Кардинал Бальдіссері: молодь повинна чути про красу шлюбу

БальдісссеріГенеральний секретар Синоду пояснює виклики, з якими зустрінуться ієрархи під час надзвичайної Асамблеї Синоду Єпископів.

Для того, щоб відновити у християн відчуття краси шлюбу, Церква повинна перш за все повернути довіру до себе. У розмові з журналістами під час прес-конференції, на якій презентували Instrumentum laboris, (документ, виданий у зв'язку з майбутнім позачерговим Синодом єпископів (5-19 жовтня), який стосуватиметься викликів, що постали перед сім'ями в контексті євангелізації ), кардинал Лоренцо Бальдіссері, секретар Синоду єпископів, роз'яснив деякі аспекти, що стосуються цієї широко обговорюваної і довгочікуваної події.

Кардинал пояснив, що скандали, пов'язані напряму з педофілією, до яких причетна Церква останні десять років, що також особливо підкреслювалось у засобах масової інформації, значною мірою підірвали довіру до неї.

Крім того він заявив журналістам, що не слід вважати «єпископів та священиків ангелами», вони теж можуть грішити. На відміну від того, що відбувається в «інших середовищах», у Церкві гріх можна визнати і «покаятися з нього», зізнавшись у тому, що ти «паршива вівця».

Кардинал Бальдіссері пояснив, що до позачергового Синоду приєднаються 23 вільних слухача, серед них сім подружніх пар, з яких одна навіть даватиме свідчення під час Синодальних сесій.
Одна з цілей Синоду – це здійснювати більш систематизований та універсальний пастирський підхід до розлучених та матерів-одиначок.

 

Ваше Високопреосвященство, яка основна проблема пастирського підходу до розлучених осіб та тих, хто повторно одружився? Чи модель «другого шлюбу», яка практикується у Православних Церквах потребує наслідування?

Instrumentum Laboris розрізняє в першу чергу три категорії: просто розділені, розлучені та розлучені, які повторно одружилися. Умова шлюбу розділених осіб залишається в силі, а позиція – законною. Інша річ з розлученням, що тягне за собою цивільний акт, який не визнається Церквою. Якщо особи «повторно беруть шлюб», то вони додали до цивільного акту новий союз. Документ опублікований сьогодні повинен допомогти виконати душпастирську опіку. Може статися так, що не проінформований священик ототожнюватиме розлучену людину з тією, яка перебуває у повторному шлюбі. Таким чином Синод попіклується про те, щоб священики могли розрізняти ці аспекти, і отці Синоду роздумуватимуть над поширеним цього явища на Захід. «Православна модель» запропонована в Laboris Instrumentum, а тому Синодальні отці також обговорять її.

Як Церква через Синод мотивуватиме молодих людей знову відкрити для себе красу шлюбу?

Я гадаю, Синод сприятиме більше в цьому відношенні, в той час, коли в західному суспільстві засоби масової інформації підкреслюють лише деякі аспекти, а інші, не менш важливі а, можливо, навіть і більш важливі, залишають в тіні. Є небагато молодих людей, які хочуть одружитися або говорити про красу шлюбу. Цей аргумент не «робить новин» і не вважається доказом. Концепція добре пояснюється в Instrumentum Laboris: чи це стосується можливостей, які пропонує шлюб, ачи критичних аспектів – завжди шукається вирішення.

Якою буде «пастирська опіка» над гомосексуальними парами?

Пастирська турбота стосується кожного, в тому числі й одностатевих пар. До сьогодні це вважалося табу чи проблемою. Що ж робити? Йдеться про осіб…Якщо вони охрещені й живуть у сім’ї, чому їх потрібно дискримінувати? Їх потрібно прийняти також у парафії. Я думаю, це прояснення складного питання, яке постало через історичні причини. Люди, які опинилися у такій ситуації, також повинні бути прийнятими і мати своє місце в Церкві, живучи як інші.

Instrumentum laboris стосується й подружньої катехизації, як можливості навернутися до християнської віри та Церкви. Яким чином це може відбутися?

Якщо сім'я живе у шлюбі по-християнськи, вона також у майбутньому навчає дітей. На жаль, є зруйновані сім'ї, в яких діти стали жертвами. Тоді Церква повинна взяти на себе відповідальність за ці страждання й знати, як допомогти їм жити по-християнськи. Буває часто, що неповні сім'ї відчужені від Церкви або ніколи не мали контакту з самою Церквою. Проте може статися так, що одного прекрасного дня з різних причин вони наблизяться до Церкви й збагнуть, що можна жити по-іншому, по-християнськи. Це і є питанням навернення, про яке говорить Папа Франциск, невипадково названий «парафіяльним священиком світу». CREDO

Опубліковано у Комісія у справах родини Івано-Франківської Архиєпархії УГКЦ. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *