Подружжя – це унікальна людська спільнота, яка відрізняється від будь-яких інших відносин між чоловіком і жінкою.
Шлюб згідно сімейного кодексу України – це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Крім того, подружжя може укласти шлюбний договір. Він укладається в письмовій формі й засвідчується нотаріусом. Договір, укладений до реєстрації шлюбу, набуває чинності з моменту державної реєстрації шлюбу, після неї — із моменту нотаріального посвідчення. Контракт має за ціль врегулювати лише майнові відносини між чоловіком і дружиною, їхні майнові права та обов’язки (пор. ст. 93 СКУ).
Шлюбний контракт можна розірвати з ініціативи однієї сторони або за згодою двох сторін шлюбних відносин. У деяких країнах світу шлюбний контракт може містити домовленості про певні умови особистих відносин між подругами.
З християнської точки зору, шлюб – це нерозривні сімейні відносини між чоловіком і дружиною, які реалізуються через певні сімейні права і обов’язки.
В основі християнського розуміння шлюбу лежить біблійне поняття «завіту», як договору між сторонами, коли двоє стають «одним нерозривним цілим», щоб турбуватись про добро одне одного та майбутніх дітей. (Бут.2:20-24; Ефес.5:22-33; Малахія 2:14).
Згідно біблійного розуміння, завіт передбачає, передусім, вірність кожної з сторін даним обіцянкам. Завіт націлений на творення спільності життя між особами. В основі християнського шлюбу лежить подружня присяга, як зобов’язання двох сторін жити разом як сімейна спільнота, вести спільне домашнє господарство.
Християнське розуміння шлюбу також передбачає наявність певних подружніх обов’язків чоловіка і дружини.
Це подарувати цілого себе іншій людині, прийняти дар іншої людини, спільно дбати про сім’ю, любити, зберігати подружню вірність, бути відкритими до народження дітей, плекати статеве співжиття в рамках норм християнської моралі, не залишати свого супруга аж до смерті, дбати про його потреби, будувати сімейне спілкування, обговорювати і погоджувати важливі рішення стосовно сімейного життя.
Коли порівнюємо християнський шлюб та шлюбний контракт, то розуміємо, що йдеться про різні речі: шлюб є нерозривний, а контракт – розривний, обумовлений певними рамками часу та особистими інтересами сторін.
Канонічне церковне право виключає можливість шлюбного контракту на момент шлюбу.
Канон 777 стверджує: «На підставі подружжя між супругами виникають рівні права й обов’язки в тому, що стосується спільності подружнього життя» (Кодекс канонів Східних Церков). Кожен член подружжя повинен піклуватись про спільне добро своєї сім’ї.
А канон 826 каже: «Не можна правосильно укладати подружжя з умовою».
Канон 1102, пар. 1 Кодексу Канонічного Права стверджує: «Шлюб укладений під умовою, яка стосується майбутнього, не буде правосильно укладеним». Контракт висуває певні умови щодо особливостей ведення спільного домашнього господарства й користування спільним майном сім’ї.
Згідно Сімейного кодексу України шлюбний контракт можна укласти і після реєстрації шлюбу, тобто у будь-який момент сімейного життя.
На мою думку, існують певні відмінності між християнським поняттям шлюбу як «завіту» та «шлюбним контрактом», а саме:
- Завіт спрямований на особи чоловіка і дружини, розбудову сімейної спільноти Контракт орієнтований на матеріальні речі, майнові відносини
- Завіт реалізується через «дар цілого себе» обох супругів, на пошані людської гідностіКонтракт передбачає турботу про вигоду сторін, спосіб набуття й статус особистої власності
- Завіт передбачає подружню вірність, стабільність стосунків Контракт – турботу про виконання умов угоди
- Завіт триває ціле життя, аж до смерті одного з подругів Контракт – певний визначений термін
- Завіт націлений на якість стосунків, вимагає турботу обидвох про якість стосунків Контракт – на виконання умов, що вимірюється кількісними показниками згідно усього переліку умов
- Завіт грунтується на довірі, добровільному підпорядкуванні вимогам сімейного життя, безкорисливому служінні Контракт – на недовірі, турботі про захист особистих прав та інтересів, бізнес-стосунках задля власної матеріальної вигоди
- Завіт передбачає бажання й готовність зберігати стосунки у сладних умовах Контракт передбачає ймовірність невиконання умов, не мотивує зберігати відносини у складних життєвих обставинах, дає можливість втекти від відповідальності.
- Завіт передбачає релігійний (ідеалістичний) світогляд наречених, релігійне життя Контракт передбачає раціональне, меркантильне ставлення до життя
З огляду на це перед укладенням шлюбу пара мала б поставити собі питання: Ми хочемо співжити разом, узаконивши й врегулювавши наші відносини? Чи хочемо любити одне одного, бути сім’єю, спільно долати труднощі?
Тобто, йдеться про мотивацію: Що хочемо будувати? Сім’ю чи співжиття на умовах контракту? Бути єдиним «ми» чи двома «я»?
Мотивація також відкриває внутрішню настанову кожного з подружжя до життя та іншої людини.
Мотивація шлюбного завіту: я хочу подарувати цілого себе та прийняти цілого тебе як дар; хочу послужити тобі; хочу зробити тебе щасливою; бажаю виконувати свої обов’язки заради тебе; турбуватись про вигоду свого подруга та дітей
Мотивація контрактних стосунків діаметрально протилежна: я беру тебе задля себе, ти повинен щось робити заради мене; я хочу будувати стосунки на паритетних, вигідних умовах – вклад кожного 50 на 50, я свідомий примусу забезпечити виконання умов
В основі завіту лежить справжня любов, а контракту – недовіра, страх.
В ідеалі сімейні відносини повинні будуватись на принципах взаємної поваги, людської гідності, любові, безкорисливого служіння, прощення і порозуміння. У реальному житті не завжди легко налагодити сімейні відносини між подругами. Особливо перші роки сімейного життя вимагають від наречених докорінної перебудови свого життя, аби поставити свого подруга на перше місце, дітей – на друге, батьків – на третє, друзів – на четверте. А це вимагає неабияких зусиль. От і виникають спокуси убезпечити свої інтереси на випадок невдачі.
Фото: rd.com
Автор: Ігор Леньо Інститут родини і подружнього життя
