Любов любить не тоді, коли є бажання, а коли любити практично неможливо. І в цьому неповторність істинної любові, і для цього взагалі нам дана любов.
Любов приймає не тоді, коли все заплановане збувається, – але вона відкриває свої обійми в момент, коли хтось не виправдав її надій, і цим змінює цю людину повністю.
Любов не чекає ідеалів, вона створює ідеальне.
Любов вірить не тоді, коли є всі умови вірити, але коли всі підстави розвіяні на вітрі, коли немає надії що все налагодиться, – і цим любов перемагає всякі обставини й народжує новий початок.
Ніщо в цьому світі не замінить любові.
Любов розуміє не тоді, коли розуміють і інші, але вона поруч коли навколо лише одні питання і непорозуміння. Саме тут і потрібна любов. Своїм терпінням вона перемагає сумніви та розвіює страхи. Любов – це сила, виражена в терпінні.
Любов не вказує на недоліки, вона знає про них і робить усе, щоб змінити їх, а не виставити на сцену людських обговорень. Для любові людина важливіша її недоліків. Любов піде на все, щоби врятувати стосунки з рідною людиною, а не свій егоїзм і особисту образу.
Любов вибачає не тоді, коли це зробити цілком вигідно, але в моменти найсильніших сварок і образ вона перша йде на шляху миру і цим вбиває всяку ворожнечу між людьми.
У самому центрі вогню – любов створює джерело води.
У нашому світі є лише віра, надія і любов, але завжди й у всьому, любов за них – більша.
Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!
(1 до Коринтян 13:4-8).
