Коли діти відходять з дому? Тоді коли починають самостійне життя, скажете ви. В одних цей процес починається ще у студентський час, у інших – затягується на пізніше (коли народжуються діти вже у власному подружжі). Та батьки практично завжди нелегко переживають цей період у житті. Як допомогти собі та зменшити напруження спробую розповісти у цьому матеріалі.
Хлопців і дівчат батьки відпускають по-різному. Хлопця, зазвичай, виховують як господаря, помічника, який буде сильним і мужнім чоловіком. Тому, коли в сім’ї з певних причин немає батька, мати може сподіватися, що син виконуватиме більшу частину чоловічих обов’язків. Дівчат схильні готувати до материнства та доглядати домашнє господарство. В такому випадку доньці легше буде піти з дому, але теж не завжди. Якщо мати чи батько мають надто тісні стосунки з нею, то не захочуть віддавати її за невістку. Можуть наполягати на тому, щоб залишалася з ними вже в новому статусі (як дружина свого чоловіка). Ні перший, ні другий варіант не бути корисним для ваших дітей. Батькам не вдасться вирішити свої проблеми за рахунок дітей – це в кращому випадку нашкодить вашим стосунках, а в гіршому – погіршить відносини молодого подружжя.
Синдром покинутого гнізда
Так називають психологи комплекс емоційно-психічних проявів у батьків, які залишаються самі, після відходу дітей з дому. Рано чи пізно настає такий момент, що діти залишать родинні домівки і розпочинають незалежне життя. "А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою. Ось чому чоловік покине свого батька-матір і пристане до жінки своєї, й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише – одне тіло." (Мр 10, 6-8;) – так вчить нас Біблія. Не кажучи вже про такі прості речі, як від’їзд дітей у інше місто на навчання, роботу, чи просто бажання жити окремо від батьків, без їх надмірної, як здається, опіки і постійного контролю.
Характерно, що важче переживають синдром покинутого гнізда ті батьки, які, забувши про себе, повністю присвячували себе дітям. І раптом виявляється, що приділяти час і увагу вже нікому. Не потрібно більше тримати своїх пташенят під крилом – вони вже не хочуть цього. Хіба це не привід для душевної травми? Відчуття власної непотрібності досягає великих розмірів. Занадто багато тиші, спокою і вільного часу, про який раніше тільки мріялося.
Люди, що вміють побачити в ситуації зміни на краще мислять інакше. Якщо з’явився вільний час – чому б не витратити його на себе – на нову освіту, роботу, на своє хобі, на подорожі? Якщо є можливість витрачати гроші тільки на себе – чому б не поїхати у відпустку вдвох або не купити собі новий одяг?
Варто зауважити, що легше перебудовуються на новий лад чоловіки – їм природою не притаманна роль «квочки», і розлука з дорослими дітьми сприймається ними більш по-філософськи і навіть із схваленням: значить, діти стали на ноги і вже не маленькі!
Інша справа – жінки. Матері від природи пов’язані з дітьми пуповиною, і відпускати їх від себе їм набагато важче. Вони згідні жити в тисняві, отримувати свої півгодини спокою – і знову поринати у щоденні клопоти, турботу, жвавий вир сімейного життя, тільки б діти були поруч.
Але так не буває. Діти вилітають з батьківської домівки, щоб створити свою. У свій час і їх наздожене синдром покинутого гнізда, але це вже буде їхнє життя. Так і триває життєвий шлях… Ми не можемо завадити дітям у цьому. Наше завдання як батьків вчасно відпустити і не «тримати на гачку або повідку».
Підтримка у подружжі
Великий плюс, якщо між подружжям збереглися теплі стосунки. Тому що саме з відходом вже дорослих дітей з дому часто починається новий і не найгірший етап у житті, повний турботи один про одного, взаємної довіри і бажання жити щасливо. Буває і так, що ці відносини змінюються на краще – адже ніколи не пізно почати спочатку. Насправді найбільше нас потребують наші чоловіки (дружини). І це не порожні слова – багаторічна прихильність теж чимало важить, а період покинутого гнізда може стати відновленням подружньої близькості та гармонії.
Набагато складніше тому подружжю, які жили разом заради дітей, не маючи один до одного теплих почуттів. І в їх спорожнілому гнізді розпалюються зовсім інші пристрасті. Саме в пору дорослішання і відділення дітей – для батьків це вік 40-50 років – у багатьох спостерігається різке відчуження, що може призвести навіть до розлучення.
Чоловік і дружина потрібні одне одному впродовж усього подружнього життя. На те вони і подружжя. А період відходу дітей з дому може стати великим випробуванням для сім’ї. Тому найперше старайтеся триматися разом як любляче подружжя. Спільний час, молитва, праця, допомога у господарстві, ділення своїми переживаннями не лише зблизить, а даватиме заспокоєння у непростий для вас період.
Чим зайнятися?
Батьки сприймуть відхід дітей спокійно, навіть із почуттям полегшення, якщо в них є власний сенс життя — розуміння свого місця у житті (повноцінне духовне життя), щирі довірливі відносини у подружжі, друзі (коло спілкування), спільні інтереси, улюблена професія, захоплення, життєві плани. Розумні гармонійні стосунки з дітьми й онуками також допомагають впоратися із синдромом покинутого гнізда.
Якщо ваша сім’я неповна (бракує батька чи матері) то це створює свої особливості. Все залежить від того наскільки у вас тісні стосунки з сином чи донькою, чи ви готові їх відпустити, чи була для вас несподіваною новина про одруження чи переїзд на навчання в інше місто. Коли вдома залишається ще хтось із рідних, то це полегшує ситуацію. У випадку, коли залишаєтеся самі, треба чітко для себе визначити чим я займатимусь і кому приділятиму увагу. Глибоке усвідомлення своєї ролі і місця у сім’ї суттєво полегшить переживання чи труднощі синдрому покинутого гнізда. Догляд за кімнатними рослинами, домашньою тваринкою, рукоділля може стати добрим помічником на цьому етапі життя.
Кілька пропозицій як себе зорганізувати:
- Поговоріть зі своїм подругом (рідною людиною) про те, що вас хвилює;
- Корисною може стати розмова зі священиком;
- Відновіть свої захоплення, хобі (приділяйте цьому більше часу);
- Подбайте про свій розпорядок дня (особливо корисно для тих, хто вже на пенсії і не має постійної роботи);
- Спробуйте організувати свій час так, щоб у ньому не було забагато і замало вільного часу (надто щільний розклад дня може бути втечею від проблеми, а брак зайнятості сприяє надмірному зосередженню на ній);
- Старайтеся створити розумну дистанцію у стосунках з дітьми та онуками не нав’язуючи їм своєї допомоги;
- Коли відчуваєте, що не можете самі дати собі раду зверніться по фахову допомогу (психолога, психотерапевта).
Тож будьмо мудрими і добре зважуймо наші бажання з діями. У вас все вийде!
Автор: Христина Решетило-Ковальчук Інститут родини і подружнього життя
