Як виховувати хлопців?

батько-й-синМудре виховання — це турбота про тіло і дух, оскільки вихованець не є ані ангелом, ані звіром.

Реалістично мислити, мудро любити, серйозно працювати

Завдання батьків — турбуватися про різнобічне і гармонійне виховання сина. Однобічність у вихованні шкідлива і призводить до неправильного розвитку. Мета мудрої освіти — не перемога духуа над тілом, адже дитина — не безтілесний ангел, ані перемога тіла над духом: тому що хлопчик не є твариною, позбавленою духовності. Отже, виховання — це шанобливе ставлення згідно з принципом, що здоровий дух найлегше розвивати у здоровому тілі. Це означає: що здоровіший спосіб життя веде хлопчик, що краще харчується, що більше має фізичних навантажень і занять спортом, то більших успіхів він має шанси досягнути в розвитку духовної, моральної та релігійної сфери. Цей принцип працює також і в інший бік, оскільки людина — це єдність тіла й духу. Тому у вихованні слід враховувати біблійну засаду: хто має, тому ще більше додасться, а хто не має, у того заберуть і те мале, що він отримав. Якщо батьки та інші педагоги хочуть, щоб виховання хлопчика було насправді різнобічним і водночас гармонійним, вони мають поставити собі три основні цілі. Слід допомогти хлопчикові навчитися реалістично думати, мудро любити та солідно працювати.

Перший метод виховання: Любов

Коли доходить до методів виховання, то першим і найважливішим із них є любов. Найлегше виховувати тих хлопців, які знають, що їх дуже люблять. Завдання педагогів, особливо батьків, полягає у тому, аби не переплутати любов із наївністю, розбещуванням чи поблажливістю до слабкостей сина.

Одна крайність — ставити вимоги хлопцеві, не підтримуючи його при цьому терпеливою, жертовною і співчутливою любов’ю. У такій ситуації маємо справу з військовою муштрою чи дресируванням, а не з вихованням. Дитина, яка не почувається коханою, втрачає радість життя і не знаходить у собі запалу та ентузіазму, необхідних для праці над собою. В такому разі вихованець може лише збунтуватися або зламатися, обрати самотність або спробувати втекти від суворої реальності в алкоголь, наркотики або віртуальний світ інтернету. Протилежна крайність — наївність і надмірна доброта батьків, яка проявляється в тому, що вони справді обдаровують сина любов’ю, проте не ставлять йому необхідних для особистого розвитку вимог.

Другий метод виховання: Перспектива розвитку

Другий метод різнобічного та гармонійного виховання полягає у тому, аби передати хлопцеві захоплення перспективою розвитку. Дорослим слід підтримати здорові амбіції, заохотити ставити собі високі, але реалістичні цілі; слід також показати позитивні приклади хлопців та чоловіків із найближчого оточення, розповідати про великих чоловіків в історії людства, починаючи від біблійних постатей — Авраама, Мойсея, св. Йосипа чи св. Петра. Надзвичайно важливо захопити дітей постаттю Ісуса, оскільки Втілений Син Божий — це найкращий приклад для хлопців та чоловіків в усі часи. Тому треба дбати, аби вихованці з самого дитинства пізнали слова і вчинки Ісуса, аби якнайкраще розуміли Його мудрість, доброту та рішучість, Його ставлення до жінок і дітей, багатих і бідних. Слід переконувати хлопців, що, якщо вони прийматимуть допомогу Бога та мудрих людей, то стануть такими сильними і зрілими чоловіками, що красиві та щасливі дівчата мріятимуть з ними одружитися. Виховувати хлопчиків — це рішуче мобілізувати їх, аби вони могли стати такими чоловіками, кому майбутні дружина та діти дякуватимуть за любов та з ким почуватимуться у безпеці за будь-якої ситуації.

Третій метод виховання: Викриття загрози

Не можна залишати вихованця сам-на-сам із деморалізаторами, з якими він може зіткнутися буквально всюди: серед сусідів та ровесників, у школі, на вулиці, на вечірці, у ЗМІ. Треба пояснити хлопцям, що найчастіше і найзавзятіше нас «вчать жити» ті, хто сам цього не вміє, наприклад, політики, артисти чи знаменитості, які мають серйозні проблеми у власних родинах або передчасно помирають, бо потрапляють в алко- чи наркозалежність. Треба пояснити хлопчикам, що найнебезпечнішу пастку готують нам ті, хто обіцяє легке та швидке щастя.

Четвертий метод виховання: Реакція на поведінку вихованця

Якщо вони користуються допомогою дорослих та ставлять собі вимоги, якщо зростають у мудрості та любові до Бога і людей, вихователі мають це помічати й казати дітям, що радіють разом із ними їхнім успіхам. Пам’ятаймо, що підтримки з боку дорослих потребують навіть ті хлопці, які чудово розвиваються та стають взірцем для своїх ровесників. Вони також можуть відчути знеохочення, оскільки праця над собою нікому не дається легко. Якщо виявиться, що хлопець не ставить собі вимог, ігнорує свій розвиток, лінується, починає входити у погані компанії чи робити перші кроки до залежності, батькам та педагогам слід негайно реагувати уже на перші ознаки кризи. Що швидшою і наполегливішою буде їхня реакція, то більша ймовірність того, що дитина швидко усвідомить свою помилку, мобілізується і повернеться на шлях розвитку.

Коли хлопець помиляється, не треба його карати. Зазвичай достатньо змусити його розбиратися з очевидними наслідками помилок, яких він допустився. З наслідками маємо справу тоді, коли вони неминуче з’являються у результаті поганої поведінки конкретного вихованця та не вимагають втручання педагогів. У випадках, коли наслідки помилок хлопця не проявляються автоматично і неминуче, необхідно застосовувати розумні санкції, які ми традиційно називаємо покаранням. Наприклад, якщо вихованець пограбував однокласника, то вкрадені гроші не повернуться самі до власника. Або ж, якщо хлопець вживатиме наркотики, поліція сама не прийде до нього додому чи до школи. Тоді необхідне втручання дорослих. Суть у тому, аби таке втручання не було формою помсти, однак викликало болісні наслідки — відповідні до важкості злочину, — завдяки яким вихованець матиме стимул замислитися над своєю поведінкою і змінитися. Оптимальна позиція педагогів виявляється у підтримці хлопця, коли він робить добре, і забезпеченні того, аби він поніс наслідки, коли робить погано. Пам’ятаймо: якщо вихованець помиляється і страждає, то проблема не в стражданні, а в помилці. Завданням вихователів є така реакція, яка би запобігла помилкам, а не тільки стражданням.

Родина — основне місце виховання сина

Найважливішим місцем виховання хлопців — як, зрештою, і дівчат — є рідний дім. Саме тут хлопці повинні навчитися всього, що буде важливим для правильного розвитку та гарного майбутнього. Парафія, школа та інші інституції, такі як скаутство чи волонтаріат, можуть виконувати лише допоміжну функцію у вихованні.

Батьки мають активно співпрацювати із викладачами, а також розмовляти з сином про те, що відбувається в школі: на заняттях, під час перерв, на спортивному майданчику, дорогою до та зі школи. Вони також повинні ознайомитися зі змістом навчальної програми, особливо це стосується гуманітарних наук, таких як рідна мова, історія, наука про суспільство та підготовка до сімейного життя. Ці предмети мають вплив на спосіб мислення їхнього сина, а також на спосіб морального оцінювання людей, явищ і поведінки. Помітивши тривожні знаки, батькам слід відкрито говорити про це із вчителями і, можливо, з дирекцією школи.

Ще одне важливе завдання батьків полягає у тактовному спостереженні за друзями сина: хлопець повинен розуміти, що не кожного однолітка можна впускати додому і не кожен заслуговує на довіру. Водночас, усіх треба шанувати та за всіх молитися.


Джерело: CREDO