Кілька днів після шлюбу, я з коханою дружиною сиділи за філіжанкою ранкової кави з цинамоном і гвоздикою, аж тут мене осінило – нарешті я ж маю повне право писати про шлюб і дотичні речі. Поспілкувавшись із кількома подружніми парами, які сміливо за останні десять років можна щорічно номінувати на "сім'ю року", я вирішив написати статтю про те, як же стати справжньою, християнською сім'єю, як зберегти романтичні почуття і в той же час розвивати свою любов, вдосконалювати союз між подружжям і Богом.
Думаю, варто розпочати з того, що сучасний підхід до стосунків, не тільки подружніх, є виключно контрактний. Мається на увазі те, що при найменшій недогоді однієї сторін іншій, контракт розривається і як то кажуть «Goodbye, my love», і «До побачення», розвід, і привіт «Нове житття». Це ідеологія світська, одноразові знайомства, одноразові стосунки. Світ ставиться до людей, як до предметів, об’єктів, як хочеш, тільки не, як до особистостей, осіб, людей. Так нас змалечку вчить телебачення, естрада, всілякі шоу і т.д. Ще не так давно, близько ста років тому, таку поведінку вважали б неадекватною, розпусною. Таке ставлення до людей робить їх нещасними і затягує у вир нерозбірливих зв’язків і короткотривалих шлюбів. Статистика розлучень жахає. За даними Держкомстату, на 295 тисяч укладених шлюбів в Україні припадає 130,7 тисячі розлучень. Тобто розлучаються 44,3% подружніх пар. А якщо взяти до уваги цивільні шлюби, які також розпадаються, то рівень розлучень в Україні, за даними фахівців, сягає 61%. Тобто, розпадається більш як половина пар! Це найвищий показник у Європі, за даними Євростату.
Щонайперше, насправді ніяких розлучень існувати не може. Ісус сказав: «Що Бог з’єднав, людина хай не розлучає»! Отже навіть думка про розлучення є гріхом. Проблема розлучень полягає не у фінансових труднощах, не в алкоголізмі, не у вимушених розлуках, а саме у неадекватному і нездоровому підході суспільства до стосунків. У чому ж полягає різниця між Контрактом і Союзом.
Контракт, це акт, що укладається за добровільною згодою обох індивідів, або сторін. Це акт, який свідчить про те, що « Я буду з тобою жити доти, доки мені зручно, доки мені вигідно, доки ти не будеш заваджати моєму егоїзму поїдати нас обох».
Союз у свою чергу – це священний вияв доброї і непримушеної волі двох осіб. Це спосіб сказати іншій людині: «Я тебе люблю! Я хочу все життя присвятити тобі, твоєму щастю, твоєму благополуччю. Я готовий забути про власне я і злитись з тобою воєдино, доповнити тебе, стати з тобою одним цілим». Також союз повинен бути утвердженим Найвищою владою – Творцем, адже Він є той, Хто започаткував такі співвідносини між нашими праотцями – Адамом і Євою. Саме Господь є тим, хто привів Єву до Адама і зв’язав їх узами любови в перше подружжя. Сам Творець задумав поєднати людей великим актом любови. Подружжя повинне впустити Бога до себе, у свої стосунки, у своє життя, і тільки тоді, вони можуть розраховувати на Його прихильність до них, на Його благословення і опіку.
Дуже часто подружня пара, яка тільки но вступила у шлюб, знаходяться у стані ейфорії. Їх всі вітають, вони гуляють, медовий місяць, подарунки і т.д. А потім… Потім вони поринають у буденність. Він днями пропадає на роботі, вона нервується, сумує і переживає вдома. Згодом з’являються діти, купа проблем, нові обов’язки, переживання. Ще згодом він починає заглядати до кнайпи після роботи, а вона гуляти з подругами, які тільки те і роблять, що шукають їй коханця. Молоде сімейство в шоці. Адже вони і уявити собі не могли, що все буде саме так. Поступово всіляка романтика, всілякий час на себе відходить на другий, третій, десятий план. А якщо взяти до уваги те, що особливо для галичан, діти то є найголовніше в житті, то страшно уявити, що в скорім часі лишиться від того щасливого і радісного подружжя, яким воно здавалось у перші дні спільного життя.
Молодим людям, які мають намір вступити у подружнє життя потрібно усвідомити собі, що стосунки потрібно будувати на любові, а не закоханості, а в нас ці поняття завжди плутають, або утотожнюють. У кількох попередніх статтях, я неодноразово роз’яснював у чому ж різниця між цими двома кардинально різними поняттями. Звісно, вони можуть співіснувати і навіть давати прекрасні плоди, але коли їх розділяти, коли приділяти увагу виключно коханню, або шукати насолоди і задоволення тільки власних потреб, то ніц доброго з того не вийде, більше того, якщо ви шукаєте у стосунках задоволення власних потреб, то вам варто звернутись до психотерапевта, адже це схоже на клінічний нарцисизм і егоцентризм.
Так напревеликий жаль егоцентричність сучасного суспільства давно подолала всілякі мислимі і немислимі бар’єри. Християни замість того, щоб всіма силами хапатись за будь які можливості зберегти в собі хоча б краплинку людяности, кидаються з головою у хаотичний вир світського життя, забуваючи про того, хто створив їх, про того, хто дав їм це життя і можливість дійти до вічного щастя, вічного миру і спокою, вічної радості. Любов – це акт, постійний, вічний акт доброї волі служити на благо іншої людини, турбуватись і піклуватись про неї, її благополуччя, щастя і спасіння. Закоханість у свою чергу може ґарантувати тільки непевність, адже зараз я тебе кохаю, а завтра побачу дівчину, яка привабливіша від тебе і як самець орангутанга побіжу кохати її. Звісно, що закоханість – це все ж таки дар Бога людям, але вона може бути благословенням тільки тобі, коли її фундаментом є любов, справжня, чиста.
Молоде подружжя повинне неустанно трудитися над вдосконаленням своєї любові, своїх стосунків, як між собою, так і стосунків з Богом. Спільне відвідування Літургії, приступання до святих тайн Сповіді і Євхаристії, спільна молитва і читання св.Письма, спільні відвідини парафіяльної спільноти, спільний перегляд доброго фільму, чи просто спільна подяка Творцеві за смачний обід, сприятимуть вашому зближенню, як одне з одним, так і з Творцем. Не варта думати, що Бог то Великий, старий і суворий дідуганисько, який сидить десь там високо в хмарах і Йому немає діла до нас. Він завжди присутній тут посеред нас, Він вболіває за нас, допомагає нам, навіть тоді, коли ми засліплені власною гордістю, зарозумілістю, або ж темним незнанням переступаємо Його закони. Навіть після падінь Він допомає нам піднятись і йти далі. Тому потрібно щодня молитись, просити Його допомоги і підтримки і Він ніколи не полишатиме вас. Насправді я зустрічав багатьох людей, які практикують таке життя і можу з майже 100% впевненістю сказати, що якщо ці люди і не є до кінця щасливими, то є дуже близькими до щастя.
Чоловіки, як і жінки повинні вдосконалювати розуміння свого партнера. Ви повинні знаходитись у безперервному діалозі, постійно бути у спільності. Ісус сказав, що «Бо де двоє або троє зберуться в Моє Ім’я, там Я серед них» (Мт.18, 20). Якщо ви провадитимете спільну молитву, то Ісус не може не бути з вами і не чути ваших молитов. Є безліч добрих книг, які допоможуть кожній молодій сім’ї вдосконалити свої стосунки, навчитись любити одне одного і бути прикладом для інших сімей.
Дамян Вільчинський
