На перший погляд, це дивне питання. Інститут шлюбу виражає певну ідею (принаймні, згідно Семюела Тейлора Кольріджа). Коли зрозуміємо ту ідею, яка оживлює сьогодні інститут шлюбу, то це стане важливим кроком у визначенні складних тенденцій сімейного життя у різних суспільствах ХХІ-го століття.
Зокрема, ми повинні придивитися до людей, які сьогодні укладають або здебільшого живуть у шлюбі. Серед них переважають найбільш багаті й освічені люди. Цей факт вражає, що найбільш економічно розвинута група жінок в історії людства, зокрема випускниці американських університетів, були тими, хто, в першу чергу, укладали і залишалися в шлюбі.
Ті жінки не виходять заміж заради сексу: середньостатистична американська жінкасьогодні має вже десятирічний дошлюбний досвід сексуального життя, перш ніж укладе перший шлюб у віці 27-и років. Їм не потрібно виходити заміж задля економічного виживання: у них достатньо високий потенціал заробітків, що вони за необхідності можуть обійтися без чоловіка. Їм не потрібний шлюб задля статусу: незаміжня жінка сьогодні легко досягає висот професійної та соціальної кар’єри. Їм навіть не потрібно виходити заміж, щоб мати дітей, оскільки народження позашлюбних дітей вже не викликає суджень з боку суспільства. Польський антрополог Броніслав Маліновський характеризує шлюб як засіб прив’язання чоловіка до жінки і дітей. Сьогодні жінка не потребує бути прив’язаною до чоловіка.
Ті зміни матимуть великі революційні наслідки. Економічна незалежність жінок – головний бойовий клич феміністського руху – вже значною мірою осягнута. Жінки з грошима не потребують чоловіків, так як потребували їх матері у минулому. Інтригуюче дослідженняпереможців державної лотереї у штаті Флорида виявило, що у випадку самотніх жінок, які вигравали понад $25000, існує менша ймовірність що вони одружаться протягом найближчих трьох років, у порівнянні з жінками, які вигравали менше 1000$.
Часто ми запитуємо, чому люди не обирають шлюбу: не укладають шлюб, або не інвестують достатньо в їх шлюб, щоб зробити його тривалим. Врахувавши великий розрив серед різних класів щодо шлюбних тенденції, більш повчально задати протилежне питання: чому багато зреалізованих, освічених, незалежних жінок все ще обирають шлюб?
Моя відповідь: одним словом – це народження дітей. Освічені батьки мають високу мотивацію, щоб дати своїм дітям найкращі шанси у житті. Вони знають, тому що багато читають, що у рівних умовах діти, які виростали у благополучних сім’ях, краще дають собі раду в житті. Наявність двох батьків означає, що обов’язки по догляду та заробітку грошей можна легко розподілити на двох. Не має достатніх підстав, враховуючи показники зростання економічної забезпеченості, говорити про стабільні домашні господарства з одним дорослим членом у ролі «глави сім’ї» (хоча це відображено в урядових опитуваннях). Як доводить життя, дві голови краще, ніж одна. Як пише Ешлі МакГвайер, «подружні пари сьогодні, як правило, розподіляють на двох відповідальність за заробіток грошей, догляд за домом і виховання дітей».
Народження і виховання дітей завжди було однією з ідей, що лежать в основі інституту шлюбу. Але сьогодні це головна мета шлюбу.
Шлюб вже перестав бути першочергово економічним інститутом, а перетворився на виключно соціальний, орієнтований на прагнення разом народжувати і виховувати дітей. Звичайно, виховання дітей завжди було однією з ідей, що лежить в основі інституту шлюбу. Але сьогодні, це головна ідея.
Шлюб стає, зі слів Шеллі Ландберг та Роберта Поллака, «договором спільного батьківства» або «зобов’язанням» щодо виховання дітей. З їхніх слів: «Практичне значення шлюбу як контракту, який підтримує традиційний гендерний розподіл праці, безумовно, послабло… для чоловіків і жінок з вищою освітою шлюб все-ще зберігає своє практичне значення як зобов’язання забезпечити високий рівень вкладу обох батьків у дітей».
У дійсності ж, як зазначає МакГвайер, чоловіки та жінки і надалі розділяють заробіток грошей і догляд за дітьми більше за гендерним, ніж за симетричним принципом, оскільки чоловіки виконують приблизно дві третини обов’язку заробітку грошей, а жінки – дві третини обов’язку догляду за дітьми. А симетрія відображається у відносинах розподілу влади, а не у виконанні конкретних завдань кожним з батьків. Жінки у тих відносинах вільно обирають свою роль, яка не нав’язується певними економічними умовами. І ця роль стосується не догляду за домашнім господарством, а виховання дітей.
У науковій праці економіста Джейна Лебера Герра мовиться, що молоді матері з вищою освітою пізніше йдуть працювати, ніж це вимагає «економічна логіка». Чому? Лебер Герр не дає відповіді. Я також не знаю, але готовий обміркувати це питання. Матері з вищою освітою хочуть більше часу проводити зі своїми дітьми, бо знають, що це добре для розвитку дитини. І вони дійсно, дійсно, дійсно дбають про це.
Я називаю такі шлюби інститутами з високим інвестиційним вкладом батьків у виховання, які сильно контрастують як з старомодною неегалітарною моделлю, у якій присутня сильна економічна залежність жінки від чоловіка, так і з романтичною моделлю «ти доповнюєш мене», яку пропагують у більшості голлівудських фільмів.
Діти – це об’єднуючий чинник таких сучасних, егалітарних шлюбів. Це, частково, пояснює зростання «сірих розлучень» (коли супруги розлучаються після тривалого стажу сімейного життя), коли показники розлучень подвоїлися серед осіб старше 50 років за останні 25 років, і пар, які поважають свої зобов’язання виховувати дітей разом, але потім розлучаються — не «поки смерть не розлучить нас», а «доки наш старшокласник не закінчить навчання і почне самостійне життя».
Батьки мають право обирати свого супруга уважно, планувати народження дітей і залишатися разом, поки виховують своїх дітей. Як результат, їх діти, за інших рівних умов, мають кращий старт у житті. Всупереч прогнозам більшості соціальних коментаторів, у 2017 році шлюб як і раніше залишається засобом присвяти себе досягненню тих цілей. Сучасний шлюб загалом існує не для грошей, сексу чи статусу, але заради дітей.
Річард В. Рівз – старший науковий співробітник відділу економічних досліджень і співдиректор Центру з питань сім’ї та дітей в Брукінгському інституті. Він є автором нової книги «Dream Hoarders: How the American Upper Middle Class is Leaving Everyone Else in the Dust, Why That's a Problem, and What to Do About It»
Джерело: Modern Marriage: For Our Kids by Richard V. Reeves
Переклад: Ігор Леньо Інститут родини і подружнього життя
