"У священичому житті мені часто доводилось спілкуватись із подружжями і питати, що їм спадає на думку, коли вони чують про подружжя. Близько 70% осіб говорили про випробування, труднощі, обов’язки. І лише 5 % вказували на позитив",- о. д-р Теодосій Грень.
Відтак, перший виклик, який стоїть перед подружжям і сім’єю – зауважити та збагнути, що подружнє життя цінний дарунок Бога. Вкрай важливо віднайти радість подружнього життя. Коли двоє осіб переконані, що вони є причиною радості одне для одного, всі побічні ефекти спільного життя відходять на другий план. Випробування, завдання, терпіння стають тінню подружньої любові.
Другий виклик – надмірний індивідуалізм. Доволі часто трапляється так, що хтось із подругів, або ж двоє бажають, аби все оберталося довкола них. Сьогоднішнє подружжя прагне розвиватись паралельно, не лише в економічній сфері, але й в стосунках. На що це впливає? Надмірний індивідуалізм схиляє людей до переконання, що подружжя буде корисним мені доти, доки мені це вигідно.
Здоровий індивідуалізм же сприяє розвитку кожного в подружжі. Інтелектуальному, духовному, культурному. Він сприяє розвитку подругів, як особистостей. Натомість, надмірний індивудуалізм здатний зруйнувати подружжя. Він може зробити двох осіб, які живуть під одним дахом, чужими людьми. Які перетинаються вкрай рідко, не мають спільних тем до розмов, а своє подружжя трактують як вигідний контракт.
Третій виклик – культура тимчасовості. Ще 20 років тому, коли хтось купував автомобіль, це була інвестиція на довгі роки. Сьогодні ж, купуючи навіть дуже дорогу річ, ми знаємо, що вона служитиме нам недовго. Ця ментальність тимчасовості впливає і на подружжя. Люди все менше хочуть вирішувати проблеми, працювати над стосунками. Їм значно легше просто втекти від проблеми, знищити її. Мовляв, сьогодні мені добре з цією людиною, а завтра, якщо в нас з‘являться якісь труднощі, – не проблема. Розбіжемося, розлучимося. Людина з таким світоглядом не може укласти правосильного подружжя.
Четвертий виклик – брак прикладів любові. Де люди вчаться любити? Очевидно, що в сім’ї. Коли дитина бачить, як батьки живуть правдивим і щирим подружнім життям, вона також цього навчається. Сьогодні вкрай відчутний брак сильного християнського подружжя. Перед церквою, перед кожним із нас стоїть завдання показати, яким має бути ідеал подружжя.
З браком цих прикладів пов’язаний ще один важливий момент: як часто в подружньому житті діти є свідками ніжності батьків? Як часто діти бачать жести любові батька і матері? Часом, дорослі соромляться проявляти свої почуття при дітях. Та це помилка. Дитина мусить бути свідком любові і ніжності батьків. Лише так вона зможе навчитися любити.
П’ятий виклик – страх серйозних стосунків, відповідальності за іншу особу. Коли серйозніше приглянемося до цього страху, то побачимо, що в чоловіків це боязнь того, що вони втратять свою свободу. Вони думають, що від моменту одруження почнеться постійний контроль, обов’язки, діти. Жінки, натомість, підсвідомо бояться самої ролі жінки. Модні тенденції пропагують жінку сильну, незалежну, професійно кваліфіковану. Це все чудово, але при цьому просувається думка про те, що жінка не матиме часу на дітей і подружнє життя. Такі суспільні впливи формують підсвідомий страх. Відтак, виникає небажання взяти на себе роль жінки, роль чоловіка.
Страх також пов’язаний із впевненістю. Люди хочуть мати 100% впевненість в майбутньому подругові, математичну формулу. Але такої впевненості бути не може. Коли говоримо про впевненість щодо іншої людини, то на думку приходить міркування, що кожен хоче мати поряд із собою ідеал. Та ідеальних людей немає. В тому то й краса подружжя, що подруги можуть спільно зростати, розвиватись, допомагати одне одному осягнути головну мету християнського життя – спасіння. Годі шукати ідеалів, ними потрібно ставати день за днем будуючи подружнє життя. Взаємна любов варта того, аби ризикнути.
Шостий виклик – економічна нестабільність. Брак праці, низька заробітна плата, через, яку подруги не можуть забезпечити гідне життя для себе та своєї сім’ї. Сьогодні все більше подруж укладаються в старшому віці. Молодь же виправдовується нестабільним доходом, браком солідної матеріальної бази. Економічна нестабільність стає ментальною проблемою суспільства. Мовляв, немає коштів, то й не потрібно думати про подружжя та родину. Колись про це подумаємо. Та це велика помилка. Потрібно доносити молоді те, що недостатня фінансова незалежність від родини, не має бути чинником відсування подружжя.
Сьомий виклик – міграція. Вкрай поширене сьогодні явище. Міграція має чимало плюсів, як для тих країн, які приймають мігрантів, так і для самих людей, які прагнуть збагатитися. Щоб забезпечити себе та свою родину, повозити рідних по світу, оплатити навчання дітей. Водночас, міграція – величезний виклик для подруж та родин. Численні розбиті сім’ї, діти-сироти при живих батьках, подружжя, які роками спілкуються по телефону чи через соціальні мережі. З часом, вони стають чужими, почуваються покинутими і непотрібними одне одному. Міграція хороша лише в тому випадку, коли в іншу країну перебирається ціле подружжя чи сім’я. Всі інші, на жаль, призводять до руйнації родини.
Восьмий виклик – контрацептивна політика сучасного суспільства. Демографічна криза має високі показники не лише в бідних, але й в економічно-стабільних та розвинутих країнах. Зараз побутує антинароджувальна ментальність. Вона заторкує також і християнські подружжя. Навіть при вінчанні подружжя кажуть ми одружуємося, хочемо жити в християнському подружжі, сповідатися, причащатися, але не бажаємо дітей. Вже сама ця настанова обох з подружжя чи когось одного з подругів унеможливлює укладання правосильного шлюбу.
На жаль, сьогодні часто це плутають з відповідальним батьківством. Одне є відтермінувати дітонародження, а інше – виключити його повністю. На жаль, сьогодні все частіше християнські подружжя замикаються на головну ціль подружнього життя. Загалом є дві рівнозначні цілі подружжя. Скерованість подружжя на осягнення добра кожного з подругів. Тобто, духовне і фізичне єднання, щоб чоловікові та дружині було добре разом. А друга, та не менш важлива, – дітородження. Подружжя призначене для того, щоб у співпраці з Господом дарувати життя.
Дев’ятий виклик – виховання дітей. Шалений ритм життя, праця, залученість в різних проектах призводять до того, що дорослим бракує часу на виховання дітей. На превеликий жаль, ми забуваємо, що це природнє право та головний обов’язок батьків. Школи, садочки, секції та гуртки виконують лише допоміжну функцію у вихованні. Головна відповідальність лежить на батьках. Сьогодні, на жаль, також спостерігаємо відхід від традиції спільного споживання їжі, спільної молитви. Все менше часу подруги та рідні проводять разом. Брак спілкування, втома негативно впливають на стосунки. Тому вкрай важливо систематично знаходити час, який ви приурочите лише рідним.
Десятий виклик – моральна розбещеність суспільства. Сьогодні через медіа, фільми, рекламу пропонується чуттєвість без меж. Все частіше з‘являються ролики з оголеним жіночим тілом. Частим лозунгом також є «Свобода…» Свобода, подарована Господом, трактується дуже викривлено. Так, як зручно, певним компаніям, структурам чи групам. Але свобода і вседозволеністсь – різні речі. Сьогодні можемо почути від людей: я можу мати все, що забажаю. Ні. Господь створив нас для щастя, радості. Але ми маємо певні цінності, пріоритети, орієнтири. Отож цій ментальності вседозоленості не можна дозволити панувати в нашому християнському подружжі.
Автор: Уляна Іванишин
Фото:womo.ua
Інститут родини і подружнього життя
