Атмосфера словесної і фізичної агресії між батьками впливає на здатність дітей визначати і контролювати свої емоції, стверджує дослідження інституту культури, освіти та людського розвитку ім. Штейнхардт при Нью-Йоркському університеті.
Результати роботи, опубліковані в журналі «Розвиток та психопатологія», припускають, що хаос в родині і тривалі періоди бідності в ранньому дитинстві можуть сильно вплинути на емоційний розвиток маленьких дітей, пише RefNews.ru.
«Наше дослідження показує, як прояв агресії між батьками може впливати на формування емоційної сприйнятливості у дітей», — пояснює К.Сібель Равера (C. Cybele Raver), професор прикладної психології в Нью-Йоркському інституті ім. Штейнарда, головний дослідник проекту. «Суперечки і конфлікти є психологічно стресовими ситуаціями для дорослих, проте дане дослідження показує, що вони також впливають на дітей».
Дослідження показало, що конфлікти і жорстокість в сім’ї можуть вплинути на нейро-біологічну, когнітивну і поведінкову реакцію дитини. Збільшена пильність може убезпечити дитину на короткий період, однак шкодить їх довготривалого емоційного формуванню. Наприклад, діти, які чують або бачать як лаються батьки, можуть мати проблеми з контролем своїх емоцій в менш ризикованих ситуаціях — таких, як уроки в школі.
Раніше проведені дослідження виявили зв’язок між конфліктами батьків у одиничний період часу і подальше пристосування їх дітей до життя, проте Равера і її колеги побачили необхідність вивчити те, як діти реагують на тривалу напружену обстановку в родині.
«Нас також цікавили інші форми прояву негативних факторів в оточенні дітей, включаючи бідність і хаос в домашньому господарстві, які можуть вплинути на їх емоційну пристосовність, оскільки дуже мала кількість досліджень розглядали множинні чинники впливу», — сказала автор дослідження, Клансі Блейр (Clancy Blair ), професор прикладної психології в Нью-Йоркському інституті ім. Штейнхардт.
В ході роботи вчені проаналізували схильність дітей декільком формам негативних факторів, і те, як вони пророкують їх здатність розпізнавати і контролювати негативні емоції, такі як страх і смуток. Дослідники стежили за 1025 дітьми та їх сім’ями, котрі жили в штаті Північна Кароліна і Пенсільванія, які є двома географічними районами з найвищим рівнем бідності.
Вчені оцінювали родини під час ряду візитів в той час, поки дитині було від двох місяців до чотирьох з половиною років. Вони збирали дані, опитуючи батьків, даючи батькам і дітям завдання, і вимірюючи рівень хаосу в будинку, включаючи інтенсивність руху дітей, рівень шуму, чистоту і співвідношення кількості людей до кількості кімнат. Коли дітям виповнювалося п’ять років, дослідники вимірювали здатність дітей розпізнавати та ідентифікувати свої емоції.
Словесні і фізичні прояви агресії між батьками, починаючи з дитинства до раннього дитинства дітей, серйозно вплинули на здатність цих дітей ідентифікувати свої емоції в п’ятирічному віці. Висока схильність агресії між батьками була пов’язана з низькими результатами тестування емоцій. На подив, висока схильність вербальної агресії була пов’язана з більшою емоційної освіченістю серед дітей.
Тривале знаходження в обстановці сварки між батьками також було пов’язано зі здатністю дітей до контролю прояви почуттів смутку, відчуженості і страху, що ставило їх у групу збільшеного ризику по таким симптомам, як тривожність і депресія в подальшому житті.
Інші форми негативних факторів також впливали на емоційну пристосовність дітей. Чим довше сім’я жила в бідності, тим нижче була здатність дітей визначати різні емоції. Збільшений рівень хаосу в домашньому господарстві, особливо дезорганізація, також знижували здатність дитини розпізнавати емоції.
«Це дослідження показує, наскільки важливо надавати психологічну допомогу батькам на шляху злетів і падінь їх взаємовідносин в шлюбі, — каже Равера. — Батьки потребують підтримки фахівців, щоб вміти контролювати свої почуття злості, розчарування і занепокоєння, коли вони намагаються впоратися з проблемами на роботі, в родині або з фінансовими проблемами». Інститут родини і подружнього життя
