Питання: У чому має полягати статеве виховання підлітків згідно з християнськими принципами? Як краще викласти для них вчення Церкви в цій сфері?
Відповідь: Часто батьки, педагоги і навіть катехити пропонують дітям щось на кшталт «списку»: що можна, а чого не можна. Це хибний підхід: він не відображає вчення Церкви, яке полягає зовсім не в списку заборон — інакше воно дійсно виглядало б відразливо, авторитарно, незрозуміло і далеко від людей.
Коли ми говоримо про статеве виховання підлітків, в першу чергу потрібно звернути увагу на мету, до якої у своєму житті покликана людина. Якщо ця мета невідома, то і шлях до її досягнення буде незрозумілий. Саме в перспективі покликання людини слід розглядати моральність в сексуальній сфері.
Кожна людина покликана до святості в своєму житті, а святість — це не що інше, як єднання думок, почуттів і усього життя з Богом. Тому зло і добро повинні визначатися саме за таким критерієм: що сприяє і що не сприяє спілкуванню з Богом. Зло затьмарює або навіть руйнує це спілкування. Ісус сказав: «Коли ви бачите хмару, що виступає на заході, ви зараз кажете: Дощ буде, — і так воно буває. І коли дме південний вітер, ви кажете: Спека буде, – і так буває. Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати; як же воно, що не розпізнаєте часу цього? »(Лк 12,54-56).
Сучасні підлітки теж в стані зрозуміти те, що їх наближає до Господа, і те, що віддаляє. Наприклад, якщо підліток відвідує порнографічний сайт або вчиняє інші гріхи проти чистоти, то він, як правило, відчуває, що гріх відділяє його від Бога. В таких ситуаціях підлітки не відчувають бажання молитися. Вони відчувають, наскільки правдиві слова зі Святого Письма про те, що плотські похоті суперечать життю в Дусі. Їм цілком доступно розуміння слів святого Павла: «Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за духом, — про духове. Бо прагнення тіла (веде) до смерти, а прагнення духа — до життя і миру; тому що прагнення тіла вороже Богові — бо не кориться законові Божому, та й не може. Тілесні не можуть подобатись Богові.» (Рим 8,5-8).
Отже, в першу чергу хлопцям потрібно представити мету їхнього життя. Якщо мета приваблива, то все інше прийде саме собою. Але, зрозуміло, все це непросто, адже якщо той, хто пропонує цю мету, не прагне до неї своїм життям, то вона не може бути привабливою.
Коли святий Іван Боско говорив підліткам про цнотливість, він умів це робити так, що хлопці відчували величезне бажання йти тим же шляхом. Це відбувалося тому, що сам дон Боско був святий, і приклад його життя був заразливий.
Далі, статеве виховання має ґрунтуватися на справжніх цінностях, підлітки повинні усвідомити, що сексуальна сфера має безпосереднє відношення до покликання кожної людини до самовіддачі. Всі ми покликані стати істинним даром для іншого. І тут потрібно пояснити, що це нелегко, оскільки наша природа зранена первородним гріхом, хіттю і егоїзмом. Тому підліткам необхідно пояснити, що часто словом «любов» маскують те, що є не проявом любові, а проявом егоїзму. Якщо стосунки побудовані на егоїзмі і похоті, то рано чи пізно вони закінчуються сваркою або розривом.
Учительство Церкви пропонує нам цінні рекомендації із статевого виховання. Вони містяться в документі Папської ради з душпастирства сім'ї «Статева сфера людини: істина і значення». У ньому йдеться, зокрема, про те, що означає цнотливість в любові: це «духовна сила, що вивільняє любов з егоїзму і агресивності». Ця духовна сила не приходить сама собою, а набувається ціною самоконтролю, владою над власними імпульсами. Якщо ми не вміємо панувати над своїми інстинктами і керувати ними, то вони управляють нами.
Ще одна річ, на яку потрібно звернути увагу в статевому вихованні підлітків, — це те, що закон Божий є другом людської любові, більш того, єдиним другом. Своїм законом Бог не забороняє людям любити, бо Він Сам вклав в людину покликання до любові, і ніхто так як Він, не бажає, щоб кожна людина любила і щоб будь-яка любов росла і ставала прекраснішою. Тому ми повинні завжди уповати на Бога, який супроводжує людську любов. У той час як сатана вселяє людині думку, ніби Бог змагається з людиною. Насправді ж обмеження, поставлені Божим законом, — це своєрідні дорожні знаки, що попереджають про небезпеку не тільки для чистоти любові, але і для нашого єднання з Ним, з Богом, для нашого шляху до тієї мети, про яку ми говорили, — святості. Радіо Ватикан
