Чи кохання це божевілля? У певному сенсі так, — кажуть учені. Коли радіологи поклали закоханого в апарат МРТ і показали йому фотознімок коханої людини, мозок закоханого почав променитися різними барвами на сканері; деякі місця засвітилися червоним.
— Завдяки такому дослідженню можна перевірити, як у нашому мозку перетворюються імпульси емоційного характеру, — пояснює доктор Анджей Урбанік, директор радіологічного центру Ягеллонського університету. Ці дослідження проводяться технікою fMRI (функціональний магнітний резонанс), а спостерігати за діяльністю мозку можна на екрані комп’ютера, підключеного до апарату.
Кохання викликає зміни у психіці
— Емоції, пов’язані зі станом закоханості, викликають виразні зміни у нашій психіці, — пояснюють психіатри. Закохані люди геть занедбують працю і навчання, оскільки вся їхня увага зосереджується на одному об’єкті.
Але хоч тоді й кажуть «у нього/неї пунктик», «здурів від кохання», та божевілля такого типу не має нічого спільного з психічною хворобою (психозом).
Гірше, якщо кохання нещасливе. «Серйозна емоційна травма може викликати навіть такі психічні порушення, як депресія з галюцинаціями чи думками про самогубство, або комплекс нав’язливих ідей», — підкреслює доктор Януш Гайтцман з варшавського Інституту психіатрії та неврології.
Коли мозок світиться червоним
Що означає червоний колір деяких ділянок мозку під час функціонального магнітно-резонансного обстеження?
Як пояснює доктор Урбанік, у таких «червоних» місцях нейрони працюють інтенсивніше, ніж у нормальному стані. Так відбувається тому, що під впливом емоцій там активніший обіг крові із високим вмістом кисню.
Це автоматично означає більшу кількість у цих місцях гемоглобіну з високим відсотком кисню. Цей гемоглобін має інакші магнітні властивості, ніж гемоглобін із низьким рівнем кисню: він порушує однорідність магнітного поля у цій ділянці. Тому в магнітному резонансі можна побачити ці зміни як барви, де червона означає найвищий рівень інтенсивності процесу.
Що цікаво: у чоловіків при вигляді привабливої жінки світяться ділянки потиличної частини голови, а в жінки, яка дивиться на привабливого чоловіка, — ліва доля скроні, вище над вухом.
Чоловік розглядає, жінка роздумує
Локалізація найбільш активних частин мозку під час оглядання об’єкту почуттів надає подальше знання щодо того, що діється в розумові людини у перші секунди зауваження жаданої особи.
Виявляється, що захоплений чоловік «перетворюється на погляд» і зосереджується на спогляданні зовнішнього вигляду жінки.
Тим часом жінка, дивлячись на чоловіка, який її приваблює, роздумує: «чи годиться мені з ним фліртувати», «чи я часом не зустрічала вже когось подібного», «чи його риси мені пасують», «чи його риси виглядають для мене позитивно».
— Ці відмінності беруться з того, що потилична доля мозку відповідає за погляд та увагу, натомість скронева доля — за пам’ять і застосування емоцій у контексті суспільних норм («чи дозволено»), — пояснює доктор Урбанік.
Чому ми дуріємо від кохання
Уже досить давно відомо, що стан ейфорії у закоханих пояснюється, зокрема, рівнем «гормонів щастя» — ендорфінами, серотонінами й допамінами. Ці дві останні субстанції (нейромедіатори, тобто хімічні речовини, які переносять сигнали між нервовими клітинами) відповідають за те, що ми не можемо заснути, коли закохані, не можемо зосередитися, впадаємо у змінні настрої.
У закоханих відбувається коливання рівня серотоніну, який у мозку впливає на настрій, сон, сексуальні потреби й апетит. Коли цей рівень високий — з’являється відчуття ейфорії, ми спимо спокійно, їмо з апетитом. Коли рівень серотоніну падає, відбувається зниження настрою (до депресивних станів), з’являються клопоти зі сном, зникає апетит, ми не відчуваємо сексуальних потреб, як і неспроможні пережити сексуального задоволення.
Якщо ж брак серотоніну збіжиться в часі з надміром допаміну, який регулює емоції, то настрої можуть набувати надмірного посилення. Тоді виникає «гойдалка настроїв» — перемінне пригнічення і задоволення, нав’язливі думки.
Звідкіля беруться рожеві окуляри
— Закохані функціонують немовби в іншому вимірі, — каже доктор Гайтцман. — У них немає сил на психічну активність, яка робить людей критичними щодо себе та свідомими щодо своєї поведінки. Закохана людина перестає звертати увагу на етикет, поводиться безвідповідально. Їй «по барабану» те, що про неї думає начальник на роботі, — важливо, що подумає обранець/обраниця. А думання про кохану особу приносить почуття щастя, блаженство, порівнюване з наркотичним трансом.
Проблема починається тоді, коли кохання виразно не має взаємності або коли партнер каже, що любить, та його поведінка зовсім про це не говорить. Для «безумно» закоханого брак взаємності — це драма.
— Психічні травми, пов’язані з невдачами у коханні, можуть бути такими само сильними, як травма, спричинена зґвалтуванням, або травма від смерті близької людини, — каже психіатр. Як пояснює доктор Гайтцман, пережити невдачу в коханні означає усвідомити суперечність між нашими уявленнями та реальністю. Наслідком цього стає понижений настрій, низька самооцінка, песимізм щодо майбутнього, почуття провини.
Така криза може набирати різних форм: у важчих випадках це навіть порушення депресивного характеру або ОКР (обсесивно-компульсивний розлад, або ж нав’язливий невроз).
Депресія загрожує насамперед жінкам
Відсутність когось, кого ми любимо (або коли хтось перестає любити нас) буває відчутна як велика кривда. Почуття кохання пов’язане з сильним почуттям власної цінності. «Якщо людина почувається нелюбленою, відкиненою, це зачіпає найглибші сфери її особистої автентичності, віри в себе та сприйняття себе як особистості. Він/вона мене не хоче, отже, я нічого не вартий, так ми думаємо», — пояснює доктор Гайтцман.
Жінки частіше, ніж чоловіки, впадають у депресію внаслідок любовних невдач.
Чому? Як пояснює психіатр, причин для цього кілька: більша чутливість жінок до відкинення, схильність «пережовувати» зазнані кривди, менша, ніж у чоловіків, стійкість до стресу, сильніше переживання загрози і втрати відчуття безпеки у ситуації самотності, а також гормональні фази, що сприяють впадінню в депресію (вони пов’язані з коливанням також і рівня нейромедіаторів), — ПМС, післяпологовий і клімактеричний періоди. На додачу, вживання гормональних контрацептивів також може викликати пониження настрою.
З досліджень Гайтцмана випливає, що психіка чоловіка легше зносить зраду партнерки, натомість гірше — клопоти у подружжі.
— Невдача у коханні стає причиною депресії найчастіше тоді, коли відбувається кумуляція кривд, яких людина зазнає уже якийсь тривалий час, — зазначає доктор.
70% випадків депресії від нещасливого кохання — це наслідок тривалого стресу, найчастіше внаслідок відкинутості жаданим об’єктом, а в 30% — раптовою травмою, наприклад, через зраду партнера.
— Якщо не відчуваємо близькості, якщо у партнерському зв’язку нікуди не дівається відчуття невпевненості, якщо хтось когось кохає, але не знає, чи кохають його, — то довго так людина не витримає. Зростає відчуття безпорадності, безсилля, розпачу, аж до бажання накласти на себе руки, — пояснює психіатр.
Із кохання в манію
Манія — це узалежнення від чогось, вимушене виконання якихось дій, настирливе мислення про об’єкт/особу.
— Із невротичним комплексом ми маємо справу тоді, коли щось домінує над усією нашою поведінкою, коли ми неспроможні нормально працювати чи навчатися, бо думаємо тільки про одне: чи він/вона мене любить, чи хоче мене… — каже Гайтцман.
Сучасна техніка дає людям, хворобливо закоханим, більші ніж будь-коли шанси примусити іншого сказати: любиш чи ні. Замість того, щоб займатися працею, людина з ОКР пише до об’єкта своїх почуттів десятки СМСів щодня, по 30 разів перевіряючи, чи прийшла відповідь. Постійно, навіть уночі, перевіряє, чи не прийшов мейл, додатково позираючи, чи часом бажана особа не сидить десь у чаті…
— Людина може сильно узалежнитися від закоханості. Створює стереотипи: не відписали на СМС — значить, мене не люблять; немає мейла — значить, немає почуттів до мене, — каже психіатр.
Схильність до поліаморизму
На думку психологів, любов складається з трьох головних чинників: інтимності, захоплення та пристрасті. Цю останню супроводжують не тільки позитивні емоції (такі як прагнення, ніжність, захват), але й негативні (заздрість, туга, страждання). «Популярна примовка “ревнує значить любить” містить немало правди», — зауважує доктор Гайтцман.
Ревнощі, з психіатичного погляду, це «суб’єктивно сприйнята загроза почуттю власної цінності та шансів на подальше тривання зв’язку. Це негативна емоція, пов’язана з відсутністю об’єкта або загрозою його втрати, і почуття програшу в зіставленні з кимсь іншим». При цьому, як пояснює Гайтцман, чоловіки зазвичай ревнують до потенційного сексу партнерки з іншим чоловіком, а жінки ревнують до часу та уваги, присвяченим іншій жінці.
Кожна людина має уявлення про ідеального партнера, тобто комплекс рис (вигляду і характеру), які вона вважає найбільш бажаними. Таке ідеальне сполучення важко знайти в одній людині, звідси береться схильність до поліаморизму, тобто кохання водночас кількох осіб, і знаходження в окремих об’єктах елементів «ідеального партнера». «Ми всі маємо схильність до поліаморизму», — запевняє Гайтцман.
Надмір сексу шкодить любові
Любов, за визначенням психіатрів, це «позитивний емоційний стан, сформований факторами розвитку, та інстинктивні зразки поведінки, біологічно активовані».
— Ті, хто вважає, що сексуальний чинник є найважливішим елементом любові, сильно помиляються, — підкреслює Гайтцман. — Він тільки «активує» кохання. Як виявляється, надмір сексу може зашкодити любові. Він може загрожувати тривалості зв’язку, бо сприяє проявам агресії, нищенню контактів із зовнішнім світом.
На думку психіатра, який досліджує стосунки у любовних зв’язках, Отто Ф. Кенрберга з університету Корнелла (Нью-Йорк, США), для більшості чоловіків секс існує окремо від любові. Тоді як для більшості жінок важливо, щоби секс був невідривний від любові. CREDO
