Багато книг присвячено подружжю і сім’ї. Але дуже мало написано про доподружній період. Насправді цей період є не менш важливим у житті кожної пари. Саме в цей час закладається фундамент для майбутньої сім'ї і якщо хоч один найменший камінчик лежить не на своєму місці або відсутній, то це 100% проявиться у подружньому житті.
Кожна людина індивідуальна, у кожної свої мрії, переконання, бачення і цілі. Багато чого ми отримуємо від батьків, багато чого є суто нашим.
Всі ми є особливими і неповторними особистостями.
Гері Чепмен – американський теолог, антрополог і доктор філософії, виділяє два типи особистостей, це: мертве море і дзюркотливий потічок.
Мертвому морю характерним є мовчання. Ці особистості мають величезні резервуари, де вони зберігають всі події, емоції і трафунки із життя. Їм характерна мовчазність. Вони прекрасно себе почувають коли не потрібно говорити.
У свою чергу, дзюркотливий потічок потребує постійного спілкування. Вся інформація, яка входить у їхні очі, вуха, всі запахи, відчуття, смаки і емоції, все це відразу ж виходить через рот у вигляді нескінченного словесного потоку. Якщо їм немає з ким поговорити, то вони будуть розмовляти самі із собою.
Мертве море є прекрасним слухачем, а дзюркотливий потічок прекрасним співрозмовником. Якщо вони зустрічаються, то мертвому морю є комфортно із потічком. Не потрібно щось говорити, думати, яку ж тему вибрати для розмови. Потічок у свою чергу може досхочу наговоритись. Коли вони ідуть додому після першого побачення, то у кожного в голові рояться думки на зразок: " він такий прекрасний співрозмовник, вміє слухати, не перебиває", " вона прекрасна особа, з нею так легко спілкуватись, не потрібно думати, що говорити, все природньо і невимушено". Все це добре, але одного прекрасного ранку, років так із 10 по тому, прокидається потічок, дивиться на своє спляче мертве море і думає: " йой, 10 літ пройшло, 7 ми вже одружені, а я його зовсім не знаю". У свою чергу мертве море думає, гуляючи із своїм потічком містом: "йой, та вона колись взагалі замовкає? 7 років одружені, а вона все говорить і говорить, невже вона замовкає тільки коли спить?"
І тут починається конфлікт. Здавалось би на початку, що немає більш органічної пари, вони ж так прекрасно розумілись, їм було так комфортно разом. Що ж трапилось? Насправді все дуже просто. Вони не були разом. Фізично звичайно, жили в одній оселі, спали на одному ліжку, але емоційно вони були кожен у своєму замку. Тому важливо, ще у період зустрічання знайти спільну мову зі своєю половинкою. То й же Гері Чепмен називає емоційні потреби людей мовами любові. Він виділяє їх 5. У кожного із нас є така мова любові, як і резервуар, який нею заповнюється. У декого може бути навіть 2 чи 3, але найголовнішою є тільки 1. Вона є першою мовою любові. Якщо дізнатись, якою мовою любові говорить твоя половинка, то проблеми із пустим любовним резервуаром просто не виникатиме. Вивчити нову мову любові насправді не так вже і легко. Але якщо у вас є серйозні наміри створити міцну і здорову сім’ю, то це буде необхідною умовою. Звичайно ви можете не перенапружувати себе, але якщо хочете показати своєму партнерові, як сильно любите і хочете для нього щастя, то це дуже навіть потрібно.
Якщо ви тільки почали зустрічатись, то у вас є багато часу для пізнання свого партнера. Розпитуйте про минуле, якщо не вдається всього запам'ятати, то заведіть собі записник. Будуйте разом плани на майбутнє. Ходіть разом на недільну Святу Літургію, разом моліться. Шукайте заняття, які приносили б вам обом задоволення. Проводьте час на одинці, просто приділяючи свій час і всю свою увагу вашій половинці. Ніколи нічого не вимагайте. Вимоги і критика руйнують стосунки. Просіть і побачите, що це набагато ефективніше ніж постійні вимоги, докори і т.д. Насправді ваша половинка вам нічого не повинна до весілля. Тільки під час уділення Таїнства подружжя ви обіцяєте одне одному і Богові вірність, підтримку і любов. Варто звернути увагу на той дуже важливий момент, який часто призводить до непоправних наслідків. Тим моментом є закоханість. Безумовно, що у період зустрічань, вас переповнюють емоції і бажання. Це природньо.
Варто тільки тримати свої емоції підконтролем. Адже закоханість проходить у когось швидше, у когось пізніше. Насправді люди дуже часто плутають поняття закоханості і любові. Адже любов – це служіння. Служіння іншій людині. А закоханість у свою чергу тільки набір складнющих біохімічних реакції і процесів у нашій голові. Це дуже складний біологічний механізм. Наші емоції це тільки хімічні реакції на певні подразники. Справжньою любов'ю є служіння, самопожерва іншій людині, її благополуччю і щастю. Не варто одразу ж впадати у крайнощі, жертвувати собою безрозсудно і доводити все до істерії та ідолопоклонства. У будь якому випадку така поведінка до добра не доведе.
Ісус показав, яким важливим є служіння, Він помив ноги своїм учням. В країнах, де люди завжди ходять у сандалях існував звичай, що слуги мили ноги гостям дому.
Ісус же показав, що потрібно не вивищуватись, не шукати багатств і почестей .Він показав людям, як потрібно ставитись одне до одного.
Отже любов – це вибір. Прояв свобідної волі і найвища з її форм. Дуже важливим є закласти той міцний фундамент , адже потім не прийдеться все перебудовувати і таким чином можна уникнути болю, гіркоти і образ.
Період побачень є дуже важливим і відповідальним періодом у житті кожної пари. За вами вибір любити і бути любленим, чи кохати і бути коханим і жити до кінця життя із гіркотою в душі, болем у серці і розчаруванням в житті, шлюбі, любові, людях. Любов це важка і клопітка робота, терпеливість і розуміння.
Дамян Вільчинський
