З початком лютого вулиці перетворюються на «вулиці червоних сердечок» у всіх найрізноманітніших проявах – паперовому, пластмасовому, гумовому та плюшевому. Наближається свято, ім’я якому – День святого Валентина. Хоча в назві й фігурує слово «святий», це зовсім не означає, що храми мають наплив прихожан цього дня. Натомість, наплив покупців мають продавці вищезгаданих сердечок.
Насправді День святого Валентина не має абсолютно нічого спільного зі самим святим.
Святий Валентин Римський був схоплений за сповідання Христа, закутий в кайдани і приведений до імператора Клавдія для допиту. «Що ти думаєш про богів Зевса і Меркурія?» – запитали його. «Нічого іншого я не думаю, – сказав святий, – як тільки те, що вони були жалюгідні і нечестиві люди, які час життя своєю провели нечестиво, в пороках і задоволеннях». Сьогодні його ім’ям активно спекулюють у листівках привітаннях, що мають назву «валентинки». Історія ж «валентинок» така: У ті дні, коли імператор Клавдій наказав обезголовити Валентина (14 лютого 269), в імперії проходили щорічні святкування на честь богині Юнони. Однією з традицій свята було дарувати один одному записки з іменами закоханих. Християни перейняли цей звичай, записуючи на листівках імена святих. Саме тому Святий Валентин став заступником закоханих.
Що ж відзначаємо ми? День пам’яті мученика чи свято всіх закоханих? Звісно, що навіть католики тяжіють до останнього. Найцікавішим є це свято для школярів, коли в «любовну пошту», скриньку, що стоїть десь біля учительської, дівчатка із юнацьким трепетом кидають палкі послання, звернені котромусь із облюбованих старшокласників. А потім, з не меншим трепетом, очікують відповіді.
У старшому віці «любовну пошту» вже навряд чи зустрінеш. Щоправда, тут в нагоді стають «есемески», «і-мейл» та різноманітні служби «кіберлав».
Звичайно, що зізнатися в коханні, подарувати милій/милому подарунок у вигляді веселого рум’янощокого сердечка, написати романтичний віршик в «есемесці» – найприємніші в світі заняття. Але, скажіть на милість – хіба для цього всього є лише один день на рік?! Чому в інші дні року ніде не знайдеш листівки-«валентинки», відсутні серця на вітринах магазинів й побажання «вічного кохання» від друзів? Невже любити і кохати дозволено лиш раз на рік? Це свято подібне до одіозного Дня 8 березня, вся суть якого вкладається в невигаданий анекдот: «Мовчи, жінко, твій день – 8 березня!!». Отак і 14 лютого – єдиний в році день для кохання.
Я не проти кохання, я проти того, щоб воно було «одноденним». Кохати потрібно постійно 365 днів на рік! Кохання треба підтримувати, плекати й леліяти, наче ніжну квітку.
А цей день, 14 лютого, певно, вигадали продавці «валентинок». Адже, не приведи Господи, щоб кохана людина не подарувала тобі «валентинку» – скандалу не оминути. А це, звичайно ж, «на руку» прагматичним продавцям «любовних» дрібничок.
Я не закликаю Вас ігнорувати День закоханих лиш закликаю розширити його до Року закоханих і далі – аж до Вічності закоханих! І не соромтеся дарувати подарунки коханій людині у будь який день року!
Ельнара Корольова
