засоби, які зняли би цю важкість, дали можливість втекти від тугих, удушливих пут, що стягують душу (так діють нерозкаяні гріхи), сховатися від мук совісті, знайти свій світ ілюзій , де немає ні турбот ні печалі.
Ми християни, знаємо напевне, що такий світ істинно бажаний душею і повністю реальний, набагато реальніший цього видимого світу. Те місце “світле, добре і спокійне”, від нього віддалені і “хвороба, і печаль”, як сказано в молитві священика за померлих. Це місце називається – царство небесне, благовістити про яке і приходив на землю Господь наш Ісус Христос, і яке відкриється при другому Його пришесті, коли вже Він прийде судити живих і мертвих.
Але вхід у вічне Царство відкритий тільки для тих, хто проніс свою душу непорочною через всі напасті віку мужньо, тверезо, розсудливо, без малодушності і саможалю, хто чесно відкидав всяку ворожу оману, бісівські хитрощі, шукав одну правду, Істинного Бога, не приймав за істину всякі підробки, не проміняв вічне блаженство, як проміняв Ісав своє первородство брату своєму Якову ( Бут. 25 ).
Стан наркомана в глибокому демонічному полоні схожий по темряві своїй і віддаленості від Світла на стан пророка Іони в череві морського чудовиська на дні водяної безодні. Ніби-то і не живий чоловік і не мертвий – тіло ще живе, а душа вже “по той бік світу”, серед бісів у пеклі.
Сьогодні існують сучасні клініки та реабілітаційні заклади. Але тільки сила Божа здатна звільнити людину з цього полону. І віруючі повинні молитися за наркозалежних братів, сестер, сусідів, знайомих, стати помічниками Божими у цій нелегкій справі. Згадайте силу молитви матері блаженного Августина, святої Моніки. Вона своїми слізьми та палкою материнською молитвою достукалася до Бога, і єпископ, побачивши незмірну глибину її горя, мовив: “Не може бути, щоб загинув син таких сліз!”. “Не гинуть сини сліз!”, – писав блаженний Августин, і тому перший, хто повинен молитися за зцілення наркозалежного, – це його мати. Не даремно ж існує прислів’я: “Молитва матері і з дна моря дістане”.
У Книзі Буття написано: “Де Дух Господній — там свобода”. А якщо диявол почне обстрілювати тебе поганими думками, то відстрілюйся всесильним знаряддям – прилучанням до святих Таїн, постом і молитвою. Та навіть коли ти вже помилився, це ще не закриває тобі шлях до прощення. “Святі були такі ж люди, як усі ми, – казав преподобний Силуан Афонський. І багато з них прийшли від веиких гріхів, але через спокуту і каяття досягнули та здобули царство Боже. І всі, хто туди приходять, ідуть через каяття». Бачення свого гріха, за словами святителя Ігнатія Брянчанінова – це великий дар. В народі кажуть, що найбезталанніший той, за кого ніхто не молиться. Молитва спонукає Бога розкрити в наркоза-лежному бажання і потяг до спасіння, які Він заклав у кожне серце.
Наркоманія – одна з глобальних суспільних проблем в Україні, що сягає коренями у моральну кризу сучасної культури: втрату цінності життя, його повної нігілізаці. У полоні постмодерних гедоністичних тенденцій залишається позаду сенс життя, моральні вартості, перекреслюється практично усе – людина відвертається від існування Бога.
Людина, що затрачає зв'язок з Богом, перестає бути учасником динаміки божественного життя Пресвятої Тройці. Вона позбавляє себе можливості розвиватися та реалізовуватись вповні, деградує, зводячи своє життя лише до споживацтва тварного світу. В людській істоті, що не в силі себе самостійно зреалізувати твориться вакуумний мікроклімат, наростає розчарування життям і усім що воно пропонує – це початок саморуйнвіного процесу, що часто веде до шукання себе у світі наркотиків. Зпершу наркотики є доступними за ціною /дешевші ніж "якісний" алкоголь/ і можливістю придбання (нічні клуби, дискотеки, аптеки, "точки" та освітні заклади – через розповсюджувачів).
Розвиток самовбивчого узалежнення від наркотиків є наслідком розвитку пристрасті, що через поступову деформацію духовної сфери прямує до повного хаосу і як результат – вбивства людської істоти.
Наркоман своїм узалежненням "тихо" – без якої-небудь критики заперечує стан існуючої соціальної структури. Він вже не спроможний запропонувати якихось раціональних реформ, відкидає все, не пропонуючи нічого, нігілізм стає його мазохістичним кредом, способом життя.
Наркотики приходять у життя більшості узалежнених у 13-14 років з курінням плану і коноплі, а вже після кількох прийомів наркотичної сировини починає розвиватися узалежнення. Кожен хто починає вживати наркотики може спочатку пізнати міріади відчуттів – відчути все про що коли-небудь мріяв: "геніальність", "кайф", ілюзію кохання, впевненість у собі… Наркоман створює для себе "можливість" втечі від оточуючої дійсності. Ілюзія наркотично-ейфорійного щастя швидко приводить до наслідку: розвивається постійне узалежнення від наркотиків, людина відчужується від сім'ї, церкви, суспільства, гіпершвидко старіє організм, прогресує звикання до доз, прямуючи по висхідній прямій до постійного збільшення щоб досягнути бажаного ефекту.
Результат – вживання наркотиків вже в "системі" (постійно як хліб і воду) – вимагає 200-400$ на місяць – це надто велика сума для молодої людини, тому вона починає красти у багатих батьків або сусідів. Середній вік наркомана 24-25 років. Статистика залежних від наркотичних речовин невпинно зростає. Львів – займає одне з "перших" місць по числу наркозалежних. Практично половина наркозалежних гине від передозування. Наркозалежні – "група ризику" тому що постійно існує велика ймовірність ураження через нестерильні голки ВІЛ-інфекцією, гепатитом.
Завдання Церкви, як говорить II Ватиканський Собор "досліджувати знаки часів" тому християни не можуть відмежовуватися від руйнівної психосоматичної хвороби – наркоманії простим осудом – це зло і таврувати наркоманів як невдах та покидьків суспільства. Місія християнина – показувати дорогу повернення до життя в Тому, що лікує: "Я Господь Бог твій, цілитель твій" (Вих. 15.26) та бути сучасним самарянином, що дієво любить ближнього.
Загострення проблеми наркоманії вимагає постійно шукати альтернативних шляхів запобігання злу: інформувати (засоби масової інформації, проповіді, катехизація молоді) про наркотичні засоби, як такі, що ведуть до вбивства людини. Щоб запобігти відчуженості молодої людини від оточення треба цікавитись "чим живуть" діти та підлітки, створювати різноманітні підліткові клуби, молодіжні організації за зацікавленнями. А також взоруючись на життя українських новомучеників свідчити християнським життям істинність та сенс того у що вірю словами.
Наркоман переживає свій стан як важку неволю, потребуючи визволення з неї (Іван Павло II до VIII Світового Конгресу Терапевтичсних Об'єднань). Завдання суспільства і Церкви зокрема, – створити всі умови для реабілітації людей, що є "в'язнями" важкої недуги, що руйнує людину. В Україні вже існують групи анонімних наркоманів (АН) – завдяки зустрічам сприяють ресоціалізації наркозалежних, що виявляють бажання пройти шлях відмови від наркотиків. Також є корисним досвід країн Західної Європи, де існують реабалітаційні центри для наркоманів у кожному великому місті, часто не один (у сфері соціальній Церква тісно співпрацює з державою). У реабілітаційному центрі працюють християни (миряни, священники чи богопосвячені особи), що володіють знаннями і навиками праці з наркозалежними та мають повну підтримку церковних спільнот. Такі соціальні працівники допомагають узалежненій людині через довіру і любов до неї відчути цінність життя у Бозі. Християнин – це той хто може бути з…, боротися разом з наркозалежним проти важкої недуги. Папа Іван Павло II наголошує, що важливу роль відіграє: "Допомога наркоману у відкритті власної людської гідності, розвитку його як активного суб'єкта, вивільнення тих індивідуальних багатств, що поховані наркотиками шляхом довірливого повторного активування механізмів волі, спрямованої до повновартісних ідеалів" (Іван Павло II).
Завдання Церкви – всіляко підтримувати створення реабілітаційних центрів для узалежнених та сприяти широкій пасторальній праці християн у подыбних державних та церковних струтурах.
Лікування від наркоманії – втручання у цілісність людської особи, тому що пов'язане з цілковитим переосмиленням життя, поверненням до своєї гідності синів Божих по благодаті. Воплочений Христос об'явив людям справжню людину, бо "своїм воплоченням Син Божий поєднався із кожною людиною" (II Ватиканський собор, "Gaudium et spes"). Шлях реабілітації – дорога до життя в Христі, бо Він – Той, що піднімає упалу людську природу і восрешає навіть того, який вже для світу загинув. Людина що наслідує Христа, пізнає себе і бере участь у житті Пресвятої Тройці.
Список використаних літератури
- Алкогольная болезнь. Поражения внутренних органов при алкоголизме (под редакцией проф. В.С. Моисеева), Москва, издательство Университета дружбы народов, 1990. – . 165 с.
- Бабаян Э.А. Лекарственная зависимость// Б.М.Э. 3 издание. М.: Советская энциклопедия, 1980.- т.12. – 700 с.
- Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений), Лененгард: Сталкер, 1998. – 231 с.
- Белогуров С.Б. Наркотики и наркомания: книга для всех. СПб. Университетская книга, 1997. – 178 с.
- Біблія: книги священного писання старого та нового завіту. – К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2005. – 1426 с.
- Большой энциклопедический словарь/Под. Редак. А.М. Прохорова. Москва.: Бодьшая российская энциклопедия СПБ.: Нориннт, 1998. – 1456 с.
- Вайт Є.Г. Сім’я и здоровье. Рига, 1990 – 254 с.
- Велігурський Ю. Тернини на шляху молоді до християнських ідеалів//Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України. – Острог., 1997. – 11-14 с.
- Веренич Г.И. Наркомания и подросток. Минск, 1987. – 310 c.
- Генкова Л.Л., Славков Н.Б. Почему это опасно. – М.: Просвещение, 1989. -310 с.
- Декларація ювілейного помісного собору Української Православної Церкви Київського Патріархату “Церква і світ на початку третього тисячоліття”. //Документи і матеріали ювілейного Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату. – 2001. – 17-18 с.
- Документи Другого Ватіканського Собору. Львів: “Свічада”, 1996 – 760 с.
- Дунаевский В.В.,. Стяжкин В. Д. Наркомании и токсикомании, Ленинград, 1990. – 166 c.
- Ентін Г.М. Коли людина собі ворог. – К.:“Знання”, 1973. – 344 c.
- Жариков Н. М., Морозов Г. В., Хритинин Д.Ф. Судебная психиатрия: учебник для вузов, М., 1997. – 452 c.
- Жуков О. Пути спасення. Свято-Успенская Почаевская Лавра, 2002 – 832 с.
- Катехизис Католицької Церкви. Синод Української Греко-Католицької Церкви, 2002 – 772 с.
- Катехізис. Издательство Украинской Православной Церкви. – К., 1991. – 416 с.
- Катрій Ю. Божі Заповіді: Дорога до спасіння. /2-ге вид., випр. – Львів: “Месіонер”, 1999. – 172 с.
- Катрій Юліан. Перлини східних отців. Львів, 1998 – 344 с.
- Митрополит Михаїл. Поширений катехисиз Православної Церкви Христової. К.: Воскресіння, 1992. – 176 с.
- Мілян І. проблеми християнського виховання молоді в українському суспільстві// Всеукраїнська міжнародна християнська асамблея. К., – 1998. – 213-214 с.
- Никитин Ю. И. Нервоно–психические заболевания при алкоголизме, К.: “Здоровья”, 1988. – 188 c.
- Ні алкоголізму//Голос Церкви. – 2004. – №12. – 3 с.
- Олійник о. Т.П. ЧСВВ.Сила Хрещення:засади духовного життя. Львів: Видавництво оо. Василіан, 1994 – 336 с.
- Пархотик И.И. Как сохранить здоровье.– К.: Наукова думка, 1981. – 374 с.
- Петренко Л.Ф. Підступний ворог. – K: “Знання”, 1981. – 230 c.
- Практическая Симфония для проповедников Слова Божия. Свято-Троицкая Сергиевая Лавра. 1992, – 492 с.
- Пролог в поучениях. Свято-Успенская Почаевская Лавра. 2004, – 688 с.
- Протоієрей Серафим Слобідський. Закон Божий. К., 2003. – 656 с.
- Пятницкая И.Н. Клиническая наркология. Ленінград: Медицина, 1975 – 387 с.
- Рожнов В.Е. Cудебно-психиатрическая экспертиза алкоголизма и других наркоманий. Москва: Медицина, 1964. – 188 с.
- Святитель Василий Великий. Беседы. М.: Московское подворье Свято-Троицкой Лавры, 2001. – 415 с.
- Святитель. Иоанн Златоуст. Избранные беседы. Украинская православная церковь Полтавская епархия Спасо-Преображенский Мгарский монастырь, 2001 – 462 с.
- Сім’я та алкоголізм //Пізнай правду: християнський часопис. – 2003. – №5. – 15-21 с.
- Троицкие листи Полоное собрание. М., – Том 1.- 2002 – 800 с.
- Троицкие листи : полоное собрание. М., – Том 1.- 2002 – 832 с.
- Тютюн, алкоголь, наркотики в молодіжному середовищі: вживання, залежність, ефективна профілактика /О.О. Яременко, О.М. Балакірєва, О.О. Стойко таін. – ;К.: Державний інститут проблем здоров’я та молоді, Український і-т соціологічних досліджень, 2004.- н.7 – 196 с.
- Філарет Патріарх Київський і всієї Руси-України. Проблема сім’ї// Документи і матеріали ювілейного Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату. – 2001. – 36-37 с.
- Хартія працівників охорони здоров’я. Папська рада до справ душ пастирства в охороні здоров’я. Ватикан, 1995 – 128 с.
