Маленьке село Наїн, що знаходилось 37 км. на південний схід від Назарету. Саме там ми стаємо учасниками євангельської події, яка відбувається біля брами цього містечка, що так і називалась «брама плачу». Євангелист зображує нам похід двох процесій. З одного боку хода смутку, втрати, безнадії та плачу, а з іншого – переможна хода Ісуса, Який є Самим Життям, Він той, хто приносить Воскресіння, дарує мир та радість, у Ньому навіть смерть – безсила.
І ось тут це недільне Євангеліє наповнює духом надії і життя, духом доброї новини не тільки для вдови, що втратила єдиного сина, але і для кожного з нас, для наших сімей, спільнот, держави. Ісус наблизився до цього маленького незамітного міста, Він приходить там де є біль і смуток. У Ньому Бог «навідався до народу свого». Для Господа немає безнадійних чи «малих», Він не дивиться на «людську велич», але приходить там, де бракує життя, бракує радості.
Почуття провини, комплекси меншевартості спонукують нас часто іти цією дорогою, ховаючись у натовпі сумнівів чи спокус. Наприклад, молода дівчина чи юнак, покликані до великого, вибирають, нажаль, деколи зовсім тимчасове і смертоносне. Господь приготував щасливе подружжя, а натовп спокус і пристрастей, та занижене почуття власної Богом даної гідності запроваджують до втрати ціломудрія та вміння жити в чистій і справжній любові у майбутньому.
Інколи ми пробуємо жити у плинній ілюзії неправди та компромісів, мовляв «усі так живуть», «важко іти проти течії», «краще іти зі всіма». Подумаймо скількох чоловіків, матерів, працівників, чиновників… зламала така безвідповідальна позиція.
Займаємо місце в похоронній процесії і тоді, коли безкінечно оплакуємо наші нереалізовані мрії, нарікаючи на людей, на обставини, владу, час… Можемо собі уявити скільки подружніх пар віддають перевагу жити у постійних чварах, «махаючи палкою по темряві», а натомість інколи достатньо спробувати запалити хоч маленький вогник любові, впустити у стосунки хоч невеликий промінь надії. Один чоловік, що працював у суді, де розглядалися подружні справи щодо розлучень, сказав, що за його практику він прийняв величезні стоси паперу, на яких вилито незліченну кількість звинувачень, скарг, очорнень, витрачено дуже багато енергії та сили. Натомість якщо б позивачі намагалися перенаправити хоча б 10 відсотків цієї енергії на щось світле – напр. пошук примирення через спілкування і безумовне прощення, то ситуація із подружжями була б у нас набагато кращою. Насправді вартує тільки піднести серце і погляд, щоб побачити скільки прекрасних можливостей існує для скріплення тієї ж подружньої єдності: спільна молитва, час для двох, читання Божого слова, відвідування корисних тренінгів про сімʼю, зрештою наважитися на чудову нагоду – подружні реколекції. І тоді переконуємось, що для Господа немає безвихідних ситуацій.
Ключовий момент із сьогоднішнього Євангеліє – дозволити Ісусові доторкнутися до місця нашого болю, втрати. Дати можливість Господеві промовити до себе, щоби Його Слово могло піднести, воскресити.
Дорогий брате, дорога сестро, святкуючи і цієї неділі свято Воскресіння, сьогодні перед тобою питання: що вибираєш ти? Чи це Слово Боже спонукує тебе до твоєї Пасхи – чи хочеш дійсно перейти у процесію життя? Чи хочеш крокувати у ній впродовж цього тижня, може місяця, року, чи навіть життя?
Ісус наближається, Він є завжди поруч Тебе, дивиться на тебе милосердним поглядом любові, а особливо тоді, коли тобі найважче. Він просить тебе не плакати, не нарікати… Але до Тебе також звернений і безкомпромісний наказ: «Кажу тобі встань!» Господь очікує твоєї активної позиції. Може настав час запросити щиро Ісуса у процесію свого щоденного життя, особливо до його зранених і безнадійних сторін. Можливо найкращий момент зробити постанову поправити своє життя, прийняти Життєдайну тайну Покаяння. Можливо найсприятливіша саме сьогодні можливість для прийняття чіткого і конкретного рішення про час для особистої молитви та щоденного читання Божого Слова, що дасть Тобі силу піднестись і самому свідчити силу Божої любові і радості.
Наш Спаситель запевнив кожного з нас: «Я прийшов, щоб ви мали життя і мали його вповні». Тож вибираймо життя!!!
Автор: о.Василь Нестер, голова Комісії у справах родини Самбірсько – Дрогобицька Єпархія.
