Наше суспільство, як правило, звертає велику увагу на старт подружжя – і особливо на весільну церемонію. Ми праві, що необхідно звертати велику увагу на щось. Але саме продовження шлюбу – це якраз реальний виклик, і у таких ситуаціях ми залишаємося часто наодинці з проблемою. Пропонуємо вашій увазі дороговказ для подружжя, який є навчальним матеріалом «Школи життя». Він містить двадцять основних ідей про те, як зробити ваші сімейні стосунки успішними. Любов, зрештою, – не просто почуття, а навик, якому треба навчитись. Ось невеликий посібник, який говорить про це.
Перші десять ідей про те, як зробити успішними сімейні стосунки на десятиліття після весілля читайте у Щасливе подружжя: шлях до успіху
11. Подружня терапія
Подружня терапія, на перший погляд, – це лише запасний варіант на випадок, коли стосунки не складуться; насправді ж, це єдиний найбільший інструмент, який може допомогти запобігти невдачі.
Подружня терапія працює, тому що сім’я – це безпечне середовище для обговорення питань, які піднімаються спільно подругами наодинці, хоча це може привести до поганого настрою та звинувачень.
Почуття, що нас не чують вже доволі довго, не дозволяє нам слухати інших. Але в кабінеті хорошого психотерапевта, який вміє налагодити спілкування, який дозволяє кожній стороні висловитися, який співчуває обом сторонам та не проголошує правоти однієї з сторін, це стає можливим.
Терапія може стати надійним, дипломатичним, запасним виходом, оскільки дає нагоду дистанціюватись від конфліктної атмосфери домашнього життя. Терапевт може допомогти подружжю побачити, що за гнівом однієї людини стоїть біль та історія відчаю з дитинства. Або може допомогти комусь дізнатись, що відчуває інша людина, яка опинилася у ситуації ворожої тиші або нещадного осуду з боку найближчих осіб, які намагаються нас контролювати. Терапевт може тримати обидві сторони на безпечній відстані так довго, щоб вони почали розуміти, що відбувається у душі кожної з сторін.
Одне з ключових завдань терапевта полягає в тому, щоб відкрити нам більш зважений, шанобливий, розумний, реалістичний погляд на ситуацію, який відрізняється від нашого початкового бачення. Добрий, мудрий голос терапевта повинен стати нашим голосом. Ми починаємо інтуїтивно розуміти, що інші сказали б у певній ситуації, або за відсутності найрідніших осіб у моменти кризи та самотності навчилися говорити деякі важливі, заспокійливі, добрі речі до самих себе.
Терапія – це одна з найбільш щедрих речей, яку можемо запропонувати всім, хто живе разом з нами, і це зробимо не для того, щоб догодити собі. Ті, хто вже скористався терапією, є більш безпечними для свого оточення, бо вони навчились попереджати тих, хто залежить від них, про те як вони можуть розчарувати їх своєю поведінкою. Ми приписуємо собі та тим, хто любить нас, здатність «взяти себе в руки» (уміння контролювати себе), коли необхідно негайно поспілкуватись з ними, коли вони готові показати себе такими, якими є у складні моменти.
12. Сімейні зустрічі
Ми скоординували наші щоденники і склали спільні плани, можливо, там є запрошення няньки з догляду за нашою дитиною, коли ми запланували відвідини ресторану, який нам обом подобається. Можливо, це трапляється не так часто сьогодні. Однак це важливий момент. Бо, в іншому випадку, ми опинимось у ситуації, що будемо мовчати, коли будемо разом, або говоритимемо лише про те, наскільки добрим був салат із моцарелли, або що наш колега сказав на зустрічі того самого дня. У нас є можливість по-справжньому поспілкуватись, один раз, бо потім буде складно знайти іншу нагоду.
Це не повинно ображати нас, наші стосунки, наше мислення, а саме: усвідомлення, що іноді дуже важко підібрати питання, які дійсно допоможуть відновити канали почуттів одне до одного. Можливо, нам потрібно штучно вести так нашу розмову, щоб вона дала найкращий результат.
Ось деякі з найбільш інтимних питань, що допоможуть подолати розчарування чи знеохоту, які можемо систематично задавати одне одному, під час побачення в ресторані у проміжках між споживанням страв:
– Яким чином я образив тебе?
– Коли я цілком задовольняю тебе?
– Коли ти відчуваєш, що я тебе недооцінюю?
– За що я мав би вибачитися перед тобою?
– Яким чином я тебе дратую?
– Що ти потребуєш від мене?
Такі розмови, без нарікань або самозахисту, можуть врятувати любов. Вони також допомагають покращити статеве життя з огляду на те, що ми часто не торкаємося глибоко фактів пережитого роздратування та болю.
13. Образи
Протягом кількох століть наша культура нав’язувала нам дуже привабливе, романтичне бачення яким повинен бути добрий шлюб: у якому подруги глибоко та інтуїтивно розуміють одне одного; мають чудовий, сповнений любові секс, коли ніхто з подругів не захоче мати стосунки на стороні; коли подруги, звичайно, дуже зайняті, але знаходять достатньо часу щоб бути разом, є щасливі у компанії одне одного; є душевними партнерами, немов дві половинки єдиного цілого; коли подруги люблять одне одного такими, якими є насправді.
Це бачення подружжя особливо впливове, оскільки на початку спільного життя стосунки дійсно можуть бути подібними до тієї картини. Але, з плином часу, кожне подружжя змінюється: з’являються розбіжності, точки глибокої напруги, секс стає рідшим і різним. Виникають питання, чому наш подруг фліртує з кимось іншим, помічаємо речі, які хочемо змінити у своєму подругові; починаємо придиратись і критикувати одне одного, поверхово спілкуватись та ображати одне одного. Це не виглядає як добре подружжя, і ми таємно (а часом відкрито) починаємо звинувачувати свого подруга у тому, що він нас дратує.
Ми гніваємось, але на задньому плані виступає правда, яку не хочемо відразу визнати. Ідеал ніколи не буде реальністю впродовж довшого часу – як для нашого подружжя, так і для будь-якого іншого. Є причини бути засмученими, але не розлюченими або ображеними. Слід однак трохи менше звинувачувати себе й свого подруга. Це не наша вина. Це тому, що ми оцінюємо наші стосунки за перебільшеними, вигаданими стандартами, коли слід послуговуватись більш скромними і набагато справедливішими стандартами реальності.
14. Подружжя інших людей
Наше відчуття того, чи наше подружжя розвивається добре чи погано, сильно і глибоко залежить від нашого ментального уявлення про те, якими, на загал, повинні бути шлюби. Ми, звичайно, звикли усе порівнювати. (Ми, наприклад, почуваємось забезпеченими чи доволі бідними, залежно від того скільки грошей, на нашу думку, є в інших людей).
На жаль, вже на робочому місці присутня значна асиметрія, що змушує нас суворо судити про себе самих. Ми добре знаємо власний шлюб зсередини, в той час у нас, як правило, присутнє сильно відредаговане, обмежене та очищене бачення шлюбу інших людей. Здебільшого, ми бачимо інших у публічних життєвих ситуаціях, коли рівень ввічливості у відносинах є нормою.
Але чітко усвідомлюємо власні неприємності: холодне мовчання, сувору критику, вибухи гніву, епізоди грюкання дверима, гіркі нічні звинувачення й перепалки, розчарування щодо статевого життя та моменти болісної самотності в спальні. Так, ми приходимо до висновку, що наш власний шлюб є однозначно заклятий, набагато темніший і болючіший, ніж було дотепер. Під час страждання ми навіть звинувачуємо нашого подруга: «ніхто більше не повинен з цим миритися».
Щоб отримати більш точне уявлення про те, якими насправді є подружжя інших людей, не є примхою чи підступом, а першочерговим завданням здійсненим в любові, щоб побачити справжню природу того завдання. Не для того, щоб ствердити, що наше подружжя – жахливе і закляте, але щоб зрозуміти, що шлюб – це істотно і неминуче важкий проект для реалізації. Якщо ж зможемо правильно побачити інше подружжя завдяки досить точних фільмах, романах та чесного спілкування з старшими чесними парами, то прийдемо до несподіваного й досить приємного висновку: що наш власний шлюб, насправді, доволі нормальний і добрий.
15. У моменти найчорніших днів
Буде час, коли будемо почувати себе дуже похмуро з приводу нашого шлюбу. Ці моменти не обов’язково триватимуть довго, але вони неодмінно траплятимуться – і нам слід бути до того підготованими.
Так, у періоди агонії ми можемо розраховувати на моменти люб’язної втіхи.
Чому я уклав шлюб з цією людиною? Як це сталось, що усе пішло неправильно?
Коротко кажучи: це не ваша провина. Кожен, з ким ви добре познайомились, часом поводиться нестерпно у важливих сферах життя. Немає жодної людини, з якою ви могли б жити у шлюбі, яка б час від часу не викликала у вас почуття відчаю. Слід пам’ятати, що ви також можете зробити щось подібне.
Сьогодні багато людей страждає через подібні речі, це траплялось у минулому, і буде в майбутньому. Це жахливо, але це ваша участь у спільному досвіді людства. Можливо інші не багато говорять про це, але мільйони людей глибоко співчуватимуть вам з приводу того, що з вами відбувається. Ви почуваєтесь цілковито самотніми, але ви належите до значної (хоч сором’язливої) більшості.
Наприклад, виважений, прогнозований партнер викричався на вас через зачинені двері вашої ванної кімнати пізно вночі, і так збудив дітей. Або, високопоставлений, красиво одягнений ІТ-консультант відчуває страх з приводу того, що його подруга дізнається, що у нього любовний онлайн-роман з іншою.
Почуття, що ви не проти, якби ваш партнер помер швидко і безболісно у такий момент, і дав вам шанс все почати наново. І це зовсім нормально. Це не означає, що ми хочемо завдати шкоди партнерові. Це минеться.
Насправді, ніхто не здатний по-справжньому зрозуміти іншого. Те, що ваш подруг не розуміє вас у важливих сферах життя, – цілком неминуче.
Так, ви напевно хотіли б мати «роман». Це видається логічним і природнім бажанням. Було б чудово відчувати, що ви – бажані, люблені, належно оцінені у ліжку. Але позашлюбна пригода не вирішить ваші актуальні проблеми.
Ваші страждання через подібні бажання в такі моменти – доволі реальні. Але пізніше ці бажанння не здаватимуться настільки поганими. Ми звикаємо до різних речей. У дійсності ми спроможні впоратися з тими почуттями краще, ніж це видається на перший погляд.
16. Комфорт
Шлюб – це те місце, де люди можуть забезпечити комфорт одне одному. Але сам намір це зробити не завжди автоматично реалізується як здатність допомагати одне одному. Двоє людей можуть довший час підтримувати одне одного, щедро ділитись своїми дарами, однак не набудуть необхідні навики, як можна реалізувати свої добрі наміри, і через те залишатимуться наодинці з почуттями самотності, що нас образили, що нас не люблять.
Ми самі спричинюємо власні проблеми, бо не бажаємо визнати дивне, загалом непомітне явище: наскільки різноманітними та індивідуальними можуть бути наші уявлення про допомогу. У кожного з нас є власний, улюблений стиль як можемо утішити й заспокоїти іншу особу, яким ми послуговуємось природно, щоб заспокоїти інших, хоча така наша поведінка може бути неправильною. Необхідність вияснити той особливий спосіб, у який кожен з нас потребує прояву любові, щоб її можна було відчути – це актуальне завдання для кожного подружжя.
Ми можемо бути таким типом людей, які у смутку або в труднощах, потребують передусім, щоб їх слухали мовчки.
Знову ж таки, любов не може бути справжньою, якщо не супроводжуватиметься чіткими та конкретними рішеннями наших проблем. Або ми можемо потребувати сторонньої підтримки, або великої дози оптимізму, або потіхи відповідно підібраними словами.
Нещастя полягає в тому, що ми досить легко можемо роздратуватись через неправильний спосіб вияву любові, а також швидко можемо образитись, коли наші зусилля будуть недооцінені нашим подругом. Розуміння того, що існують різні стилі допомоги, попереджує нас про серйозні ризики непорозуміння. Замість того, щоб дратуватись час від часу через неналежну допомогу з боку нашого подруга, краще спробувати зрозуміти – можливо, в перший раз, – основну правду, що наш подруг, хоч помиляється, однак насправді намагається бути добрим, делікатним.
17. Подруги як діти
Образливо думати, що наш подруг часом може поводитись так, як поводяться маленькі діти. Однак та дитина має роботу, кредитну картку, а також їздить на авто. Але за тим стоїть потужний мотив, що схиляє нас прийняти той спосіб поведінки.
Ми достатньо терпеливі й вибачливі до дітей. Діти можуть порозкидати по підлозі макарони, які ми чудово приготували, але ми не кричатимемо на них. Діти кажуть, що це наша вина, коли у нас вдаряється іграшковий вертоліт, а ми люб’язно погоджуємося з цим твердженням. Діти дратуються, бо надійшов час лягати спати, але ми не гніваємось, бо розуміємо, що діти втомилися або вимотались після ранкового перебування, сповненого емоцій, в садочку. Ми заспокоюємося, відволікаємося, спокійно пробуємо змінити спосіб спілкування з ними. Наше людське его залишається спокійним, невразливим.
Як же відрізняється наша поведінка, коли наш дорослий подруг розчаровує нас. У нас посилюється серцебиття, ми кричимо, підозрюємо, скаржимося. Однак, якщо б ми поглянули на нашого подруга як на малу дитину, то наш настрій покращився б, ми пом’якшали б. Це не поблажливе ставлення з нашого боку. Навпаки, це конструктивний спосіб інтерпретації менш приємних проявів характеру та поведінки нашого подруга. Ми вже не розглядаємо їх як раціональних, мудрих, зважених дорослих, які з мотиву чистої злоби та егоїзму поводяться погано. Навпаки ми визнаємо, що і вони є досить вразливі на голод любові, втому, власні сумніви, тривоги та жалі.
Нам важко прийняти думку, що можемо поводитись як молодші за віком, а не як дорослі особи. Ми забуваємо, що часом найбільшим привілеєм для іншої особи буде, коли хтось зможе побачити щось більше, не лиш дорослу особу, а розчаровану, розгнівану, незрозумілу або поранену малу дитину в серці дорослої людини.
Нам слід подбати, щоб почепити на двері холодильника фото нашого подруга у молодшому віці від трьох до чотирьох років, щоб могти по-іншому, а саме милосердно, поглянути на подруга в моменти кризи.
18. Слабкість сильних сторін характеру
Ми тягнемось до людей завдяки їхнім хорошим якостям: нас приваблює їхнє тепле співчуття або розум; їх жвава ефективність у питанні фінансів або їх спокійний, неквапливий стиль поведінки.
Але, у процесі розвитку наших відносин, ми часто звертаємо найбільшу увагу на недоліки нашого подруга. Ми усвідомлюємо, що подруг або занадто владний, або регулярно втікає від відповідальності; що завжди звертає увагу на маленькі подробиці, або має цинічне, песимістичне ставлення до інших. Ми задаємо собі питання, як ми могли зробити таку велику помилку.
Тим не менше, в основі їх негативної поведінки знаходиться потужна логіка. Кожна сильна сторона характеру, яку має особа, також – в інших життєвих ситуаціях – може стати розчаровуючою і, можливо, дратуючою слабкістю. Хтось може бути дуже ласкавим та ніжним, але та ж лагідність іноді може означати, що особа не вміє заявити про себе, або не проявляє багато ініціативи. Або здатність заробляти багато грошей та успішно вести домашнє господарство може бути величезною перевагою, але та здатність може означати, що особа також буде призупиняти усі мрії свого подруга вже у самому зародку.
Ми завжди повинні прагнути побачити слабкі сторони людей, як неминучий зворотній бік їх достоїнств, які притягують нас, й ті достоїнства приносять нам користь в інших моментах (навіть якщо жодну з цих переваг відразу не видно). Те, що ми бачимо у іншій особі, це не їх помилки, очевидні та прості, а навпаки зворотні сторони людських здатностей, які насправді дуже добрі.
Наш розум, як правило, схильний проминати сильні сторони людини та звертати увагу на важливі, однак слабкі сторони як привабливий додаток, але насправді слабкі сторони – це невід’ємна частина сильних сторін особи.
Ця теорія цілком руйнує некорисну ідею, що якщо уважно приглянутись до когось, то можемо знайти особу, яка завжди буде ідеальною людиною, з якою можна жити. Якщо сильні сторони неминуче пов’язані з недоліками, то це означає, що не має нікого, хто був би цілком бездоганний. Ми можемо знайти людей з різними сильними сторонами, але також матимуть певний перелік слабких сторін. Щоб заспокоїтись, варто завжди пригадувати собі, що ідеальних людей просто не існує.
19. Близькість
Незвичайна особливість людських стосунків, яку слід побачити у собі й нашому подругу, стосується того, наскільки важко є просити про близькість. Ми часто хочемо переконатись у наявності тієї близькості, але відчуваємо тривогу, що можемо бути небажаними, тому приховуємо нашу потребу в близькості, одягаючи маску байдужості. У такі моменти, коли бажаємо обіймів або теплого дотику, говоримо протилежне: що ми зайняті, тобто прикидаємось, що думками знаходимось в іншому місці, стаємо саркастичними і сухими у спілкуванні.
Або ж, побоюючись відкинення, намагаємось контролювати й керувати. Ми відчуваємо, що наш подруг намагається емоційно дистанціюватись від нас, однак замість того щоб визнати свій промах, ми намагаємось командувати офіційним тоном. Ми бурчимо про незадовільний стан кухні. Ми докоряємо подругу за спізнення на шість хвилин.
Нам слід мати співчуття до себе. Визнання власної потреби у близькості по суті нас лякає. Не дивно, що ми так поводимось, що стаємо холодними, було б краще просто визнати нашу тендітність, і прийняти цю вразливість.
Слід відвести належне місце у стосунках, щоб переживати регулярно подібні моменти близькості, можливо, щодекілька годин, коли почуваємось збентеженими, або відчуваємо що маємо законне право просити про підтвердження: «Я дійсно потребую тебе, а ти все ще хочеш мене?», «Я насправді хочу відчувати близькість з тобою». Це нормальні людські запитання для подругів.
Слід розмежувати наше визнання необхідності у близькості від будь-яких проявів «потреби» у грубий спосіб, на зразок «мачо».
Нам слід навчитись бачити любов та тугу, яка сором’язливо проглядається за манерою поведінки кожного з подругів: бути відсутніми або командувати офіційним тоном, вирішуючи поточні питання домашнього господарства.
20. Гумор
Інтуїтивно ми знаємо, що гумор дуже важливий у стосунках. Але часто причини його важливості для нас до кінця є незрозумілі. Ми потребуємо гумору не заради звичайних розваг, або не лише задля відпочинку. Ми хочемо знайти відповідний спосіб, щоб не дратуючись зуміти покритикувати найболючіші сторони одне одного, не вдаючись до драматизму, а зберігаючи особливий дипломатичний імунітет, тобто уміння розіграти комедію. Ми зацікавлені у нашому подругові, якого любимо, але з ним часом вкрай важко жити, тому бажаємо показати подругові, що нас так непокоїть у його характері, й, можливо, щоб внести певні зміни до нього. Ось чому ми жартуємо.
Ті, що проводять багато часу разом, неминуче можуть вивести одне одного з нормального стану або рівноваги. Наш подруг завжди може поводитись дещо божевільно в окремих сферах, подібно як ми, бо це природно. Коли потрібно щось сказати, але якщо це зробити прямо і серйозним тоном, то це може бути болісним й неефективним. Часто у спілкуванні відчуваємо, що нас акакують, тому захищаємось, і відмовляємось побачити раціональне зерно у словах свого подруга.
Саме у таких ситуаціях слід вдатись до певного гумору. Перебільшення того, що вже було перебільшено, – це інструмент критики іншої людини, що не викликає роздратування і не вражає самоповаги. А сміх, який викликаємо, не свідчить про те, що ми розважаємось; але є доказом, що наш співбесідник зрозумів нашу спробу виправити, покращити його/її.
Джордж Бернард Шоу дуже добре висловив це: «Якщо хочеш сказати людям правду, примусь їх сміятись, інакше вони тебе вб’ють».
Перші десять ідей про те, як зробити успішними сімейні стосунки на десятиліття після весілля читайте у Щасливе подружжя: шлях до успіху
Джерело:Twenty Ideas on Marriage
Переклад 3 глави «Стосунки: зрілість» з «Book of Life», яку пропонує світова організація під назвою «The School of Life», яка допомагає розвивати навики емоційної зрілості, застосовувати знання з психології, філософії та культури у щоденному житті. «Школа Життя» має власний англомовний сайт, на якому можна знайти записи лекцій, фільмів, книг та ігор на різні теми.
Переклад: Ігор Леньо
